1.2. Особливості розміщення та гідрологічний режим річки

Поверхневий покрив складається із лесів і лесовидних суглинків, чим пояснюється перевага пилеватих легкосуглинистих і піщано-середньосуглинистих грунтів. Грунти переважно сірі опідзолені, у верхів’ї місцями чорноземні.

Одним із основних чинників, від яких залежить гідрологічний режим басейну, нарівні з кліматичними, грунтово-геологічними і геоморфологічними є рослинний покрив. Рослинність кількісно та якісно перерозподіляє опади, що поступають на землю, і дуже змінює гідрологічний режим території.

Більша частина басейну Південного Бугу знаходиться в межах лісостепової зони і має досить багатий і різноманітний рослинний світ, що зумовлено передусім сприятливим кліматом, рельєфом та родючими ґрунтами. Природна рослинність займає тут 12% усієї площі. Із них 11% припадає на ліси, біля 1% на луки і 0,5% - на болота.

Рослинність північно-західної частини басейну представлена молодими і середньовіковими широколистими лісами, які розташовані окремими масивами. Найбільш поширеними породами дерев є дуб, граб, ясен, клен, липа, В'яз, вільха. З кущів можна зустріти ліщину, шипшину, жимолость та інші.

На південь ліси поступово змінюються на лісостеп і степ, спочатку ковилово-різнотравний, а потім ковилово-типчаковий. Степова рослинність представлена

засухостійкими бобово-злаковими різнотравними асоціями - тимофіївкою, фіалкою, суницею, медункою, пирієм, волошкою, ковилою, кропивою та ін. В цілому, лісистість басейну складає близько 7%, заболоченість - 2%. Орними землями зайнято біля 70% території водозбору.

Всі ліси, розташовані в басейні, розподілені на дві групи. В першу групу входять зелені зони навколо міст, інших населених пунктів і промислових підприємств, ґрунтозахисні лісосмуги, водоохоронні прибережні захисні смуги, а також захисні лісові смуги уздовж залізних та шосейних доріг.

До другої групи відносяться експлуатаційні ліси, де допускається рубка, але не більше річного приросту. Ліси першої групи займають в басейні Південного Бугу 73% загальної площі лісового фонду, ліси другої групи - 27%.

На частині басейну Південного Бугу, що зайняті орними землями, обробляються, вирощують культурні види рослин: пшеницю, цукрові буряки, кукурудзу, жито, горох, гречку, картоплю та інші.

У флорі басейну є ряд ендемічних видів (рослини, що зустрічаються тільки на даній території): волошка савранська, козельці великі та інші. Можна знайти і реліктові види: хвощ великий, бруслина мала, медунка м’якенька та інші. Для їх збереження створюються нові об’єкти природно-заповідного фонду.

В формуванні клімату басейну Південного Бугу важливу роль відіграє циркуляція атмосфери, з якою пов’язані переміщення повітряних мас з Атлантики, Арктики і Середземномор’я.

У верхів’ї та в середній частині басейну клімат помірно континентальний. Клімат південних районів знаходиться під впливом Чорного моря і в нижній течії річки повільно переходить в посушливий.

Значна протяжність території басейну з північного-заходу на південний схід спричиняє помітні відмінності в розподілі температури повітря. Середня річна температура повітря змінюється від 7,1°С до 10,0°С.

Середня багаторічна температура повітря у верхній і середній частинах басейну коливається в межах 7,1-8,1°С. Максимальна температура літом сягає 39°С, мінімальна температура в холодні дні зими - до 38°С. Для цієї частини басейну зимовий сезон характеризується опадами у вигляді снігу, частими туманами.

Середня висота снігового покриву становить від 10 до 15 см. В окремі роки зима буває стійка і сувора.

Весна відрізняється різким переходом від потепління до похолодання, від сухої погоди до дощової. В травні починає розвиватися грозова діяльність. Погодні умови літнього сезону відмічаються значним підвищенням температури, великою кількістю ясних днів, збільшенням кількості опадів, активної грозової діяльності.

Період осіннього сезону, особливо в другій половині, характеризується великою кількістю похмурих днів, тривалими опадами і туманами.

Річна норма опадів в верхній та середній частинах басейну становить від 669 мм до 550 мм, поступово зменшуючись з півночі на південь.

Нижня частина басейну р. Південний Буг розташована в межах степової зони України з помірно-континентальним кліматом для якої характерні тепле літо і м’яка нестійка зима. Середньорічна температура повітря тут коливається від 8,0°С до 10,0°С.

Максимальна температура повітря, до 40°С, спостерігається в липні-серпні місяцях. Мінімальна температура повітря до мінус 35°С відмічається в січні місяці. В нижній частині басейну сніговий покрив встановлюється в другій половині грудня і руйнується в кінці лютого - на початку березня. Середня висота снігового покриву 5-8 см. Глибина промерзання ґрунту в середній та нижній частині басейну складає 20-50 см.

