Ангіни при хворобах крові:

При інфекційному мононуклеозі – збудник лімфотропний вірук Ебштейн – Бара.

• Звичайна ангіна зі збільшенням багатьох зон лімфатичних вузлів (вони безболісні);

• Збільшується печінка та селезінка; 9

• В показниках крові – лейкоцитоз до 15 – 30 тис 10 /л;

• Лімфоцитів 50 – 70%;

• Моноцитів 70 – 75%;

• Підвищення ШОЕ до 20 – 30 мм/год.

При агранулоцитозі:

Чинниками виникнення хвороби є опромінення, прийом цитостатиків, сульфаніламідів та інше.

• Загальний стан хворого важкий, Т* тіла до 40*,жовтушне забарвлення шкіри, болі в суглобах, частий слабкий пульс;

• При фарингоскопії виявляють ділянки некротичної омертвілої тканини на мигдаликах, які розповсюджуються на стінки роьїтоглотки;

• В аналізах крові – відсутність зернистих лейкоцитів, лейкопенія, зниження гемоглобіну, згортає мості крові.

• Припинити опромінення, прийом препаратів. Внутрішньовенно переливання крові вітаміни стимуляція кровотворної функції ( пентоксил, лестацин), антибіотико терапія.

Ангіни при лейкозах:

• Специфічні показники крові – лейкопенія та інші.

Ангіна на фоні скарлатини:

• Крапкові крововиливи на м’якому піднебінні;

• Язик у хворого на 4 – 5 день малинового кольору;

• Характерний висип на шиї та грудях, який за 2 – 3 дні поширюється по всьому тілу.

Ангіна на фоні кору:

• Висипання на м’якому та твердому піднебінні у вигляді червоних плям, які через 1 – 2 дні зливаються;

• Поява плям на слизовій оболонці щік навпроти верхніх корінних зубів.

Хронічний тонзиліт

Чинники, які сприяють хронічному процесу:

• Загальне або місцеве охолодження;

• Нераціональне харчування – надлишок білків і брак вітамінів;

• Несприятливі умови праці та побуту;

• Інші вогнища хронічної інфекції – каріозні зуби, пародонтоз, гнійні синуїти, порушення носового дихання (аденоїди, викривлення носової перегородки.

На практиці виділяють дві форми хронічного тонзиліту:

Компенсовану – при наявності тільки місцевих ознак у глотці;

Декомпенсовану - з патологією інших систем, органів: ревматизм, інфекційний міокардит, піелонефріт.

Місцеві ознаки хронічного тонзиліту:

• Почервоніння та валикоподібне потовщення країв піднебінних дужок;

• Рубцеві спайки між мигдаликами та піднебінними дужками;

• Розрихлені або рубцево – змінені мигдалики

• Казеозно – гнійні маси або рідкий гній у лакунах мигдаликів;

• Підщелепний лімфаденіт – збільшення лімфатичних вузлів.

Лікування хронічного тонзиліту:

1. Підвищення реактивності організму: правильний режим харчування, загартування, курортно – кліматичне лікування, вітамінотерапія;

2. Підвищення імунітету: імудон, ІРС – 19, бронхомунал, тонзілгон Н, умкалор, тонзілотрен, левом ізол;

3. Дегельмінтизація організму;

4. Гіпосенсебілізуючі препарати: препарати кальцію, антигістамінні препарати;

5. Засоби місцевої сануючої дії: промивання лакун мигдаликів дезінфікуючими засобами, відсмоктування вмісту лакун, змащування мигдаликів розчином Люголя на гліцерині;

6. Фізіотерапія: УВЧ, «Луч – 2» на підщелепні лімфатичні вузла, ультразвук на мигдаликів, грязелікування, фонофорез інтерферона, солюкс.

7. Хірургічне лікування – тонзілектомія, яка показана при декомпенсованій формі тонзиліту.

Ускладнення гострих первинних тонзилітів:

Пара тонзиліт – поширення запалення на навколомигдаликову клітковину. Клінічно: стан хворого раптово погіршується, біль при ковтанні, біль у глотці посилюється, може віддавати у вухо. Частіше патологія з одного боку. Лікування консервативне, але потужня антибіотико терапія.

Паратонзилярний абсцес характеризується:

• Сильний біль у глотці, посилюється при ковтанні, хворі відмовляються від їжі;

• Тризм жувальної мускулатури, який призводить до обмеженого відкривання рота;

• Слинотеча, бо хворий не може навіть ковтать;

• Неприємний запах із роту;

• Гугнявість;

• Голова хворого нахилена в хворий бік.

Під час огляду - асиметрія зіву, нависання інфільтрованої піднебінної дужки над мигдаликом.

Лікування: розтин абсцесу і призначення антибіотико терапії

Латерофаренгіальний абсцес – нагноєння клітковини бокового простору.

Лікування – розтин абсцесу з боку глотки.

Внутрішньомигдаликовий абсцес – гній локалізується в самому мигдалику. Лікування: пункція та розтин абсцесу.

Аденофлегмона шиї – гнійне запалення клітковини, що оточує лімфатичні вузли. Шкіра над лімфовузлами гіперемована, пальпація болісна, вузли зливаються у суцільну пухлину, малорухомі.

Лікування: пункція абсцесу, розтин його, призначення антибіотиків.

Флегмона шиї: може поширитися на межистіння, підключичну ямку, на передню грудну стінку. Збільшення об’єму шиї, почервоніння шкіри шиї, біль при пальпації. Лікування виключно хірургічне.

Тонзилогенний сепсис – проникнення інфекції в загальний кровоток.

Гострий фарингіт – запальний процес слизової оболонки задньої стінки глотки. Часто захворювання є основним симптомом ГРВІ, виникає під впливом хімічних або термічних подразнюючих чинників (алкоголь, пил, тютюновий дим, виробничі пари, гаряча, холодна або гостра їжа).

Симптоми:

• Сухість, печія у глотці;

• Сухий нестерпний кашель;

• Т тіла нормальна або субфебрільна;

• Загальний стан порушується мало.

Лікування гострого фарингіту:

1. Призначення хворому дієти – тепла, не подразнююча їжа, тепле пиття (чай, молоко з медом);

2. Полоскання горла теплими дезінфікуючими розчинами: фурацилін, відвари трав шавлія, ромашки, інші;

3. Таблетки для розсмоктування: фарингосепт, септолете, фалімінт, стрепсілс, декаметоксин та інші;

4. Зрошення глотки аерозолями: інгаліпт, каметон, йокс, біопарокс, тімсал та інші;

5. Інгаляції олійні, лужні на травах.

Хронічний фарингіт є наслідком:

• Повторних гострих фарингітів;

• Шкідливому впливу професійних чинників (температурні коливання, сухість повітря, пари, гази та пил на хімічних підприємствах);

• Шкідливі звички (зловживання алкоголем та паління);

• Вживання гострої, подразнюючої їжі;

• Порушення носового дихання;

• Запальні процеси у носових пазухах, каріозні зуби.

Лікування:

1. Припинити вплив шкідливих чинників;

2. Санувати приносові пазухи і каріозні зуби;

3. Покращити дихання носом за допомогою хірургічного лікування

4. Застосувати всі методи лікування гострого фарингіту;

5. Слизову оболонку змазувати 3 – 5% розчином коларголу або протарголу, ваготілу, йодгліцеріном.

6. При атрофічних фарингітах ефективно змащувати слизову оболонку олією шипшини.