8. Описова, функціональна, зіставна, порівняльна стилістика

Функціональна стилістика вивчає закономірності функціонування національної мови відповідно до потреб суспільства, ситуації спілкування, тобто функціональний аспект мови. Особливу увагу приділяє використанню мови у різних типізованих сферах спілкування відповідно до виду суспільно-продуктивної діяльності та форм суспільної свідомості (наука, політика, право, мистецтво, виробництво, побут), тобто питанням визначення, формування і розвитку функціональних стилів літературної мови. Від описової стилістики функціональна відрізняється визначенням не тільки функціонального аспекту мови, а й ролі екстралінгвістичних чинників у мовному спілкуванні, їх впливу на здійснення мовою своїх основних суспільних функцій. Функціональна стилістика вивчає функціональні стилі, їх класифікацію і внутрішню жанрову диференціацію (функціонально-стильові різновиди, підстилі), мовленнєву системність стилів, принципи відбору і закономірності поєднання мовних одиниць у стилі. В сучасній лінгвістиці функціональна стилістика є основним, найперспективнішим напрямом розвитку стилістики. Вона поєднує в собі досягнення лінгвістичних наук, що вивчають структуру і систему мови (фонетика, лексикологія, граматика), і наук, що вивчають функціональний та естетичний аспекти мови (соціолінгвістика, психолінгвістика, риторика, поетика, історія мови, культурологія, комунікація).

Зіставна стилістика. У стилістичній системі кожної національної мови взаємодіють елементи, спільні або відповідні — співвідносні для споріднених і навіть віддалених мов, так звані мовні універсали, — з національно-специфічними, самобутніми для цієї національної мови. Виявити спільне, загальне і наці нально-специфічне у стилістичній системі національної мови можна лише зіставленням її із стилістичними системами інших національних мов, насамперед найближчих, споріднених. Цим займаються зіставна і порівняльна стилістики. В процесі зіставлення стилістичних систем національних мов важливо не тільки знайти спільне і відмінне в стилістичних системах, а й виявити співвіднесеність спільного і національно-специфічного у кожній мові, їх питому вагу і функції у суспільній мовній практиці.

Порівняльна стилістика вивчає національне та інтернаціональне в стилістичних системах національних мов, розкриває причини та обґрунтовує шляхи збільшення інтернаціонального лексичного (особливо термінологічного) фонду у національних мовах, виявляє спільне і відмінне у формуванні функціональних стилів, відзначає специфічні функціонально-стильові і жанрові різновиди, національні особливості мовленнєвих системностей функціональних стилів тощо.

Порівняльна стилістика може бути як порівняльною стилістикою ресурсів, так і порівняльною функціональною стилістикою. Порівняльне дослідження стилістичних систем національних мов дає багатий матеріал для пізнання мовотворчості народу, специфіки національного образного мислення, шляхів і способів метафоризації, розвитку духовної культури. Стилістичні засоби мови, сформовані на асоціативних зв'язках, часто відображають культурно-історичні традиції народу, спосіб його життя, побут тощо. У слов'ян приймають хлібом-сіллю (гостинно, доброзичливо), в узбеків — хлібом-чаєм, у французів — хлібом-вином, у чукчів — рибою. Відповідно у стилістичних системах цих мов і закріпилися певні образні вислови, сформувались афоризми. Стилістика, що займається дослідженням стилістичних систем неспоріднених мов, зокрема їх відмінних стилістичних ознак, називається контрастивною.

Історична стилістика. Стилістична система національної мови, як найбільш залежна від позамовних факторів і динамічна, є категорією історичною. Тому може бути два аспекти дослідження стилістичної системи конкретної мови — синхронний і діахронний. Розвиненим і продуктивним у сучасній стилістиці є синхронний, оскільки він крім теоретичного має і прикладний характер, відповідає основному завданню сучасної лінгвістики — повному і всебічному дослідженню мови як способу творення і вираження думки, як найважливішому засобу комунікації, способу пізнання світу, чиннику формування особистості і піднесення її культури.