Питання для самоконтролю

1 Закриті райони України первинного насінництва картоплі, що це?

2. Розсадники - репродуктори картоплі в чому їх призначення?

3. Які ви знаєте особливості сортофітопрочисток на насіннєвих ділянках картоплі?

4. Апробаційна оцінка насіннєвої картоплі.

5. Строки сортооновлення картоплі для різних регіонів.

САМОСТІЙНА РОБОТА №22

Тема : Особливості насінництва овочевих і баштанних культур.

ПЛАН

1. Насінництво баштанних культур.

2. Насінництво овочевих культур.

3. Дозрівання насінників, способи сушіння. Обмолот і доведення насіння до кондиції. Особливості зберігання.

ЗАВДАННЯ

1. За підручником вивчити матеріал згідно плану.

2. Зробити короткий конспект наданого матеріалу.

3. Надати письмову відповідь на питання для самоконтролю.

ЛІТЕРАТУРА

1. Л – 3 стор. 357 – 358,

2. Л – 4 стор. 209 – 215,

3. Л – 6 стор. 362 – 373; 406 – 410.

Теоретичні відомості

Вивчання насінництва дворічних культур треба здійснювати на прикладі найбільш поширених культур: капуста, буряк, цибуля тощо.

Опрацювання матеріалу краще здійснювати за схемою особливостей агротехніки в перший рік: добір маточників, зберігання, технологія вирощування.

На другий рік більш детально розроблюють агротехніку, виконують сортове обстеження вибраковують нетипові та хворі насінники, збирають, дозарюють, обмолочують, доводять насіння до кондиції.

Насінництво баштанних культур організоване на півдні країни з найбільш сприятливими для них кліматичними умовами.

Сіють баштанні у кінці квітня - початку травня. До посіву для боротьби з бур'янами грунт 3 рази культивують: перший раз на глибину 12-15 см, другий -на 8-10 см і третій раз на глибину посіву з одночасним боронуванням. Глибина висіву залежить від механічного складу грунту і коливається від 6-9 см на піщаних грунтах до 4-6 см на суглинних. При цьому найбільш дрібно закладають насіння дині, а глибше - гарбузи. Краще всього використати для висіву насіння, що зберігалося в сухому провітрюваному приміщенні впродовж двох-трьох років. Для підвищення енергії проростання і раннього заставляння жіночих квіток насіння урожаю попереднього року перед сівбою прогрівають при 40-50°З впродовж 3-4 ч. Схема посіву кавуна(70 + 280) X 70 см, дині(70 + 210) х70 см. В міжряддях шириною 70 см одночасно з висівом нарізують поливну борозну. Рослини розміщують на широких грядах: Насінництво баштанних культур організоване на півдні країни з найбільш сприятливими для них кліматичними умовами. Апробацію насіннєвих посівів кавуна, гарбуза і дині здійснюють при настанні споживчої стиглості, коли забарвлення м'якуша і насіння досягне характерної для сорту, кабачка і патисона - в період товарної стиглості при появі на плантації одиничних насінників. Плоди прибирають в повній стиглості, коли у кавуна вони світліють, у сортів з білою кошкуркою - жовтіють, а у дині і гарбуза утворюється характерне для сорту забарвлення. Для механізації збору плодів застосовують сконструйований за типом снігопаха косинець який навішують на трктор попереду шириною 8-10 м. Під час руху трактора по полю плоди зрушуються в два валки на ширину косинця. Потім їх збирають і вантажать в транспортні засоби вручну. Використання підбирача плодів ПБВ- 1 дозволяє значно понизити витрати праці і часу. Насіння виділяють на машинах СОМ- 2 і ИБК-5А. За допомогою машини

ІБК-5А роботу можна проводити на полі. Виділення насіння промиває машина МОС-300 або вручну. Високою продуктивністю володіє лінія ЛСБ-20, яка дозволяє за 1 годину виділити і промити насіння з 20 т плодів кавуна і 7 т — гарбузи.

