Допоміжні речовини, які використовуються у виробництві лікарських косметичних засобів.

Основна вимога, яка висувається до лікувально-косметичних засобів - це безпека, з огляду на тривале застосування, а також наявність специфічної місцевої дії на ушкоджену шкіру. Профілактичний ефект косметичних засобів обумовлюється комплексною дією біологічно активних і допоміжних речовин, що у значній мірі залежить від властивостей самої основи. У зв'язку із цим дії на шкіру допоміжних речовин у складі лікувально-косметичних засобів приділяється така ж увага, як й до активних добавок, з огляду на їхній комплексний ефект, багато в чому обумовлений якістю й різноманітністю використаної сировини та її властивостями. Як біологічноактивні, так і допоміжні речовини в складі лікувально-косметичних засобів підбираються з урахуванням форми випуску, спрямованості дії, типу шкіри.

Незалежно від функцій і властивостей допоміжні речовини, що вводяться у лікувально-косметичні засоби звичайно ділять на: формоутворюючі (основи й розчинники), стабілізатори і коригенти. Їх також можна класифікувати і по іншим ознакам, наприклад по хімічній природі чи по призначенню.

Формоутворюючі компоненти

Однієї з важливих і великих груп є формоутворючі компоненти. Серед розчинників особливе місце займає вода. Існує кілька категорій якості води: «Вода питна», «Вода очищена», «Вода високоочищена» й «Вода для ін'єкцій». Існує ряд нормативних документів, що регламентують якість води різного типу. Валідація й контроль очищення води, системи зберігання й поширення є фундаментальною частиною належної виробничої практики (GMP) і становлять інтегральну частину інспекцій GMP. Найбільше розповсюдженим методом очищення води є дистиляція, що достовірно випробувано часом. Цей метод може бути валідован, тому залишається офіційно прийнятим для одержання води для ін'єкцій. Вода очищена й високо очищена може бути отримана методом подвійного зворотнього осмосу. На симпозіумі Комісії Європейської Фармакопеї в 1999 році було ухвалене рішення про те, що в цей час зазначений метод неможливо вважати досить надійним у порівнянні з технікою дистиляції для одержання води для ін'єкцій. При застосуванні зворотного осмосу зберігається ризик зв'язаний, наприклад, із забрудненням мембрани (хімічно або біологічно), порушення цілісності мембрани й відсутність ефективної системи валідації. Метод зворотного осмосу допускається застосовувати для одержання води для ін'єкцій Американською Фармакопеєю (UР 24) і Японською Фармакопеєю (JP XIII). Як у Європейську Фармакопею, так й у ДФУ 1 вид. включено приватні статті на «Воду очищену», «Воду для ін'єкцій» й «Воду високоочищену», які є адаптованими перекладами відповідних статей Європейської Фармакопеї Четвертого видання, 2002 року й Доповнення ЄФ 4.2.

До гідрофільних розчинників відносяться низькомолекулярні спирти, зокрема етиловий спирт. Він виконує цілий ряд функцій: розчинник та сорозчинник, бактерицидний препарат, консервант, антифризний компонент. Широке застосування одержали й інші низькомолекулярні спирти: бензиловий спирт, гліцерин, пропіленгліколь, сорбіт та ін. Будучи гігроскопічними речовинами вони використовуються як зволожуючі агенти, розчинники, консерванти, антифрізні добавки, хімічні енхансери та гумектанти.

Хімічні енхансери - це речовини, які сприяють проникненню в шкіру активних БАР і при цьому не повинні проникати через шкірні бар'єри.

Гумектанти - речовини, що сповільнюють процеси випаровування води з косметичних кремів. Цією здатністю володіють багатоатомні спирти, наприклад, гліцерин.

Гідрофобні речовини

Розповсюдженими допоміжними компонентами в складі лікувально-косметичних засобів є ліпіди - жири, віски, продукти їхньої переробки й жироподібні речовини (липоїди). Ліпіди й липоїди з огляду на їх фізіологічну та біологічну дії вірніше було б віднести до групи біологічно активних сполук. Однак, завдяки їх цінним технологічним якостям - агенти розчинення, стабілізатори, антиоксиданти та ін. - їх традиційно відносять до групи допоміжних речовин.

