3. Структура заняття.

3.1. Використовуючи порівняльні характеристики засобів отримання заготовок, обрати метод отримання заготовки згідно свого варіанту завдання.

3.2. Визначити характерні показники кованки.

- визначити точність виготовлення кованки (Т)

- визначити групу сталі (матеріалу) для отримання кованки (М)

- визначити ступінь складності кованки (С)

3.3. За характерними показниками кованки визначити вихідний індекс заготовки (И)

Практичне заняття №4 розраховане на 2 години.

4. Вимоги по оформленню звіту і порядок його захисту.

У ході практичного заняття кожен студент у зошиті для конспектування лекцій по дисципліні веде записи, що по закінченню заняття пред’являє викладачу. Форма запису довільна, але варто відобразити назву заняття, вихідні данні, результат їхнього аналізу, характерні показники кованки.

5. Завдання для самостійного розв’язування.

Вихідні дані для виконання практичної роботи: робоче креслення деталі та заданий обсяг її випуску. Вони видаються студентові на початку семестру. Виконана й зарахована практична робота повертається студентові, що повинен пред'явити її викладачеві при здачі іспиту.

6. Контрольні питання.

1.Як визначають групу сталі?

2.Як визначають ступінь складності?

3.Як визначають точність виготовлення?

4.Як визначити вихідний індекс заготовки?

5.Способи виготовлення кованок.

Практичне заняття №5.

Конструювання кованок

1. Мета заняття.

1.1. На практиці засвоїти методику визначення розмірів заготовки (кованки).

1.2. Навчитися виконувати креслення кованки згідно діючих стандартів.

2. Теоретичні передумови до виконання роботи.

Конструкція кованок залежить від її розташування в штампі та взаємного розміщення основних поверхонь кованки відносно площини рознімання штампа. Добираючи його, забезпечують добре заповнення форми металом у процесі його деформування, належний напрямок волокон у структурі металу, мінімальні напуски та припуски на наступне механічне оброблення кованки, вільний вихід її зі штампа, мінімальну кількість технологічних переходів (рівчаків) тощо. Вдалий добір розташування площини роз­німання штампа полегшує вставляння у рівчак вихідної заготовки та виймання з нього готової кованки.

Припуск на оброблення різанням поверхні є сумою основного та додаткового значень, що враховує відхилення форми поверхні кованки.

Основні припуски на оброблення різанням кованок залежно від номера вихідного індекса, лінійних розмірів і шорсткості поверхні деталі визначають згідно з таблицею 5.8 [1].

Додаткові припуски з урахуванням відносного зсування окремих елементів кованки, зігнутості, відхилення від площинності та прямолінійності, відхилення міжцентрової та міжосьової відстаней, кутових розмірів визначають залежно від маси кованки та класу її точності.

Встановлені у стандартах значення припусків на механічне оброблення вважають мінімальними. Тому будь-які заокруглення .в розрахунках і конструюванні кованок виконують за умови збільшення припусків.

Розміри кованок залежать від розмірів готової деталі з урахуванням припусків на оброблення різанням. Тому розміри зовнішніх поверхонь заготовок звичайно більші, а розміри внутрішніх поверхонь — менші за розміри відповідних поверхонь готових де­талей. Визначені розрахунковим чи табличним способом припуски беруть за мінімальні, знайдені з їх допомогою розміри заготовок для зовнішніх поверхонь приймають теж за мінімальні, а для внутрішніх — за максимальні Відповідно максимальні значення для зовнішніх і мінімальні для внутрішніх розмірів визначають з урахуванням відповідних допусків, які встановлені стандартами чи іншими нормативними документами для прийнятого класу точності заготовки та розмірів. Дивись табл.5.9 [1].

Номінальні значення розмірів для робочих креслень заготовок обчислюють, виходячи з рекомендацій довідкової та спеціальної літератури на встановлення граничних відхилень розмірів заготовок і отриманих для кожного з розмірів їх граничних значень. Для штампованих кованок стандартом встановлені несиметричні відхилення розмірів відповідно: одна третина допуску «в тіло» кованки та дві третини допуску в проти­лежному напрямку.

Допустимі відхилення лінійних розмірів штампованих кованок згідно зі стандартом визначають залежно від номера вихідного індексу, товщини та лінійних розмірів кованки. Допустимі відхилення для внутрішніх розмірів мають зворотні знаки.

Радіуси заокруглень визначають залежно від глибини штампувального рівчака та маси кованки. Дивись табл.5.11 [1].

Допустимі відхилення кутових розмірів, зігнутості, радіусів заокруглення визначають залежно від маси та класу точності кованки. Допустимі відхилення від співвісності не наскрізних отворів (міток) кованок становлять 1,0% від глибини мітки.

Штампувальні нахили табл.5.10 [1] знаходять залежно від типу основного устаткування, наявності виштовхувачів та розташування поверхні (внутрішня, зовнішня). Менші значення кута нахилу призначають для зовнішніх поверхонь.

Радіуси заокруглень у місцях стикання поверхонь кованок мають забезпечити належну конфігурацію кованки та можливість вільного перетікання металу під час його дефор­мування. Для цього внутрішні радіуси повинні бути у два-три рази більшими від зовнішніх. З метою уніфікації інструменту звичайно числові значення радіусів приймають однаковими. Розміри та конфігурацію міток для отворів добирають відповідно до розмірів деталей, беручи до уваги мінімальні припуски на оброблення різанням та рекомендації, викладені у спеціальній літературі. Залежно від розмірів застосовують мітки: плоскі, увігнуті, «з магазином», «глухі» тощо. Глибину міток визначають за умови забезпечення достатньої стійкості інструменту.

Припуски на оброблення різанням та граничні відхилення розмірів кованок із коль­орових металів та їх стопів до впровадження в дію державних стандартів призначають за галузевими рекомендаціями.

Креслення кованки виконують відповідно до вимог стандартів ЄСКД і ГОСТ 7505-89 «Поковки стальные штампованные. Допуски, припуски и кузнечные напуски», що поширюються на кованки загального призначення масою до 250кг з лінійними розмірами до 2500 мм, які виготовляють гарячим об'ємним штампуванням на різному ковальському устаткуванні.

Згідно з цими вимогами креслення кованки виконують з достатньою кількістю проекцій, видів, перетинів, з визначенням усіх розмірів кованок та іх граничних відхилень, разом з кутовими розмірами та радіусами заокруглень. На кресленнях також вказують припустимі відхилення форми поверхонь, їх взаємного розташування; шорсткість усіх поверхонь; технічні вимоги для приймання кованок, їх термічного оброблення, маркування, встановлення твердості матеріалу, взяття проби для механічних випробувань; вимоги до форми, розмірів та кількості допустимих дефектів тощо.

Тонкими лініями показують конфігурацію основних поверхонь готової деталі з позначенням в дужках їх розмірів і припусків на механічне оброблення. На кресленні позначають поверхні, що виконують роль базових у першій операції механічного оброблення.