4. Словники і словникові видання з української мови

1. Стилістика як лінгвістична дисципліна: предмет, об’єкт, завдання.

Стилістика (лінгвостилістика) — розділ науки про мову; лінгвіс­тичне вчення про функціонування й використання мови.

Термін «стилістика» утворився від слова «стиль» (грец. stylos, лат. stilus — спочатку назва палички для письма, згодом — певного способу письма). У теперіш­ньому, найбільш звичному розумінні стиль мови (мовний стиль) — це різновид, одна з форм літе­ратурної мови, манера мовного вираження у різних сферах, умовах, формах (усній і писемній) спілкування. В українській мові традиційно виокремлюють такі стилі мови: розмовно-побутовий, офіційно-діловий, науко­вий, художній, публіцистичний, певною мірою — кон­фесійний і епістолярний.

Стилістикою охоплено всі мовні структури, мовні оди­ниці, серед яких є повнозначні (мають лексичне значен­ня, від лат. nomino — називаю) і релятивні (службові, від­носні, від лат. relativus — відносний) [1; 8].

Стилістика української мови належить до основних навчальних дисциплін, оволодіння якими є обов’язковою складовою формування лінгвокомунікативної компетенції українських філологів і журналістів. Нею завершується цикл лінгвістичних дисциплін. Стилістика спирається на знання природи, семантики і форм мовних одиниць, здобуті під час вивчення фонетики, лексики, граматики, але охоплює вже їх реалізацію в усному та писемному мовленні, у текстах різних типів. Тому стилістику лінгвісти часто називають вершиною науки про мову [3;3].

Предметом стилістики національної мови як лінгвістичної і навчальної дисципліни є рівень розвитку національної літературної мови, історичні етапи формування стилістиних засобів, основні ознаки сучасно го стану мови, функціональні стилі мови – стильова і жанрово-стилістична диференціація мовних одиниць, багатство і різноманітність виражальних засобів мови, етики, естетики і культури мовлення. Відомий французький стиліст Шарль Баллі визначив стилістику як науку, що «вивчає експресивні факти мовної системи з точки зору їх емоційного змісту, тобто вираження в мовленні явищ зі сфери почуттів і дії мовленнєвих факторів на почуття», підкресливши, що предметом стилістики є емоційно-експресивне в мові і мовленні. У сучасній лінгвістиці предмет стилістики розуміється значно ширше, складніше і не так однозначно. Предметом стилістики національної мови є і її стилістична система, і наука про неї. Тому у предмет лінгвостилістики входять:

- Засвоєння теоретичного курсу, опанування основних понять.

- Вивчення стилістичних ознак (значень, забарвлень) мовних одиниць усіх рівнів.

- Характеристика усіх стилів літературної мови.

- Формування мовного чуття та естетичного смаку мовців.

- Піднесення рівня культури мовного спілкування. [3; 8]

2. Методи стилістичних досліджень

Методологія визначає підхід до об’єктів дослідження, загальну орієнтацію в науковому пошуку, спосіб побудови наукових знань, співвідношення між суб’єктами і об’єктами.

Найпоширенішим і традиційнішим у стилістиці є метод семантико-стилістичного аналізу. Його часто називають просто стилістичним аналізом. Він полягає у виявленні співвідношень мовних засобів, якими експресивно виражається емоційний чи естетичний зміст мовлення (або тексту) до змісту інформації. Успішне застосування семантико-стилістичного методу в стилістиці української мови дало можливість виділити та описати стилістичні ресурси, засоби всіх рівнів мови, охарактеризувати основні функціональні стилі, визначити інформативну, ідейно-тематичну і художньо-естетичну цінність великої кількості українських художніх творів різних періодів історії української літератури.

У науковій літературі виділяють окремий метод – зіставлення, про який Ш.Баллі писав: «Що ж до методів дослідження, то всі вони зводяться до одного: до зіставлення… коли якесь слово дійово впливає на наші почуття, це означає, що ми його несвідомо зіставляємо з іншими, яке емоційно на нас не впливає або впливає протилежним чином». Метод зіставлення дає змогу виділити ті, що можуть дати відповідний стилістичний ефект. Якщо зіставити попередній метод і зіставлення, то можна зрозуміти, чому саме ця мовна одиниця з ряду однорідних чи суміжних набула стилістичного забарвлення. Цей метод допомагає при семантико-стилістичному аналізі конкретного тексту виявити вмотивованість твору і художньо-естетичну ефективність мовних засобів у художньому творі.

Тісно пов’язаним є метод стилістичного експерименту. Полягає у тому, що на місце вжитих автором слів або виразів, конструкцій вставляють зі стилістичною метою нові. Великого значення застосуванню стилістичного експерименту надавали лінгвісти Л.Щерба, О.Пєшковський, Л.Булаховський [3; 11 - 15].