Зміст лекційного матеріалу

Захворювання носа та приносових пазух

Зовнішній ніс складається із:

• 2 – х носових кісток;

• 2 – х відростків верхньої щелепи;

• 2 – х великих крильних хрящів;

• 2 – х малих крильних хрящів;

• Трикутні хрящі та багато додаткових.

Ніс складається із таких ділянок: перенісся, крила носа, кінчик носа, ніздрів. Зовнішній ніс вкритий шкірою, де багато сальних залоз та волосяних фолікулів.

Кровопостачання: кров поступає до зовнішнього носа із зовнішньої сонної артерії через верхньощелепну та зовнішню нижньоорбітальну артерії. Відтік венозної крові через очну вену у очній ямці до кавернозного синуса (середня черепна ямка). Це може загрожувати переносом запалення із зовнішнього носа за венозними шляхами в очницю та порожнину черепа.

Інервація: чутливі гілки трійчастого нерва і рухливі гілки лицьового нерва.

Порожнина носа поділяється носовою перегородкою на праву та ліву. Зверху відмежовується від передньої черепної ямки решітчастим лабіринтом, по бокам межує з очними ямками та верхньощелепними пазухами, знизу відділяється від порожнини рота твердим піднебінням, ззаду відкривається хоанами, спереду – ніздрями.

У кожній половині порожнини носа на бокових стінках розташовані 3 носові раковини: нижня, середня, верхня. Відповідно під ними знаходяться нижній, середній, верхній носові ходи.

Нижня частина носової порожнини – дихальна зона, верхня – нюхова.

Порожнина носа вкрита багатошаровим циліндричним епітелієм. Його особливість – наявність бокаловидних секреторних клітин, які продукують слизовий секрет. У верхній зоні епітелію багато нюхових та підтримуючих клітин, які є першим нейроном нюхового шляху, звідки імпульси через нюхову цибулину потрапляють до кори головного мозку.

В порожнині носа багато рецепторів: терморецептори, механорецептори, хеморецептори, барорецептори. Виділяються клітинами бактерицидна речовина – лізоцим, а імунну функцію епітелію виконує інтерферон.

У підслизовій основі носових раковин є венозні сплетіння, це дає можливість носовим раковинам збільшуватися у об’ємі та звужувати просвіт загального носового ходу під час інфекціях та попадання хімічних

і температурних подразників.

Кровопостачання порожнини носа йде за рахунок внутрішньої сонної артерії, передньої та задньої решітчастих артерій. Венозний відтік від очної ямки до печеристого синуса у центрі голови.

Лімфа від носа проходить по лімфопротокам обличчя в підщелепну ділянку і глибокі лімфатичні вузли шиї.

Іннервація порожнини носа: чутливі гілочки трійчастого нерва, нюховий нерв.

Приносові пазухи

Це порожнини у черепі, наповнені повітрям, вкриті слизовою оболонкою – багатошаровим циліндричним миготливим епітелієм, які мають отвори у порожнину носа.

Верхньощелепні пазухи: симетричні, розташовані у товщі верхньої щелепи, мають об’єм 16 – 20 см3.

Лобні пазухи розташовані у лобній кістці, парні.

Решітчастий лабіринт має 9 – 10 комірок, заповнених повітрям, які поділяються на передні, середні та задні комірки.

Клиноподібна пазуха або основна межує з гіпофізом, внутрішніми сонними артеріями, венозними синусами.

В нижній носовий хід впадає: сльоза - носова протока.

В середній носовий хід впадає: верхньощелепна пазуха, лобна, передні та середні клітини решітчастого лабіринту.

В верхній носовий хід впадає: задні клітини решітчастого лабіринту, клиноподібна пазуха.