Річна кількість опадів в нижній частині басейну становить від 470 мм до 540 мм. Відносна середньорічна вологість повітря складає 60-65%. Норми випаровування з водної поверхні складають в верхів’ї і середній частині басейну 530-625 мм, в пониззі -800-900 мм.

Переважаючими вітрами в басейні є вітри північно-західних напрямів. Середньорічна швидкість вітру становить від 3,0 до 4,4 м/с, максимальна - перевищує 30 м/с.

Живлення річки Південний Буг відбувається за рахунок талих вод у весняний і зимовий періоди та дощових опадів в літній. Підземний стік в басейні незначний.

Рівневий режим річки характеризується явно вираженою весняною повінню, низькою літньою меженню, яка іноді переривається при проходженні дощових паводків та осінньо-зимовими підйомами води.

Пік повені сягає максимального значення в другій половині березня. Літня межень встановлюється в середині травня на початку червня. Найменші рівні спостерігаються в липні-серпні, на пригирловій ділянці - в вересні-жовтні.

Найнижчі зимові рівні спостерігаються в кінці грудня - в першій половині січня.

У верхній течії Південний Буг замерзає в кінці листопада - на початку грудня. В середній та нижній течії - в другій половині грудня. Льодостав малостійкий, середня товщина льоду змінюється від 15 до 35 см, максимальна сягає 80 см. Скресання річки проходить в другій половині березня в верхній течії та в першій половині березня в нижній і середній течії. Очищення річок басейну від льоду відбувається в кінці березня на початку квітня.

Південний Буг є найбільшою річкою, басейн якої повністю розташований в межах України. Площа басейну річки - 63700 км2, довжина 806 км, середній похил – 0,40%.

Південний Буг бере початок на Волино-Подільській височині поблизу с. Холодець Хмельницької області і впадає в Дніпро-Бузький лиман Чорного моря.

Особливістю Південного Бугу є те, що ця річка фактично має лише одну велику притоку – р. Синюху, яка утворюється внаслідок злиття річок Тікич та Велика Вись.

Площа басейну Синюхи становить 16700 км2 (26% від усієї площі водозбору Південного Бугу). В Південний Буг Синюха впадає в межах м. Первомайськ.

Серед інших приток можна виділити річку Інгул (площа басейну – 9890 км²), яка насамперед відзначається своєю довжиною – 354 км. Фактично річка впадає в Бузький лиман в межах м. Миколаєва.

Всього на території басейну Південного Бугу протікає 6594 річки, в т.ч. великих – 1, середніх – 11, малих – 6582 (з них 367- довжиною більше 10 км). Загальна довжина річок в басейні становить 22,4 тис. км, густота річкової сітки - 0,35 км/км². ^[4]

В басейні річки Південний Буг окремі невеликі озера зустрічаються в Хмельницькій, Черкаській, Одеській, Кіровоградській і Миколаївській областях. Загальна площа озер в басейні складає 274 га.

Дніпро-Бузький лиман є мілководною затокою Чорного моря, що відокремлений від нього Кінбурнською косою. Сполучається лиман з морем Кінбурнською протокою, через яку і здійснюється водообмін. На сході лиман межує з гирлом Дніпра, на півночі поступово переходить у р. Південний Буг.

За своїми розмірами Дніпро-Бузький лиман є найбільшим на Чорному морі. Його площа складає 800 км², об’єм води – 3 км³. Лиман є мілководним, його середня глибина становить 3,5-4 м.

Дніпро-Бузький лиман інколи розглядають як дві водойми – Дніпровський та Бузький, але чіткої межі між ними немає. Якщо межі дніпровської частини лиману є доволі чіткими, то верхня межа бузької частини є дискутивною. Найчастіше цю межу проводять по Варварівському мосту, що знаходиться в м. Миколаїв. Довжина Бузького лиману 47 км, ширина – 11 км, площа 162 км². Ступінь мінералізації лиману – солонуватий.

Характерною особливістю басейну Південного Бугу, що виділяє його з поміж інших великих річок є дуже велика його зарегульованість. В басейні створено понад 8 тисяч штучних водойм, сумарний їх об’єм є близьким до 1,5 км³, що практично дорівнює стоку в маловодний рік 95% забезпеченості.

В басейні розташовано 188 водосховищ, загальною площею водного дзеркала 30,8 тис.га, сумарним об’ємом 897 млн.м³. На самій річці Південний Буг створено 16 руслових водосховищ, сумарний об’єм яких складає 303 млн.м³. Найбільша кількість водосховищ побудована в Кіровоградській (64) і Вінницькій (42) областях.

В басейні розташовано 8437 ставків, загальною площею понад 48 тис.га та сумарним об’ємом 618,2 млн.м3. Найбільша кількість ставків побудована у Вінницькій, Кіровоградській та Черкаській областях. ^[5]