Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
3. Навч. посібник з основ конфліктології.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
721.41 Кб
Скачать

3. Форми конфліктної поведінки

Звернемося до класифікації „важких людей у спілкуванні”, яку дає Роберт М. Бремен (За Скотт - 8, с.166-167): агресивні, жалібники, мовчуни, песимісти, усезнайки, нерішучі, нелигідні (скажуть „так” і не виконають). Л.Гласс дає ще детальнішу типологію вадливих істот (1, с.68).

Узагалі, кожен може дати власну типологію. Проблема в тому, як працювати з такими людьми.

Аналіз літератури дає цікаві типології „важких” педагогів, котрі можуть стати конфліктогенними особистостями. Узагальнюючи думки Н.П. Анікеєвої та Р.Х. Шакурова щодо характеристики конфліктних членів педагогічного колективу, Н.Л.Коломінський представив у таблиці власні міркування стосовно шляхів попередження конфліктів у колективі(4, с.133):

Психологічні типи конфліктних особистостей в педагогічному колективі і можливі шляхи впливу керівника на них

п/п

Назва типу

Психологічні особливості

Пропоновані шляхи впливу на цих співробітників

1

Імітатор

Демонструє велику завантаженість справою, турботу про дітей, часто питає, де директор, бо до нього має дуже важливі справи. Готовий до конфлікту, якщо його імітація не сприймається як діяльність

Виявлення реального внеску в роботу та його оцінка перед співробітниками. Допомога у переключені енергії імітатора на саму справу, а не на розмову про неї

2

Громадський діяч

Віддає перевагу виконанню громадських доручень, унаслідок чого не вистачає часу для навчально-виховної робот из дітьми. намагається бути членом різних комісій, повчати інших, а це провокує незадоволеність колег.

Індивідуальна розмова, у якій слід поставити перед співробітником умову по те, що участь у престижних для нього громадських справах буде залежати від успішного виконання ним службових обов’язків, а також наголосити на необхідності виконання всієї навчально-виховної роботи

3

Генератор

самореклами

Турбується, насамперед про особистий престиж. Тому те, що робить він, повинно, на його думку, бути у центрі уваги як найважливіша справа. такий співробітник часто стає центром та ініціатором конфліктних ситуацій, агресивно ставиться до тих колег, які добре працюють, але не займаються саморекламою

Колективне засудження з поєднанням об’єктивної оцінки результатів роботи та особистих якостей: не тільки негативних, а й позитивних (наприклад. енергійність, ініціативність). Переключення авиенергії цих людей на справді важливі для всього колективу сп

4

Патріарх (досвідчений педагог передпенсійного віку)

Із задоволенням прагне повчати молодих та нових членів колективу. Коли критикує колег, шкодує, що не порадилися з ним. Вважає, що його методика викладання найкраща. Така позиція часто викликає роздратування колективу

Залучення до наставництва: доручии опіку конкретного недосвідченого вчителя. Висловлюючи повагу до досвіду, пояснити, що не все минуле - це найкраще; досвід і майстерність не є тотожними. Нагадати, що надмірне протиставлення минулого сучасному викликає роздратування у молодих колег

5

„Прима”

(яскрава особистість, яка має реальні дані для лідерства)

Веде тонку психологічну роботу проти інших популярних членів колективу („зірок”): в їх присутносі демонструє позитивні дії, а за спиною натякає на деякі недоліки. Усе це робиться для дискредитації можливих „суперників”. Така позиція найбільше шкодить психологічному клімату в колективі, оскільки во­­­на є зовнішньо приховаою

Підтримання позитивної орієнтації неформального лідера, об’єднання його з іншими лідерами ( з урахуванням найбільш сильних якостей).

Об’єктивна оцінка позитивних якостей „прими”. а також визначення аспектів діяльності, у яких інші члени колективу досягають більш високих результатів

Основа підходу до конфліктогенних особистостей є прагнення використати їхні позитивні якості, сформувати адекватну самооцінку за допомогою взаємної вимогливості. Ці ж автори подають і типологію конфліктогенних співробітників з погляду керівника колективу, яка відображає життєво важливі психологічні особливості членів колективів відділів освіти, кафедр ВНЗ тощо(4, с.134-135):