Особливе місце в складі лікувально-косметичних засобів відводять рослинному й тваринному жирам, які крім тригліцеридів вищих жирних кислот містять моно- і дигліцериди, індивідуальні жирні кислоти, фосфатиди, стерини, вітаміни, ферменти й ін. Особливу цінність для шкіри проявляють ненасичені жирні кислоти. По складу таких кислот і відповідно біологічною активністю рослинні олії розташовуються у наступному спадаючому порядку: льняна - кунжутна - соєва - кукурудзяна - соняшникова - бавовняна - арахісова - маслинова - мигдальна - персикова - какао. Однак, у тім же порядку збільшується їхня здатність до прогікості й подразнювальної дії на шкіру, що зумовлюється присутністю перекісних сполук. Поряд із традиційними оліями, наразі широко застосовують олію фісташкову, виноградну, сафлорову, масла авокадо й жожоба, олію пшеничних зародків та ін.

Нижче наводимо коротку характеристику найбільш застосовних у медицині й косметиці рослинні і тваринні жири.

Кісточкові олії (маслинова або прованська, мигдальна, персикова, абрикосова) вміщують у складі до 83% олеїнової кислоти, до 10% насичених жирних кислот, до 10% лінолевої кислоти. Персикова й мигдальна олія може застосовуватися для масажу шкіри будь-якого типу. Всмоктуються в шкіру повільно, тому при масажі пальці добре сковзають по шкірі не розтягуючи її. Легко наносяться, добре розподіляються й активізують ліпідний обмін. Надають шкірі бархатистість і м'якість. Абрикосова олія застосовується для догляду за сухою зморшкуватою шкірою й запобігання утворення зморшок, тому що містить вітамін F у більш активній формі, ніж інші олії. Олія добре всмоктується й засвоюється шкірою. Робить виражену позитивну дію при опіках або тріщинах на шкірі, застосовується як пляжна олія для грудних і маленьких дітей. Абрикосова олія корисна не тільки для шкіри, але й для волосся та нігтів. Дозволено для використання в дитячих препаратах і для чутливої шкіри. До складу косметичних виробів вводять від 5 до 30% рослинних олій.

Кунжутна (сезамова) олія - добувають з насіння кунжуту (Sesamum Indicum) холодним і гарячим пресуванням. Вона містить вітамін Е, вісім найважливіших амінокислот, у т.ч. лецетин і метіонін, кальцій, магній, фосфор, кремнієву кислоту. Лінолевої кислоти до 48%. Її багатий склад і зумовлює здатність сповільнювати процеси старіння клітин шкіри. Кунжутна олія має виражений косметичний ефект - застосовується для догляду за сухою, зморшкуватою старіючою шкірою. Винятковий засіб для догляду за шкірою повік і дитячою шкірою. Може застосовуватися для масажу й зміцнення волосся. Вводиться також у миючі засоби в якості пом'якшуючого й живильного агенту. Добре захищає від ультрафіолетових променів.

Олія з виноградних кісточок (Оlеum Vitis viniferae) – є вторинним продуктом виноробства, містить комплекс БАР – поліненасичених жирних кислот, біофлаваноїдів, вітамінів та ін. Містить до 78% лінолевої кислоти, яка активізує ліпідний обмін і відновлює бар'єрні функції эпідермісу. Має потужні антиоксидантні та регенеруючі властивості. Дадається в препарати як эмолент. Регулює клітинну проникність і затримує вологу в клітинах, відновлюючи й поліпшуючи свіжий вигляд й еластичність шкіри. Регулює нормальне функціювання сальних залоз, попереджає розширення пор. Застосовують у чистому вигляді і як компонент якісної косметики (фірма Нівея додає її у крем для старіючої шкіри «Nivea Vital», Московська фірма «Мирра» та ін.).

Кукурудзяна олія – одержується екстракцією (етиловим спиртом) або пресуванням із зародків кукурудзяного зерна. Вміст: насичені кислоти до 11%, олеінової до 45%, линолевої до 48% Також містить лецитин, вітамін Е, убіхінон, фосфоліпіди, водорозчинні: вітаміни В₆, В₂, РР, холін та ін. Завдяки високому змісту лінолевої (вит. F) кислоти й лецитину проявляє антиоксидантні властивості. До складу кремів додають до 10%.

