1.12. Трудові спори.

Трудові спори розглядаються:

• комісіями по трудових спорах;

• районними (міськими) судами.

Комісія по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш як 15 чоловік.

Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії визначаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації.

Працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Комісія по трудових спорах зобов’язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників роботодавця. Розгляд спору у відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді або за вибором працівника може бути присутня інша особа, в тому числі адвокат.

У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи роботодавець може оскаржити її рішення до народного суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії.

Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню роботодавцем у триденний строк по закінченні десяти днів, передбачених на їх оскарження.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення — в місячний строк з дня вручення наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

1.13. Система управління охороною праці (суоп).

Управління охороною праці здійснюється відповідно до Закону України “Про охорону праці”, чинного законодавства про працю, нормативних актів з охорони праці, постанов і розпоряджень державних органів управління.

Система управління охороною праці – це підготовка, прийняття і реалізація рішень щодо здійснення правових, організаційно – технічних, санітарно – гігієнічних, соціально – економічних і лікувально – профілактичних заходів, які спрямовані на забезпечення безпеки, збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Управління охороною праці забезпечується виконанням таких функцій:

організація і координація робіт в галузі охорони праці;

планування і фінансування робіт з охорони праці;

нагляд та контроль за станом охорони праці, функціонуванням системи управління охороною праці (СУОП);

облік, аналіз і оцінка показників стану охорони праці;

стимулювання робіт з охорони праці.

Управління охороною праці в сучасних умовах полягає в тому, що:

держава створює законодавство в галузі охорони праці, комплекс наглядових інспекцій, у завдання яких входить забезпечення застосування прийнятих нормативно-правових актів, інфраструктуру виробничо-технічного, інформативного, наукового і фінансового забезпечення діяльності в галузі охорони праці.

роботодавець підприємства економічно зацікавлений в тому, щоб його працівники не травмувалися і не хворіли, і тому забезпечує виконання на підприємстві всіх нормативно-правових актів про охорону праці. Він повинен широко залучати працівників і уповноважених трудових колективів до управління охороною праці, пропагувати серед працівників культуру здоров’я.

кожний працівник повинен дбати про здоровий стиль життя і праці, постійно підвищувати свій кваліфікаційний, фізичний і психологічний стан, програмувати шлях здорового довголіття, запобігання випадків травматизму і захворювань. Він повинен негайно повідомити свого керівника про виникнення будь-якої небезпечної ситуації. Керівник не може вимагати від працівника виконання роботи до усунення небезпечної ситуації.