Функції носа
Дихальна – вдих повітря в нижню частину носової порожнини до 500 мл повітря, а видих середньою частиною і порожниною рота.
Захисна – для видалення сторонніх тіл, речовин, аерозолів існую рефлекторна реакція – чхання та сльозотеча; багатошаровий циліндричний миготливий епітелій зігріває, зволожує, знепилює повітря; знезаражує повітря, виділяючи слизовими клітинами лізоцим, який знешкоджує бактерії та віруси.
Нюхова – нюхові рецептори розташовані у верхній треті слизової оболонки порожнини носа і закінчуються у нюховий нерв.
Резонаторна – порожнина носа та приносові пазухи беруть участь у мовній функції, вони регулюють тембр та забарвленість голосу. Якщо порушується ця функція, то утворюється гугнявість.
Приносові пазухи виконують всі вище перераховані функції, а крім того: полегшують масу черепа та є амортизаторами при ударах в обличчя.
Методи дослідження носа
З’ясувати скарги та анамнез.
Зовнішній огляд зовнішнього носа на наявність пошкоджень: набряк чи почервоніння шкіри, цілість шкіряного покриву, рани, зміщення зовнішнього носу від середньої лінії, западання спинки носа, при пальпації – крепітацію кісткових уламків, підшкірна емфізема.
Огляд порожнини носа за допомогою носового дзеркала називається передня риноскопія на наявність запальних процесів, поліпів, гнійних виділень тощо.
Задня риноскопія проводиться для огляду задніх відділів порожнини носа та носоглотки за допомогою шпателя та гортанного дзеркала.
Пальцеве обстеження носоглотки на наявність аденоїдних вегетацій, пухлин.
Дихальна функція досліджується за допомогою пушинки чи ватки.
Дослідження нюхової функції за допомогою хімічних речовин: відсутність реагування хворого на запах 0,5% оцту вказує на порушення нюхової функції незначного ступеню, на етиловий спирт – середнього ступеню, валеріани чи камфори – значного ступеню порушення нюхової функції.
Дослідження при носових пазух: зовнішній огляд, пальпація щелепних та лобних пазух ( біль, чутливість), рентгенографія при носових пазух у двох проекціях, діафаноскопія, діагностична пункція верхньощелепної пазухи, комп’ютерна томографія.
Опіки носа
Опік – пошкодження шкірних покривів носа, що виникає в наслідок дії високої температури (теплової чи променевої енергії), а також потрапляння на шкіру хімічних речовин.
Термічні опіки виникають через вплив гарячих предметів, рідин або газів (води, пару), дію відкритого полум’я чи запалювальних сумішей (фосфору, напалму).
Променеві опіки: опромінення ультрафіолетовими променями (сонця, кварцевої лампи) або рентгенівськими чи гамма-променями.
Хімічні лпіки – це потрапляння на шкіру парів кислот, лугів, солей важких металів тощо.
За тяжкістю та клінічною картиною опіки поділяються:
І ступень |
ІІ ступень |
ІІІ ступень |
ІV ступень |
Почервоніння та набряк шкіри. |
Набряк шкіри, утворення міхурів з прозорою рідиною на фоні почервоніння шкіри, пекучий біль. |
Некроз всієї товщі шкіри, міхури з геморагічною рідиною, нестерпний біль, кольор шкіри темночервоний, набряк. |
Обуглювання шкіри та підлеглих тканин, відсутність чутливості шкіри. |
Методи лікування:
При опіках І ступеню поверхню носа змащують вазеліновою олією, 70% розчином етилового спирту, знеболюють розчином лідокаїна, новокаїна, анестезином.
При опіках ІІ – ІV ступеню поверхню шкіри обробляють антимікробними та протизапальними препаратами: «гіоксизон», флюцінар, «Пантенол», «Оксициклозоль», «Олазол», «Лівіан» тощо.
При опіках ІІІ – ІV ступеню стерильні пов’язки з ваніліном.
Для видалення некротичних тканин – ферментативний препарат імоспент у присипках, для профілактики зрощень і рубцевих звужень – мазь або розчин ацеміну.
При приєднанні вторинної інфекції – антибіотикотерапія.
Профілактика опіків:
догляд за дітьми;
дотримання правил техніки безпеки при зберіганні та використанні кислот, лугів;
обережне користування електричними приводами;
уникнення надмірної інсоляції.
Відмороження зовнішнього носа
Відбуваються при дії низької (мінусової температури.
Ступені відмороження, клінічна картина по стадіям.
І ступень |
ІІ ступень |
ІІІ ступень |
ІV ступень |
Шкіра зовнішнього носа бліда, при розтиранні шкіра стає синьо-червона, набрякла. |
На фоні фіолетової шкіри міхури, заповненні серозною рідиною, струпи. |
Некроз слизової оболонки, підшкірної клітковини, утворення виразок (по краю ніздрів). |
Некроз хряща, повне ураження шкіри (гангрена), при дотику – відпадання тканини. |
Оніміння носа, біль носа після відігрівання |
Біль носа посилюється, підвищення Т тіла. |
Підвищення Т тіла, відсутня чутливість шкіри. |
Відсутня чутливість шкіри. |
Методи лікування, догляд за хворими:
При І ступені відмороження – розтирання відмороженої ділянки у холодному приміщенні до появи почервоніння. Ніс обкладають примочками із розчину спирту, оцтової води (1 ст.л. оцту на 1л. води). Змащують ділянку опіка 10% стрептоцидовою, альбуцидовою мазями. Застосовують знеболювальні засоби: лідокаїн, новокаїн, анестезін.
При опіках ІІ-ІІІ ст – антимікробні та протизапальні препарати: гіоксізон, флюцінар, вінілін, «Пантенол», « Оксициклозоль», «Олазол».
Для профілактики рубців – присипка імоспент;
При приєднанні вторинної інфекції – антибіотикотерапія.
