Стилістичні можливості омонімії
Омоніми – слова, однакові за звучанням і написанням, але різні за значенням:
боронити (захищати) – боронити (забороняти);
ключ (від дверей) – ключ (журавлиний) – ключ (скрипковий, альтовий, басовий).
Омоніми слід відрізняти від багатозначних слів. Значення перших тісно зв’язані між собою. Між значеннями омонімів нема жодного зв’язку. Омоніми первинно могли мати такий зв’язок між значеннями, але з часом він зовсім втратився: лама (тварина) – лама (монах-буддист); захід (сторона світу) – захід (дія, спрямована на досягнення чогось) – захід (сонця) (явище природи). У словнику значення багатозначного слова записуються при одному слові; омоніми фіксують як окремі слова з окремим значенням.
Стилістичні властивості омонімів залежать від того, як вони з’явилися в мові. Одні виникають внаслідок збігу у звучанні питомих та іншомовних слів: міна (обмін) – міна (вираз обличчя) – міна (вибуховий пристрій) – міна (грошова одиниця Стародавньої Греції). Інші омонімічні слова є наслідком словотвірних процесів та розпаду семантичної єдності (єдності значень): коник (зменшено-пестливе до кінь) – коник (назва комахи). Омоніми можуть виникати внаслідок історичних змін, що відбуваються у фонетичній системі мови: віз (від давньоруського возъ) – віз (від давньоруського везлъ).
Лексичні омоніми поділяються на 2 групи:
Повні (абсолютні) омоніми співпадають за звучанням і написанням у всіх граматичних формах: газ (агрегатний стан речовини) – газ (шовкова прозора тканина).
Неповні (часткові) омоніми збігаються у звучанні й написанні лише у певних граматичних формах (омоформи), або збігаються тільки у написанні (омографи) чи тільки у звучанні (омофони): мати (ім.) – мати (дієсл.); прикла′д - при′клад; Віра – віра.
Паронімія як стилістичний засіб і вада тексту
Пароніми – слова, близькі за звучанням, але різні за значенням: рідкий – рідкісний, музичний – музикальний, економний - економічний. Не всі слова, схожі за звучанням, можна вважати паронімами. До них належать тільки пари слів, що мають невелику різницю у вимові. Інколи у паронімів є спільна морфема: уява – уявлення, мова – мовлення. Семантичні зв’язки між паронімами можуть бути синонімічні (тяжкий – важкий), антонімічні (емігрант – іммігрант); вони можуть бути пов’язані певною семантичною близькістю (дипломник – дипломант), належати до однієї тематичної групи (калина – малина).
Стилістичні можливості паронімів ґрунтуються на їхній звуковій близькості та семантичних контактах. Сфера вживання паронімів – публіцистика, художня література, усне розмовне мовлення. У документах вони зустрічаються рідко, як правило серед термінів: абонент – абонемент, декваліфікація – дискваліфікація, адресат – адресант. Як і омоніми, пароніми використовуються у каламбурах, є навіть більш придатними для цього, оскільки часткова близькість звучання, а не точний збіг, дає більші можливості для змалювання відповідних ситуацій. У паронімів ширші можливості асоціативних зв’язків.
Одна із стилістичних функцій паронімів – семантичне переключення. Звукова близькість різних за значенням слів дає можливість розширити думку, відтворити образну картину. Паронімія забезпечує музичність фрази:
У графа профіль – як у грифа,
А я бродячий менестрель.
Я ще нікому не приносив лиха,
А лютня в мене срібна, як форель.
(Л. Костенко)
У цій же функції пароніми використовують в усній народній творчості:
Іди, іди, дощику,
Зварю тобі борщику,
Цебром, відром, дійницею
Над нашою пашницею.
Ще одна функція паронімів – стилістичне зіставлення. Два близько звучні слова дають можливість виразніше зіставити якісь риси людини, рельєф ніше описати події, явища та ін.:
Барвистість іспанського пейзажу доповнюють пейзаниi в мальовничих шатах, що захоплено вітають туристів і закидають їх магноліями та камеліями (Ю. Смолич).
Часом для створення каламбурних ситуацій гумористичного плану використовуються близько звучні елементи різних мов:
– Францішку! А чого ти мовчиш? Ти – за?
– Айно! – рішуче тупнув босою порепаною ногою Францішек.
– Айно! Айно! – підхопила в однин голос решта селян.
– Чуєте, всі кажуть: файно! – резюмував Хома.
(О. Гончар)
Використання синонімії у різних стилях мови
Стилістичне використання антонімів
Лексика іншомовного походження у стилістичному плані
Номінативні та стилістичні функції неологізмів
Застаріла лексика зі стилістичного погляду
Терміни у різних стилях мови