На півдні, південному сході європейської частини країни і в Середній Азії насіння сушить до необхідної вологості на повітрі. При несприятливих погоднихамовах попередню сушку проводять під навісамі, а остаточну — в сушильних приміщеннях. Застосовують також сушильні машини з підігріванням повітря. Кондиційна вологість насіння кавуну та гарбуза 10%, кабачка та патисона 9%. Очищують насіння на машинах ОВА-1, ОПС-2, К-218/1, К-235/1 і ін. Для шліфування, тобто для очищення насіння від пле¬нок і залишків м'якоті, використовують томатопротірочную машину, зменшивши частоту обертання барабана. Вихід насіння з 1 т плодів кавуна складає 6—12 кг, тикви – 5 - 15 кг, дині—12—15кг. При здобутті насіння з кавуна залишається кавуновий сік, з якого готують вживаний в їжу і в кондитерській промисловості кавуновий мед; половинки динь використовують в їжу в свіжому та сушеному вигляді. Висів коренеплідних рослин на насіння проводять елітою в декілька пізніші терміни, ніж при вирощуванні товарної продукції, з тим щоб коренеплоди можна було прибрати у вто¬рой половині вересня.

Агротехніка така ж, як і на продовольчі цілі. На семеноводчеських посівах категорично забороняється збирать пучковий товар, оскільки при цьому з сортової популяції усувають форми з раннім і інтенсивним формуванням коренеплоду, що значно обідняє генетичний фонд вирощуваних на насіння рослин. У фазі повної товарної стиглості проводять апробацію насіневих посівів. Коренеплоди прибирають до настання морозів, в першу чергу буряк, потім моркву, брукву, репу, редьку та петрушку. При цьому їх підкопують спеціальними лапами, буряковими підйомниками, навісними культіваторами, висмикують і складають в штабелю корінням всередину. Потім проводять відбір маточників за розміром, забарвленням і формою коренеплоду, характером і забарвленням бадилля. Рослини, що не мають типових для сорту ознак, хворі, недогони і що утворили стебло бракують, одночасно обрізують листя, залишаючи черешки завдовжки 1 — 1,5 див. Відібрані і обрізані коренеплоди укладають в штабелю і вкривають шаром землі 10—12 см, щоб оберегти їх від висихання і підмерзання. Складають акт відбору маточників. На одному гектарі насінних посадок відбирають коренеплодів: буряка -до 50 тис., морква - 70-80 тис., петрушки, селери - 65-70 тис., ріпа - 60-90 тис., редьки, брукви - 30- 35 тис., пастернаку, турнепсу - 35-40 тис. Для полегшення відбору визначають масу тисячі коренеплодів без вибору. Потім необхідну для насінництва кількість маточників визначають зважуванням. Коренеплоди в укритих землею буртах тримають на полі, а потім, коли температура вночі опуститься до 2-4°З, відвозять в сховищі. Зберігають при температурі від 0 до 3°С. Буряк, редьку і брукву засипають в засіки. Моркву, петрушку, селеру укладають в штабелі, пересипаючи піском. У багатьох господарствах маткові коренеплоди зберігають в траншеях, виритих на ділянках, де грунтові води знаходяться не ближче чим на 1 м від дна траншеї. У центральній смузі траншеї риють на глибину 1 м, на півдні - 60 см довільної довжини з перемичками через 8-10 м. Буряк, брукву, редьку засипають навалом; моркву, петрушку, селеру перешаровують піском. Морква заздалегідь опудривают крейдою(1,5-2 кг на 100 кг) або обробляють водною суспензією 80%-ного с. п. ТМТД(0,6-0,8 кг на 100 кг коренеплодів). Після закладки коренеплодів траншею засипають шаром землі 20-30 см. При зниженні температури в траншеї до 2-4°З або при настанні стійких заморозків шар землі доводять до 50-70 см, а при настанні морозів - до 100-110 см . У більш північних районах при повторному укритті спочатку кладуть шар рихлої соломи 30-40 см, а потім насипають землю. При укритті траншей стежать за тим, щоб борти їх були укриті на ширину і висоту не менше 1 м.