Олія зародків пшениці. Містить неомилюючі жири, вітаміни Е, А і фітостероїди у високій концентрації, тому має унікальні регенеруючі й антиоксидантні властивості. Широко застосовується в засобах для догляду за сухою чутливою шкірою, підтримує водний баланс епідермісу. Це одна з кращих олій для шкіри вік і бальзамів для губ. Використається в рецептурах шампунів та бальзамів для сухого ушкодженого волосся. Дозволена для використання в рецептурах дитячої косметики.

Олія бортника (огіречника) і вечірньої примули (енотери). Відмінна риса - високий вміст гамалінолевої кислоти, що визначає відновні властивості цих олій. Це робить їх необхідними для сухої чутливої шкіри, особливо схильної до алергічних реакцій, оскільки гамалінолева кислота активізує ліпідний обмін в епідермісі й синтез керамідів, відновлює бар'єрні функції епідермісу. Олії застосовуються в живильних кремах і масках.

Олія карите. Гранульована олія із кремовим відтінком. На 80% складається із тригліцеридів і неомилюючих жирів. Неперевершений захисний та пом'якшуючий шкіру засіб (эмолент). Крім іншого, завдяки неомилюючим жирам має регенеруючі властивості, стимулює синтез коллагену в шкірі. Додається в рецептури засобів проти зморшок.

Масло какао. Належить до твердих жирів. Містить: 25% пальмітинової, 34% стеаринової, 43% олеїнової, 2% лінолевої кислот. Додають у кількості до 5%.

Кокосове масло - добувають із висушеної м'якоті плодів кокосової пальми (копра), білого кольору, по консистенції схоже на вершкове масло. Характерна повна відсутність фосфатидів та інших продуктів негліцеридної природи. Містить летучі жирні кислоти, білки, макро- і мікроелементи, вуглеводи. 1 частина масла розчинна в 2-х частинах 95% етилового спирту при кімнатній температурі. Має дуже приємний смак і запах .Застосовується для догляду за нормальною й здоровою шкірою. Ідеальний засіб для зняття макіяжу навколо очей. Рекомендують застосовувати при масажі обличчя, шиї й усього тіла. Добре й швидко всмоктується шкірою, робить її гладкою та ніжною. Можна використовувати як масло для засмаги.

Пальмове масло й пальмоядрове масло - добувають із м'якоті й зерен (відповідно) плодів пальми Elaeis guinensis. Пальмове масло в основному використовують для одержання високоякісних мил (високий вміст вільних жирних кислот – пальмітинової й олеїнової). Масло має приємний запах фіалки. Пальмоядрове масло за складом і властивостями близьке до кокосового, має приємний смак і запах, використовується в косметиці з тією же метою, що й кокосове.

Масло з жожоби - по своїй сутті масло з жожоби є унікальним маслом у рослинному світі. На відміну від інших рослинних масел воно воскового, а не гліцеридного типу. Застосовується для догляду за нормальною й жирною шкірою. Добре всмоктуючись, воно утворює на поверхні шкіри тонку, невидиму плівку, що охороняє її від несприятливого впливу зовнішнього середовища, але не заважає нормальній життєдіяльності шкіри. Має протизапальну дію й виражені вологозахисні властивості, сприяє збереженню вологи в шкірі навіть у дуже суху погоду. Захищає від ультрафіолетових променів і використовуєть для регенерації шкіри після сонячних опіків. У чистому виді масло з жожоби використовується найчастіше для догляду за жирною шкірою, тому що зменшує надмірну секрецію сальних залоз, у результаті чого шкіра й волосся надовго залишаються сухими. Застосовується для догляду за сухими, потрісканими губами.

Масло авокадо - містить поліненасичені жирні кислоти в дуже високій концентрації, завдяки чому відновлює бар'єрні функції епідермісу. Регулює обмін БАР і місцевий імунітет шкіри. Масло авокадо відрізняється високим вмістом вітамінів А, В, Д, Р, Е, лецитину й фітостерину, що стимулюють процес регенерації клітин шкіри та прискорюють видалення мертвих клітин. Має природним сонцезахисний ефект (SPF 2-4). Завдяки високому змісту вітаміну А и Е показує виражену антиоксидантну дію. Застосовується для догляду за чутливою, нормальною, сухою й огрубілою шкірою. Масло авокадо робить шкіру гладкою, ніжною, бархатистою, зберігає її еластичність і сповільнює процеси старіння.

