4. Профілактика педагогічних конфліктів

Профілактика конфліктів починається з уміння встановлювати педагогічно-доцільні стосунки з колегами, учнями. Лише позитивне ставлення до суб’єкта виключає конфліктні ситуації. При цьому слід зауважити, що не лише негативне ставлення, а й байдуже сприймання керівника педагога, його вимог - потенційні конфліктогени(12, с.146). Взаємне позитивне сприймання передбачає налагодження співробітництва у школі, здатність ставити й розв’язувати проблеми спільно, виявляти повагу й педагогічний такт.

Для профілактики конфліктів доцільно керуватися певними правилами:

• Не прагніть у кожній провині, вчинкові бачити лише негативні мотиви.

• Із попереднім правилом пов’язане наступне: Не поспішайте з реакцією на порушення дисципліни. Пам’ятайте мудру пораду І.О.Синиці „ Усе бачити, усе помічати, але не на все реагувати”, інакше діяльність вчителя на уроці може перетворитися у нескінченний ланцюг зауважень, на які учні перестануть реагувати, що й спровокує конфлікт.

• Не захоплюйтеся наказами. Колеги схильні охоче виконувати розпорядження керівника при опосередкованому способі впливу. Прямий вплив здійснюється вольовим тиском (педагогіка примусу, прямих вказівок), непрямий - через стимули, створення умов, у яких людина буде діяти в інтересах спільної справи і одночасно в інтересах власного самоствердження як особистості(педагогіка ненасилля допомагає досягти мети виховання при мінімізації опору).

• Школяра і колегу можна змінити на краще за допомогою спеціальних прийомів оцінки його особистості (16, с.20).Педагогічно грамотна оцінка передбачає, що вчитель поєднує позитивну оцінку з високою вимогливістю до людини; замість глобальної позитивної та глобальної негативної оцінки застосовує парціальні оцінки( парціальна позитивна вказує на досягнення особистості у конкретній справі, щоб успіх не давав підстави для самозаспокоєння в інших сферах; парціальна негативна оцінка дає підставу учневі зрозуміти помилку і усвідомити можливості для її виправлення).

• Коректність поведінки знижує напругу в спілкуванні й дає значний виховний ефект.

  • Спільна діяльність на засадах співробітництва зближує вчителя й учнів, допомагає досягти взаєморозуміння.

Співробітництво починається з окреслення перспектив і постановки вимог. Саме з реакції на вимоги започатковуються конфліктні ситуації. Щоб забезпечити продуктивну взаємодію, не обтяжену негативними проявами, педагогові необхідно професійно ставити вимоги до діяльності учнів, колег. З неприйняття вимог часто починається деструкція поведінки співробітника, учня.

• Навчитися ставити вимоги – означає забезпечити організований початок роботи, уникаючи опору. Педагогічна технологія рекомендує освоїти п’ять правил професійного пред’явлення вимог, які дозволяють зняти суперечність між „хочу” й „треба” в свідомості, між свободою прояву „Я” й необхідністю опанування усіма елементарними нормами життя. Стосовно вимог до учнів (і до спів робітника теж) слід прислухатися до думок вчених ( див.18, с.91-96).

Перше. Вимога повинна бути доведена до логічного завершення, що означає необхідність у момент її пред’явлення тримати в полі зору кожну дитину, стежачи за виконанням.

Друге. Вимога повинна мати позитивний характер, пред’являти дітям позитивну програму діяльності, а не вимагати від них чогось не робити. Цим педагог виявляє турботу про розвиток дитини. Лише дві негативні вимоги як беззаперечне табу, за думкою автора, мають право на існування в арсеналі вчителя: „Не можна не працювати” і „ Не можна важити на гідність людини”. Ця дуже мудра думка може спинити вчителя у його безлічі категоричних заборон і сприяти пошуку форм перебудови їх у позитивні пропозиції.

В.О.Сухомлинський, розробляючи моральні заповіді дитинства і юності, окреслив десять „ Не можна”( 14, с.202-204). Вони і є, на нашу думку, конкретизацією тих двох головних заборон.

Третє. Вимога повинна супроводжуватися інструкцією, яка полегшує її виконання . Діти ставляться до цього з

прихильністю, бо підказка вчителя сприймається як допомога в усвідомленні сенсу вимоги, деталізує окремі операції, полегшуючи виконання вимоги.

Четверте. Вимога повинна бути доступною. Педагог тимчасово „не помічає” тих відхилень від норм культури, які на цей час діти ще не в змозі виконувати.

П’яте. Форма пред’явлення вимоги передбачає переакцентування уваги дітей з загальної вимоги на деталі її виконання. Це потрібно, щоби примус, який міститься у вимозі, відходив на периферію свідомості і не створював опір набуттю досвіду. Увага на деталях завуальовує зовнішній тиск і інструментує дії як вільний вибір дитини.

Така постановка вимог не є маніпулюванням, вона - вияв поваги й вимогливості до дитини.

Про це свідчить таблиця( 18, с.95):

Вимога з погляду організації діяльності дитини	Вимога з погляду ставлення до дитини в момент пред’явлення вимоги
1.Логічно доведена до кінця ► 2. Інструктивна ► 3. Позитивна ► 4. Доступна ► 5. Переакцентована на деталі ►	Піклування про розвиток кожної дитини Повага дитинства, недосвідченості учня Піклування про продуктивність діяльності Повага до індивідуальності дітей Інструментовка свободи особистості

Увага до постановки вимог перед учнями забезпечує поступове входження особистості в світ нормальної культури спілкування. Вимога на тлі поваги, розуміння труднощів, на тлі допомоги, яка супроводжується м’яким, тонким, толерантним ставленням, нормалізує стосунки, забезпечує продуктивну взаємодію і запобігає конфліктам.

ВИСНОВКИ:

1.Хоча конфлікти неминучі в педагогічній діяльності, бо вона сама містить суперечності, педагог мусить продумати, як допомогти учневі гармонійно розвиватися, як організувати навчально-виховний процес, щоб у суботу дитина мріяла про шкільний понеділок, а тому треба подбати про елементарні кроки назустріч учневі. Такими кроками стають вимоги, які учень буде сприймати як нормальні умови діяльності.

2. Саме тому слід проаналізувати, чи не криється початок напруги в стосунках з учнями у невмінні ставити вимоги. Навчившись налагоджувати співробітництво, можна братися за технологію розв’язання складних педагогічних ситуацій.