II. Вживання абстрактних, речовинних і власних іменників у множині

1. Деякі абстрактні іменники вживаються у множині, якщо набу-вають значення конкретного вияву якості дії, стану, наприклад: Сили між тілами виникають при безпосередньому контакті... або через створені ними поля... (з енц.) (nop.: виявити спритність і силу); Мати закрутила своїми комерційними фантазіями голови дідусеві й бабусі (В. Сосюра) (пop.: Народна фантазія оповила свято обжинків красою своєрідних уявлень вірувань, прикмет і ворожінь (з газ.));

2. Множина абстрактних іменників може реалізовувати відтінок тривалості, інтенсивності вияву ознаки: Над обрієм моїм повзуть ліниво спеки, мов сонні полози зелено-золоті (В. Бобинський);

3. Речовинні іменники вживаються у множині, якщо позначають:

а) види, сорти речовини (як правило, у професійній мові): Гриби багаті на вітаміни А, В, С, солі калію, фосфору, ароматичні речовини, білок (з газ.);

Україна може стати одним з найбільших виробників екологічно чистих бензинів на основі технічного спирту (з газ.);

б) вироби з цієї речовини: Пишна дама, вся в шовках, зразу в крик, у лайку: - Що ти трешся обрукав? Прибери куфайку (П. Глазовий);

в) велику кількість речовини або великий простір, зайнятий нею: В білих снігах потонули Гори, степи і долини... (О. Олесь);

4. Однина і множина речовинних і абстрактних іменників іноді використовуються паралельно, що, однак, не свідчить про рівнозначність форм числа таких назв. Множинні форми, як правило, містять більшу експресію і реалізують різноманітні значеннєві відтінки, порівн.: Ще я любив дивитись на зорю після заходу сонця і кидати камінці в срібні води ставка... Я кину камінець, а він булькне, і після нього довго ще йдуть по золотій вечірній воді за колами кола, все ширше й ширше, а потім зникають, і вода знов стає спокійною, темною і тихою (В. Сосюра); Все зраділо радістю живоття, радощами здорового погодливого дня (І. Нечуй-Левицький). У наведених прикладах форма води підкреслює безмежність речовини і в поєднанні з прикметником срібний створює яскравий образ, форма множини радощі означає “приємні, радісні події”.

5. Власні іменники вживаються у множині:

а) для позначення типу людей, схожих на якусь історичну особу або літературного героя: Російський песимізм породжував класичні гімназії, що з них виходили Рудіни - високовчені і безпорадні в практичному житті (М. Хвильовий); Гляньте на цих софоклів! Інтелектуали! Сократи! Ломоносови! (Ю. Прокопенко);

б) для позначення угруповань, пов’язаних родинними стосунками: Ціле село вийшло проводжати Данищуків в невідому, далеку дорогу (М. Ірчан);

Географічним назвам у формі множини притаманне узагальне­не значення, що вирізняється яскравою експресивністю: Мов святодійний, сизий дим кадил померклої у забутті Еллади, розтанули усі палкі принади Суматр, Цейлонів, Конго і Антил (В. Бобинський); Наші Едеми —Тільки фантоми... Хто скаже, де ми? Хто скаже, хто ми? (Д. Загул).

6. Множина іменників може використовуватись замість однини. “Гіперболічна” множина служить для експресивної (здебільшого не-гативної) вказівки на одиничність предмета. Таке вживання множи­ни обмежене розмовною і художньою мовою: Ти забула, що є в світі жіночі принади - Перманенти, манікюри, духи та помади (П. Глазовий).