Олія касторова. Одержується з насінь рицини. Необмежено змішується з 95 % етиловим спиртом. Містить до 90% рециноєнової кислоти, що утворює зм'якшуючу плівку на поверхні шкіри. Застосовується в різних зборах для волосся, оскільки робить кондиціючу дію й стимулює їхній ріст. Гідрогенезована касторова олія стабілізує емульсії. Використовується як додаток до мила й шампуней для тонкого, ушкодженого волосся.

Норковий жир. Містить до 20% тригліцеридів пальмето-олеїнової кислоти, що не зустрічається в рослинних оліях. Загальний вміст тригліцеридів ненасичених жирних кислот становить до 70%, що й забезпечує високу проникаючу здатність жиру. Норковий жир легко емульгується, більш стійкий до прогоркання в порівнянні з іншими жирами. У косметичній промисловості використовують дезодорований норковий жир і норкову олію - рідка низькоплавка фракція норкового жиру, збагачена ненасиченими кислотами. Додають до 10%, при великих кількостях важко здалати неприємний запах виробу. Не має подразнюючої й алергізуючої дії. Добре пом'якшує шкіру, швидко всмоктується, не залишає відчуття жирності на шкірі.

Свиняче сало. Axungia Porcina, Adeps suillus. Твердий жир - добре переноситься, легко проникає в шкіру, добре емульгується. Швидко прогіркає, необхідний консервант, наприклад бензойна кислота (1-4%). Дуже підходить як основа для глюкокортикоїдів.

Риб'ячий жир - Oleum jecoris Aselli. Добувають із печінки тріскових риб (тріску, пікша, сайра). Містить вітаміни А, Д, С і Е, йод, бром, фосфор. Винятково добре переноситься шкірою, однак використовується украй рідко через неприємний стійкий запах та схильності до прогіркання.

Куряче масло. Одержують із внутрішнього курячого жиру: РФ - рідка фракція, ЛПФ - легкоплавка фракція, ТПФ – твердоплавка фракція. РФ містить до 70% гліцеридів ненасичених жирних кислот (40-43% олеїнової, 15-20% лінолевої), 24-27% насичених кислот в основному пальмітинову. ТФ - містить не більше 58% ненасичених жирних кислот. Ефективно діє на жировий обмін шкіри швидко всмоктується, не залишаючи жирної плівки на поверхні, робить шкіру м'якою й гладкою. Добре живить шкіру. Додають до 10%. Часто використовують для живильних кремів у дитячій косметиці.

Черепахове масло. Справжній бальзам для сухої старіючої шкіри з унікальними властивостями, що омолоджують її. Крім високої концентрації ненасичених жирних кислот, містить біологічно активні речовини, що мають стимулюючу дію. В косметології використовують тільки дезодороване черепахове масло в концентрації не більше 10%, оскільки воно вкрай неприємне на запах.

Рослинні й тваринні жири в лікувально-косметичних засобах є не тільки допоміжними речовинами, але й відіграють роль емолентів. Емоленти – це речовини які пом'якшують й живлять шкіру, вони поновлюють втрату шкірного жиру при недостатній діяльності сальних залоз.

Хімічні, фізичні й біологічні властивості жирів визначаються вхідним вмістом в їх складі тригліцеридів й, у першу чергу, довжиною ланцюга, ступенем ненасиченості жирних кислот та їх розташуванням у тригліцериді. До складу жирів входять в основному нерозгалужені жирні кислоти, що містять парне число атомів вуглецю (від 4 до 26), - як насичені, так і моно- і поліненасичені. В основному це міристинова, пальмітинова, стеаринова, 9-гексадеценова, олеїнова, лінолева й ліноленова кислоти. Жири необмежено розчиняються в диетиловому ефірі, бензолі, хлороформі, частково в етанолі (5-10%) і ацетоні, практично не розчинні у воді. Під впливом кисню та у присутності мікроорганізмів жири розкладаються й здобувають кислу реакцію – прогіркають (хімічне й біологічне), утворюються вільні леткі жирні кислоти, що подразнюють шкіру. Світло й тепло сприяють цим процесам.

Основним критерієм, що визначає якість будь-якої олії, є спосіб її одержання. Існує кілька способів одержання олій з рослинної сировини.