На півдні пастернак, селеру і петрушку залишають на зиму на полі, ретельно очистивши ділянку від бур'янів. Взимку проводят снігозатримання. Навесні до відростання маточників ділянка для збереження вологи і боротьби з бур'янами боронують легкими боронами. При відростанні маточників міжряддя обробляють культиватором. При розміщенні насінневих ділянок дотримуються просторову ізоляції, враховуючи, що редька вільно пере-опыляется з редисом, схрещуються один з одним бруква, ріпа, турнепс, рапс і пекінська капуста. На сусідніх з насіннєвими ділянками знищують дику редьку, дикорослу моркву і ріпу, польову суріпицю, оскільки вони перезапилюються з культиви¬руемыми родичами.

В період зростання насінників проводять дві-три підгодівлі і міжрядні культивації до тих пір, поки можна застосовувати культиватори. У рядках бур'яни виполюють вручну. При прополці особливу увагу звертають на видалення бур»янів, які перезапилюються з культивованими рослинами, а також тих, насіння у яких важко відділяється від насіння вирощуваних культур при обмолоті і очищенні(лобода, куряче просо, берізка, гірчак). В міру необхідності посадки поливають. Перед цвітінням проводять сортове обстеження, видаляють нетипові для сорту(по будові і забарвленню листя, по габитусу куща), хворі рослини і складають акт обстеження. Боротьбу з шкідниками і хворобами здійснюють до і після цвітіння. Початок прибирання насінників буряка визначають по побурінню клубочків на першій третині довжини пагонів першого порядку; мор-кови - по побурінню половини парасольок; редьки і інших рас-теній сімейства хрестоцвітних - по посветлению стручків, ПО явищу бурого забарвлення і щільної консистенції у насіння. В процесі сушки і очищення насіння вологість їх доводять до кондиційної(буряка -14%, морква і петрушки - 10%, брукви, редьки, ріпа -9%) і хропуть в міцних сухих і проде-зинфицированных тканинних мішках. 3.

Застосовують три режими зберігання зернових мас: в сухому стані, тобто з вологістю до критичної, в охолодженому стані (коли температура зерна знижена до меж, значно гальмують життєві функції компонентів зернової маси); без доступу повітря (в герметичному стані).

Крім того, обов'язково використовують допоміжні прийоми, спрямовані на підвищення стійкості зернових мас при зберіганні. До таких прийомів відносять очищення від домішок перед закладкою на зберігання, активне вентилювання, хімічне консервування, боротьбу зі шкідниками хлібних запасів, дотримання комплексу оперативних заходів та ін. При виборі режиму зберігання враховують такі умови, як:

кліматичні умови місцевості типи зерносховищ і їх місткість технічні можливості господарства для приведення партій зерна в стійкий стан цільове призначення партій

якість зерна економічна доцільність застосування того чи іншого режиму

Кращі результати отримують при комплексному використанні режимів, наприклад зберігання сухої зернової маси при низьких температурах з використанням для охолодження зовнішнього холодного сухого повітря під час природних перепадів температур. Зберігання зерна в сухому стані. Режим базується на принципі ксеро анабіозу. Зневоднення будь-якої партії зерна і насіння до вологості нижче критичної приводить всі живі компоненти, за винятком комах-шкідників, в анабіотичних стан. За цих умов виключається підвищений газообмін в зерні та насінні, розвиток мікроорганізмів і кліщів. Режим зберігання в сухому стані - основний засіб підтримання високої життєздатності насіння в партіях посівного матеріалу всіх культур і якості зерна продовольчого призначення протягом усього терміну зберігання. Даний режим найбільш прийнятний для довгострокового зберігання зерна. Систематичне спостереження за станом таких партії, їх своєчасне охолодження і достатня ізоляція від зовнішніх впливів (різких коливань температури зовнішнього повітря та його підвищеної вологості) дозволяють зберігати зерно з мінімальними втратами кілька років.

Зернові маси, добре підготовлені до зберігання (очищені від домішок, знезаражені і охолоджені), в складах зберігають без переміщення чотири-п'ять років і в силосах елеваторів два-три роки. Партії сухого зерна перевозять залізничним, річковим і морським транспортом на далекі відстані. Зерно підвищеної вологості транспортують на невеликі відстані і протягом дуже короткого часу.

