1.15.3. Стажування (дублювання) та допуск працівників до роботи.

Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених, кваліфікованих фахівців пройти стажування протягом 2 – 15 змін або дублювання протягом не менше шести змін.

Працівники, функціональні обов’язки яких пов’язані із забезпеченням безаварійної роботи важливих і складних господарчих потенційно небезпечних об’єктів або з виконанням окремих потенційно небезпечних робіт (порушення технологічних режимів яких являє загрозу для працівників та навколишнього середовища), до початку самостійної роботи повинні проходити дублювання з обов’язковим суміщенням з протиаварійними і протипожежними тренуваннями відповідно до плану ліквідації аварій.

Допуск до стажування (дублювання) оформлюється наказом (розпорядженням) по підприємству (структурному підрозділу), в якому визначаються тривалість стажування (дублювання) та прізвище відповідального працівника.

У процесі стажування (дублювання) працівник повинен:

поповнити знання щодо правил безпечної експлуатації технологічного обладнання, технологічних і посадових інструкцій та інструкцій з охорони праці;

оволодіти навичками орієнтування у виробничих ситуаціях в нормальних і аварійних умовах;

засвоїти в конкретних умовах технологічні процеси і обладнання та методи безаварійного керування ними з метою забезпечення вимог охорони праці.

Керівнику підприємства надається право своїм наказом ( розпорядженням) звільняти від проходження стажування (дублювання) працівника, який має стаж роботи за відповідною професією не менше 3 років або переводиться з одного цеху до іншого, де характер його роботи та тип обладнання, на якому він працюватиме, не змінюється.

Стажування не призначається також при переміщенні працівника на робоче місце, що обслуговується працівником тієї ж професії (спеціальності), але більш низької кваліфікації (наприклад, при переміщенні машиніста локомотива на посаду помічника машиніста).

Запис про проведення стажування (дублювання) та допуск до самостійної роботи здійснюється керівником відповідного структурного підрозділу (начальником виробництва, цеху тощо) в журналі реєстрації інструктажів.

Якщо в процесі стажування (дублювання) працівник не оволодів необхідними виробничими навичками чи отримав незадовільну оцінку щодо протиаварійних та протипожежних тренувань, то стажування (дублювання) новим розпорядженням може бути продовжено на термін, що не перевищує двох змін.

Після закінчення стажування (дублювання) наказом (розпорядженням) керівника підприємства (або його структурного підрозділу) працівник допускається до самостійної роботи.

1.16. Травматизм і професійні захворювання.

1.16.1. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання.

Виробнича небезпека характеризується наявністю небезпечних і шкідливих виробничих факторів

Небезпечні шкідливі виробничі фактори поділяються на: фізичні, хімічні, біологічні і психофізіологічні.

До фізичних небезпечних і шкідливих виробничих факторів відносяться такі:

рухомі машини, механізми, частини обладнання тощо;

будівлі, конструкції, матеріали, предмети тощо, що руйнуються або падають;

підвищені рівні шуму, вібрації, електромагнітних випромінювань тощо;

загазованість, запиленість;

електричний струм, електромагнітні поля;

нестача чи відсутність освітлення;

та багато інших.

До хімічних небезпечних і шкідливих факторів відносяться шкідливі речовини в твердому, рідкому чи газоподібному стані. Вони можуть діяти безпосередньо на тіло людини, попадати через дихання або травний тракт, викликаючи отруєння, алергію та інші захворювання.

До біологічних небезпечних і шкідливих факторів відносяться мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроби тощо) та макроорганізми (деякі рослини і тварини),контакт з якими може призвести до порушення здоров’я.

Психофізіологічними шкідливими і небезпечними факторами являються фізичні і нервовопсихічні перевантаження.

Фізичні перевантаження можуть бути статичними, динамічними та гіподинамічними.

До нервово – психічних перевантажень відносяться: розумові перевантаження, монотонність праці, емоційні перевантаження.

Важко провести межу (щодо дії на організм) між небезпечними і шкідливими виробничими факторами, тому що один фактор може бути причиною і захворювання, і травми. Наприклад, пил на виробництві, попадаючи до організму, може викликати професійне захворювання, а попадаючи в очі – травму; шум може викликати професійне захворювання і акустичну травму.

Нещасний випадок на виробництві – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.

Виробничий травматизм – явище, що характеризується сукупністю виробничих травм та нещасних випадків на виробництві за певний період часу.

До професійного захворювання – належить захворювання що виникло внаслідок професійної діяльності працівника та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою.

Професійна захворюваність – явище, що характеризується сукупністю професійних захворювань за певний період часу.

Слід враховувати різницю між травмуючим фактором і причиною нещасного випадку. Травмуючий фактор вважається безпосереднім чинником травми, а причина – це результат порушення стандартів, правил, інструкцій чи інших нормативних документів з охорони праці.

Умовно причини виробничого травматизму поділяються на технічні, організаційні, психофізіологічні.

До технічних причин відносяться: конструктивні недоліки машин, механізмів, обладнання, їх несправність; значна амортизація засобів виробництва, їх несвоєчасне оновлення; відсутність або незадовільна забезпеченість засобів безпеки, засобів колективного і індивідуального захисту, недостатнє освітлення робочих місць і територій, підвищена концентрація шкідливих речовин, шум, вібрація та інші.

До організаційних причин відносяться: відсутність або недоброякісне проведення навчання і інструктажів; порушення режиму праці і відпочинку; неправильна організація робочого місця та інші.

До психофізіологічних причин відносяться: невідповідність умов праці особливостям організму людини, незадовільний психологічний клімат в колективі, послаблення самоконтролю, непотрібний ризик, свідоме порушення вимог щодо безпечного виконання робіт та правил поведінки на території підприємства і на робочих місцях, низький рівень трудової і технологічної дисципліни та інші.