Пресування при низьких температурах. Метод найбільш сприятливий, тому що відсутня процедура підігріву олії. Олія характеризуються вираженим ароматом і смаком, БАР практично повністю зберігаються. Такі олії не рафінують, тому вони трохи каламутні. Метод не дозволяє одержати олію у великому об'ємі, що й пояснює досить високу ціну такого продукту за назвою «Природне екстра». По закінченню процесу першого віджиму макуху перемішують і пресують удруге. Таке масло обов'язково фільтрується. Це масло не піддається рафінуванню й досить високої якості - «природне делікатне масло». Далі, маса що залишилася, підігрівається до 80°С з наступним підвищенням тиску й отримане масло називається «природне середньо делікатне».

Пресування при високих температурах. Супроводжується підігрівом маси до 200°С. Отриману олію надалі рафінують, у результаті чого губиться ряд речовин та втрачається характерний аромат та смак. Таку обробку називають «чисте рослинне масло» або «рафіноване рослинне масло».

Хімічна екстракція. Сировина містить незначну кількість олії не підлягає процесу пресування. Його екстрагують органічними розчинниками з наступним їхнім відгоном. Це найбільш дешевий і розповсюджений метод одержання олій, але не кращий через певний відсоток залишкових розчинників у олії.

Все більше значення в останні роки приділяється використанню натуральних і синтетичних фосфоліпідів. По хімічній будові це ефіри фосфорної кислоти, спиртів, гліцерину й залишків жирних кислот. Ці жироподібні речовини цінні тим, що містять важливий елемент для шкіри - фосфор. Найцінніший з них - лецитин. Розрізняють два типи лецитину - яєчного й рослинного походження (соя, арахіс). Більше доступний соєвий лецитин. У чистому вигляді це прозора, безбарвна віскоподідна речовина багата незамінними жирними кислотами: лінолевою, ліноленовою, арахідоновою, 65% лецитину представлено натуральними фосфоліпідами.

Лецитини є унікальною сировиною для одержання липосом - сферичних порожніх вмістили для виконання транспортної функції для різних БАР. Це сучасні транспортні системи, що забезпечують проникнення речовин, що утримуються в них, в епідермісі або через епідерміс у більше глибокі шари шкіри аж до доставки в кров'яне русло організму.

Крім натуральних рослинних і тварин жирів успішно в лікарській косметології застосовуються мінеральні олії - вазелінова, силіконова, синтетичні жироподібні продукти. Хімічна інертність і стабільність при зберіганні дозволяє додавадити до складу цих речовин лабільні біологічноактивні сполуки й одержувати лікарські косметичні форми з тривалим терміном зберігання.

Найчастіше використовують вуглеводи як структуроутворювачі й формотворні компоненти. Вони утворюють на шкірі не жирну плівку, що всмоктується та забезпечує "ковзяний" ефект необхідний у масажних кремах та водозберігаючий ефект у дитячих кремах.

Жовтий вазелін і хімічно вибілений білий вазелін.

Вуглеводні, які одержують при перегонці нафти. Зручна для мазевих форм консистенція, хімічно стійка, індиферентна відносно інших компонентів. Не всмоктується у шкіру, забезпечує тільки поверхневі властивості м'яким формам, погано емульгується й погано змивається з волосистих частин тіла. Вазелін часто погано переноситься - закупорює устя волосяних фолікулів, робить акнегенну дію. У осіб з підвищеною чутливістю може викликати дерматит.

Парафін - суміш твердих вуглеводнів, одержана при дистиляції парафінових фракцій нафти. Білі кристалічні пластини зі слабким запахом, температура плавлення близько 50°С. У косметичних кремах використовують як структуроутворюючий компонент у кількостях 1-5%. Часто додають до у захисних кремів.

Вазелінова олія - очищена фракція нафти, яку одержують після відгону газу. Безбарвна масляниста рідина без запаху й смаку, змішується з рослинними оліями, крім касторового.

Парфумерне масло – це також вазелінове, але більш високий ступінь очищення й одержують із певних сортів нафти. Використовують у захисних кремах, поверхневої дії тощо. Погано всмоктується шкірою.

Серед синтетичних жироподібних продуктів найбільш популярні в медичних і косметичних засобах наступні: бутилстеарат, ізопропилміристат, ізопропилпальмітат, диетилфталат, бензилбензоат та інші.

От деякі з них:

Бутилстеарат - продукт этеріфікації бутилового спирту й стеаринової та пальмітинової кислот. Масляниста рідина світло-жовтого кольору. Не має подразнюючої й алергізуючої дії. Додають до 10% самостійно або для часткової заміни рослинних олій з метою поліпшення всмоктування.