Однак при невмілому догляді за зерновими масами або за відсутності його можлива псування партій зерна і насіння з вологістю і нижче критичної. Основною причиною псування служить розвиток комах - шкідників хлібних запасів, здатних існувати і навіть розмножуватися в зерні з вологістю нижче критичної. Доцільно охолоджувати і сухі зернові маси, знижуючи їх температуру до меж, що виключають активну життєдіяльність комах.

Інша причина псування сухої зернової маси - освіта крапельно-рідкої вологи і підвищення вологості в якомусь її ділянці внаслідок перепадів температур та явища термовлагопроводності Таким чином, зберігання зернових мас у сухому стані не виключає необхідності систематичного спостереження та догляду за ним.

Для зберігання зернових мас у сухому стані використовують різні способи сушіння зерна. Зерносушіння - спеціальна галузь знань, яка забезпечує потрібну технологічну ефективність при найбільшій економії матеріальних і трудових витрат.

Всі способи сушіння зерна і насіння засновані на їх сорбційних властивостях. Якщо зернову масу або окремі зерна помістити в середовище, де буде відбуватися віддача вологи у вигляді пари або навіть рідини (що буває рідше), тобто створити умови для десорбції, то можна спостерігати процес висушування.

Тривалість висушування і ефект влагоотдачи залежать як від самого об'єкта сушіння (насіння тієї чи іншої культури, його вологості і т. д.), так і від стану і властивостей агента сушіння - того середовища, яке має значну вологоємністю. У зв'язку з цим досить детально вивчені властивості зерна і властивості агентів сушіння при різних параметрах.

Вологовіддаюча здатність насіння неоднакова. Вона залежить не тільки від їх розмірів, але і анатомічних особливостей. При всіх інших рівних умовах зерно гречки має більшу влагоотдающей здатністю, ніж зерно пшениці, яке легше віддає вологу, ніж зерно кукурудзи. Найбільш низькою влагоотдающей здатністю відрізняються насіння бобових.

Чим щільніше і менш пористи оболонки і інші частини зернівки або насіння, тим менше їх влагоотдающая здатність. На подібне властивість впливають і розміри насіння. У великих насіння маса внутрішнього вмісту, яка припадає на одиницю поверхні (через яку випаровується волога), значно більше, ніж у дрібних.

Всі засоби сушіння зерна і насіння поділяють на дві групи:

• без спеціального використання тепла (без підведення тепла до висушуваного об'єкту )

• з використанням тепла.

Прикладом способів першої групи служить сушка шляхом контакту зернової маси з водоотнимающее засобами твердої консистенції (сухий деревиною, активованим вугіллям, сульфатом натрію тощо) або обробка зернової маси досить сухим природним повітрям.

Другий спосіб (з підведенням тепла) заснований на створенні умов, що забезпечують підвищення вологоємності пароповітряної середовища, що оточує зерно. У цьому випадку агентом сушіння (теплоносієм) служить повітря, вологоємність якого значно підвищується в результаті нагрівання. Найбільш поширений спосіб з використанням тепла - сушка в спеціальних пристроях - зерносушарках і сушка на сонці (повітряно-сонячна).

Із способів сушіння, що відносяться до першої групи, у сільськогосподарському виробництві застосовують хімічну (сушку сульфатом натрію) і сушку природним повітрям з використанням для цього установок активного вентилювання зернових мас.

Сушка сульфатом натрію запропонована для насіння бобових культур. Природний (висушений озерно-морської мінерал мірабіліт) або технічний сульфат натрію має гарну вологопоглинаючу здатність. Сушку ведуть, рівномірно змішуючи агент з насінням перелопачування або використовуючи Зернонавантажувачі. При вологості 20 - 24% насіння за весь період перемішують два рази, при більшій вологості - три-чотири рази протягом доби в перший період сушіння.

Тривалість сушіння 5 -10 діб, залежно від вихідної вологості насіння, культури, стану зовнішнього повітря та інших факторів. Для доведення вологості насіння до кондиційної витрата безводного сульфату натрію становить (кг / т): при вологості насіння 20% - 60, 25% -120, 30% -180, 35% - 240. Вологість хімікату 1-5%.

