Симптоми:

1. Постійне утруднення носового дихання;

2. Слизові виділення з порожнини носа, які стікають у горло;

3. Гугнявість (носовий відтінок голосу);

4. Зниження слуху, закладання у вухах (аденоїди прикривають слухову трубу);

5. Хворі сплять з відкритим ротом, неспокійно, часто прокидаються;

6. Хропіння;

7. Блідість шкіряного покрову, витягнута форма обличчя, подовжене підборіддя, неправильний прикус, відкритий рот (аденоїдний тип обличчя), постійні виділення із носа, куряча грудина.

8. У дитини поганий апетит;

9. Хворий швидко втомлюється, відстає у розумових здібностях, має послаблену пам'ять, відстежується затримка вікового розвитку дитини.

Діагноз встановлюється за допомогою задньої риноскопії і пальцевого обстеження носоглотки.

Лікування тільки хірургічним методом – аденотомія.

Догляд за хворим: після операції хворого покласти на бік і не давати спати, щоб хворий постійно відхаркував рідину із рота та носа у лоток, можна давати охолоджену їжу, щоб запобігти кровотечі.

Ангіна – гострий первинний тонзиліт. Це гостре інфекційне захворювання, при якому запалюється лімфаденоїдна тканина глотки (частіше піднебінних мигдаликів) та збільшуються підщелепні лімфатичні вузли.

Термін «ангіна» походить від латинського слова ango, що означає «душити, стискати».

Збудником ангіни найчастіше є стрептококова інфекція, а далі – стафілокок і вірус. Інфекція проникає у організм повітряно – крапельним шляхом, контактним. Вогнище інфекції нерідко знаходиться в при носових пазухах та зубах.

За глибиною враження тканини піднебінного мигдалика гострий тонзиліт поділяється:

• Катаральна ангіна – об’єктивно видно гіперемію та набряк піднебінних мигдаликів та їх дужок;

• Фолікулярна ангіна – на запальній тканині піднебінного мигдалика є білі, жовті гнійні фолікули;

• Лакунарна ангіна – в лакунах мигдаликів гнійні білувато – жовті нальоти, які добре знімаються шпателем;

• Некротично – виразкова ангіна – на піднебінному мигдалику некротичний наліт, під ним виразка, ерозії.

Клініка ангін:

1. Сильний біль у глотці, біль при ковтанні;

2. Збільшення підщелепних лімфатичних вузлів;

3. Симптоми інтоксикації: дуже висока Т тіла до 38 – 39*, яка не падає 3 -4 дні, сильний головний біль, запаморочення, загальна слабкість, пітливість, шкіряні покрови вологі, червоні.

Перебіг ангін важкий, триває 6 – 7 днів і більше. Після видужання протягом 2 - 3 тижнів треба стежити за функцією нирок і серцево – судинної системи, оскільки можливі ускладнення. В обстеження хворого входять аналізи крові, сечі, а також обов’язково посів нальоту з мигдаликів на мікрофлору, включаючи дифтерійну паличку.

Схема лікування хворих з ангіною:

• Ізоляція хворого від оточуючих, ліжковий режим, стаціонарне лікування у інфекційному відділенні;

• Вживання напіврідкої їжі, багатою на вітаміни, вживання великої кількості рідини, це зменшує явища інтоксикації. Для хворого виділяється окремий посуд та рушник.

• Антибіотико терапія (бактерицидна) – цефазолін, цефтріаксон, цефалексін, цефутіл, амоксіл, амофаст, ципронат, доксициклін. Не застосовують а/б макроліти, тому що вони мають профілактичну дію на флору. Бактеріостатики такі, як бісептол останнім часом не застосовують, так як доказаний його шкідливий вплив на печінк

• Антигістамінні препарати (десенсибілізуючі): діазолін, цетірізін, алерон, лоратадін, лорфаст та інші;

• Жарознижувальні ліки: немегезик, немесіл, аспірин, якщо Т* тіла вище, ніж 38.5*;

• Місцеве лікування: полоскання глотки теплими дезінфікуючими розчинами – фурациліна, хлорфіліпта, сольовим, лужним розчинами, відварами трав шавлію, ромашки, календули. Змащування мигдаликів при ангінах протипоказані, оскільки це може призвести до генералізації інфекції.

• Зігрівальний компрес на підщелепну ділянку, солюкс.

Виразково – некротична ангіна Симановського – Венсана – Плаута

Збудником цієї хвороби є веретено – подібна паличка та спірохета. Основний чинник хвороби – наявність каріозних зубів, захворювання десен,

ротове дихання, несприятливі умови життя.

Проявляється нальотами сірого чи жовтого кольору, часто з однієї сторони, на верхівці одного із піднебінних мигдаликів. При знятті нальоту шпателем утворюється виразка з рваними краями. Збільшення піднебінних мигдаликів - тільки з одного боку.

Лікування: бензілпеніцилін 1млн. кожні 4 години, полоскання глотки, очищення мигдаликів від нальту.

Дифдіагностика ангін з дифтерією

Збудником дифтерії є паличка Лефлера, яка виробляє ендотоксин, тому захворювання відрізняється інтоксикацією всього організму. За ступенем токсикозу виділяють такі форми дифтерії: субтоксичну, токсичну, гіпертоксичну, геморагічну. Але існують локальні форми: дифтерія глотки, носа, гортані.

Диференційно – діагностичні ознаки дифтерії:

1. Гострий початок захворювання;

2. Загально інтоксикаційний синдром – стан хворого може бути важкий, наявність слабкості, млявість, головний біль, ремітуючи Т* тіла (скачки Т тіла), блідість шкіряного покрова, частий пульс, серцебиття.

3. Рівень температури та інтоксикації не відповідає вираженості місцевих змін.

4. Біль у горлі помірний, не відповідає вираженості місцевих змін.

5. Голос гугнявий за рахунок парезу м’якого піднебіння.

6. Місцево: набряк у глотці переважає над почервонінням, щільний сіро – білого кольору, який вражає сусідні ділянки, межі його чіткі, краї при підняті, при знятті нальоту шпателем утворюється кровоточива виразка (симптом кровавої роси);

7. Набряк підшкірної клітковини шиї, який у важких випадках може досягати ключиць.

8. Лімфовузли збільшуються не завжди, збільшені лімфовузли помірно болючі.

9. За наявності геморагічної форми дифтерії спостерігаються крововиливи в слизову оболонку та шкіру.

10. Ускладнення: токсичний міокардит, паралічі, парези м’якого піднебіння, кінцівок, піелонефріт.

Організаційні заходи:

• Взяти зі слизової оболонки носа і глотки мазки на ВL.

• Повідомити у санстанцію (зателефонувати, заповнити бланк і відправити мазки не пізніше 2-х годин).

• Ізоляція хворого, госпіталізація.

• Виїзд санстанції до дому: обробка інфікованої площі дезінфікуючими розчинами, взяття мазків зі слизових оболонок у родини хворого, сусідів, співробітників, одногрупників, з якими хворий спілкувався.

• Введення протидифтерійної антитоксичної сироватки по Безредько в дозах від 5000 – 30000 ЛО, при токсичній формі – до 400000 ЛО. Спочатку внутрішкірно вводиться 1:100 розчиненої сироватки 0,1; через 20 хв. – 0,1 звичайної сироватки підшкірно, через 30 хв. – пів дози, через годину – ще пів дози. В разі необхідності через 12 - 24 години – наступну дозу.

• Для профілактики ускладнень призначають потужню антибіотико терапію, десенсибілізуюче лікування, дезінтоксикаційну терапію.