5. Стилістичні функції різних форм дієслова

I. Неозначена форма дієслова

Стилістично нейтральні форми інфінітива на -ти (вболівати, май-струвати, виступати, шити) не мають функціональних обмежень. Варіантні форми інфінітива на -ть (співать, стрибать, шукать) вживаються в усному мовленні, фольклорі та в художній літературі, на-приклад:

Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать (Л. Костенко).

Деякі дієслова мають паралельні форми інфінітива. До стилістично рівнозначних належать такі варіанти: виштовхнути і виштовхати, випхнути і випхати, витягнути і витягти, досягнути і до­сягти, застигнути і застигти, надягнути і надягти, скреготати і скреготіти і под. Стилістично розрізняються форми із суфіксами -ува- (-юва-) і -а- (-я-),як-от: витискувати і витискати, витягувати і витягати, випробовувати і випробувати, доповнювати і доповняти, закруглювати і закругляти, замінювати і заміняти, затрачувати і затрачати. Першим з варіантів віддається перевага у науковому та офіційно-діловому мовленні, другі частіше використовуються у розмовному і художньому стилях.

II. Форми теперішнього часу

1. Подвійні форми теперішнього часу мають різновідмінювані дієслова, як-от: дути - дму, дмеш... і дую, дуєш...; клепати - клепаю, клепаєш... і клеплю, клеплеш...; колисати - колисаю, колисаєш... і колишу, колишеш...; мугикати — мугикаю, мугикаєш... і мугичу, мугичеш...; скакати - скакаю, скакаєш... і скачу, скачеш...; смикати -смикаю, смикаєш... і смичу, смичеш...; стругати - стругаю, стру­гаєш... і стружу, стружеш... і т. ін. Ці форми подаються у словниках як рівноправні, стилістично нейтральні.

2. Стилістично розрізняються форми першої особи і множини (розуміємо -розумієм, бачимо - бачим, радіємо -радієм) і форми третьої особи однини (співає - співа, виглядає - вигляда, поливає -полива). Перші з наведених варіантів є стилістично нейтральними, другі належать до стилістично знижених форм, які вживаються у розмовному мовленні і (як елемент стилізації) у художній літературі:...Бува, така пласка глупота однозначна себе ховає за гучні слова (Л. Костенко); Я співаю пісню морю, І воно мені співа (О. Олесь).

Для відтворення просторіччя у художніх творах використовують­ся ненормативні (в тому числі діалектні) форми першої і третьої осо­би однини, наприклад: Сама світом нуджу, а сердюсь на тебе, думаю: що ж це він дурить мене, чи що? (І. Карпенко-Карий);

Елементом просторіччя є форма хотять. Літературній нормі ук-раїнської мови відповідає форма хочуть.

3. Дієслово бути в усіх особах однини і множини вживається у формі є: Шукай краси, добра шукай! Вони є все, вони є всюди (І. Франко); Нестрінутий друже, колись в ранню рань, якщо ти ще є у безмежжі, то швидше між мною і вічністю стань в чистішій од неба одежі... (Т. Осьмачка);

А чи єсть у тебе рушники? (Т.Шевченко).

Іноді під впливом російської мови замість форми є у ролі зв’язки використовуються особові форми дієслова являтися: Підприємство являється юридичною особою. Вони являються моїми найкращими друзями. Така заміна є порушенням норми. В українській мові дієслово являтися не використовується як зв’язка, воно вживається із значен­ням “з’являтися, примарюватися, снитися”, як у прикладах: Чого являєшся мені Усні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? (І. Франко).