Змішування ведуть на майданчиках під навісами, оскільки приєднання води до хімікату в процесі сушки супроводжується виділенням тепла, внаслідок чого підвищується температура суміші. Перемішувати необхідно ще й тому, що зволожені хімікат кристалізується і може перетворитися разом з насінням у моноліт.

Заключний етап роботи - відділення зволоженого сорбенту від насіння. Для цього застосовують пневматичну насінняочисну колонку з зернонавантажувачів або інші зерноочисні машини. Використаний сульфат натрію має високу вологість (до 40 .. 45%). Вдруге його можна застосовувати тільки після повітряно-сонячного сушіння. Сухий препарат при змішуванні з насінням порошить, тому зайняті на такій роботі люди повинні надягати пилезахисні пристосування.

Повітряно-сонячна сушка. Прийом не втратив свого значення в багатьох районах країни при сушінні невеликих партій насіння. Під час повітряно-сонячного сушіння волога випаровується тільки через поверхню насипу зернової маси. Чим тонше шар зерна, тим інтенсивніше воно висушується. Однак при малій товщині шару потрібна велика площа для розміщення зерна. Рекомендують таку товщину насипу зерна (см): основних зернових культур 10 - 20, зернобобових 10 - 15, проса 4 - 5.

Важливий фактор при сонячній сушці - характер підстави, на якому знаходиться зернова маса. Не можна сушити зерно на бетонних майданчиках (якщо вони не ізольовані від грунту), прямо на грунті або з полстілкой брезентів на грунт. Тільки дерев'яний або асфальтовий майданчик достатньо ізолює зерно від зволоження знизу (від грунту) і оберігає від виникнення великого температурного градієнта. Такі майданчики розташовують на території струму або між складами, добре ізолюють від грунту і роблять невеликий ухил на південь. При подібному нахилі зернова маса краще прогрівається, а з незавантажених майданчиків швидше стікає дощова вода.

Зернова маса, розсипана на майданчику тонким шаром (краще з гребенями, що збільшує її поверхню і створює різницю в тиску), нагрівається з поверхні до температури 25 ... 50 °С , а іноді й більше. Нагрівання поверхні насипу і повітря біля неї призводить до інтенсивного випаровування вологи із зерен, що знаходяться у верхньому шарі насипу.

Особливо успішно сушка відбувається у вітряну погоду, так як випари води не затримуються над поверхнею насипу. Поряд з переміщенням вологи до поверхні спостерігається і зворотний процес - переміщення її у внутрішні, самі нижні шари насипу з утворенням конденсату, що помітно навіть на дотик. Подібне явище відбувається внаслідок термовологопровідності. Для успішної сушки зернову масу періодично (через кожні 2 - 3 год) перелопачують, перемішуючи нижні шари з верхніми. При дотриманні правил вологість зерна в гарну погоду за день знижують на 1 ... 3% і більше. Чим вологіше зернова маса, тим більше вологи при сприятливих умовах можна видалити з неї. При необхідності (з огляду на прогноз погоди на наступну добу) повітряно-сонячну сушку продовжують і на наступний день, збираючи зернову масу на ніч на майданчику в купи і вкриваючи їх брезентами, плівками або іншими гідроізоляційними матеріалами. Повітряно-сонячна сушка сприяє дозріванню свіжоприбраного зерна і робить його більш стійким при зберіганні, так як при опроміненні сонячними променями зернова маса частково стерилізується від мікроорганізмів. Після такої сушки часто не виявляють гриби родів Aspergiiius і Penicillium.

У південних районах країни при повітряно-сонячної сушці і нагріванні насипу до температури 38 - 40° С досягається часткове, а в деяких випадках і повне знезараження зернової маси від кліщів і комах. Для найбільшої ефективності знезараження зерно насипають шаром 4 -5 см.

Питання для самоконтролю

1. Які особливості вирощування маточної капусти в перший рік?

2. Які особливості насінництва капусти на другий рік?

3. Який температурний режим повинен бути у сховищі при зберіганні кормових та овочевих коренеплодів?

4. Вирощування цибулі матки.

5. Особливості насінництва столових буряків при безвисадній культурі.