Ізопропилміристат - ефір міристинової кислоти й ізопропилового спирту. Прозора безбарвна рідина. Широко використовується в косметичних виробах - до 10%. Легко емульгується, малов'язка, легко всмоктується в шкіру, не залишаючи відчуття жирності й липучості, добре пом'якшує шкіру. Перевага перед рослинними оліями в тім, що в'язкість рідких кремів не так різко зростає при зниженні температури зберігання.

Ізопропилпальмітат - ефір ізопропилового спирту й пальмітинової кислоти. Прозора рідина білого кольору. До продукції додають до 10%. Властивості такі ж як і у ізопропилміристату.

Цетиолан - ефір олеїнової кислоти й високомолекулярних ненасичених спиртів C₁₆-C₁₈. Прозора рідина від світло-жовтого до жовтого кольору. Додають до 5% як жировий компонент, що легко всмоктується в шкіру та знижує в'язкість кремів.

Ілантан - складний ефір ундециленової кислоти й багатоатомного спирту. Мазеподібна гідрофобна маса від світло-жовтого до темно-жовтих кольорів. Додають до 3% як жировий компонент, що володіє ще й антимікробною дією. Особливо показаний для жирної шкіри, схильної до появі вугрових висипань.

Вінілін (Бальзам Шостаковського) - полівінілбутиловий ефір. Густа в’язка гідрофобна рідина світло-жовтого кольору зі своєрідним ароматичним запахом. Не змішується з водою, малорозчинний у спиртах (крім в бутилового та ізоамілового). Добре змішується з оліями. Має бактерицидні і фунгіцидні властивості. Не шкідливий для організму. Не проникає в шкіру. Сприяє грануляції та регенерації тканин.

Певне значення в створенні якісних косметичних засобів мають високомолекулярні спирти (стеариновий), жирні кислоти (стеаринова, пальмітинова, олеїнова та ін.), а також віски, які по своїй хімічній природі є ефірами вищих спиртів і жирних кислот з домішками цих речовин. Віски буваю тваринного походження й рослинного (карнаубський, хвойний, віск троянди і лаванди). За останні роки розроблений ряд штучних вісків, які у відмінності від натуральних позбавлені їх негативних органолептичних властивостей і мають більш виражену емульгуючу здатність. Віск добре змішується з багатьма оліями, жирами, підвищуючи їхню температуру плавлення, мають емульгуючі властивості; деякі з них гарні структуроутворювачі, добре стабілізують емульсійні косметичні засоби.

Нижче наведені короткі характеристики найбільш відомих та уживаних вісків.

Бджолиний віск (Cera alba seu flava) – продукт життєдіяльності бджіл, який одержують шляхом переробки бджолиних стільників, обрізків вощини й воскових наростів у вуликах. Тверда тендітна маса із дрібнозернистим зламом білого, світло-жовтого, жовто-коричневого або світло-сірого кольору із приємним медовим запахом. Розчинний в ефірі, хлороформі, бензині. Температура плавлення 65-67°С. Додають до крему типу в/м 5-6% і типу м/в 2-3%, це сприяє утворенню стабільних емульсій. При нанесенні на шкіру утворює воскоподібну плівку, що запобігає зневоднюванню шкіри.

Спермацет (Cetaceum seu Spermacetum) - одержують виморожуванням спермацетового жиру туші кашалота або виділяють із гідрованого кашалотового жиру. Очищений спермацет - біла або злегка жовтувата кристалічна маса з легким характерним запахом. Легко розчиняється в гарячому 96% спирті. Температура плавлення 50-54°С. Складається в основному із цетилових ефірів пальмітинової й стеаринової кислот. Близький за складом до восків шкірного жиру людини і є коштовним компонентом для живлення шкіри. Не залишає жирного блиску й утворює дуже тонку, легку плівку на шкірі. До складу косметичних кремів додають до 8%.

Ланолін (вовняний віск, LanoIinum seu Adeps lanae) - одержують із промивних вод вовни вівців спеціальною обробкою. Складається із холестеринового й ізохолестеринового ефірів церотинової і пальмітинової кислот, вільних жирних кислот і спиртів.

Розчинний в ефірі, хлороформі, абсолютному спирті. Важлива властивість ланоліну – це висока водоутримуюча здатність. Не прогіркає при тривалому зберіганні, хімічно нейтральний, як правило, не подразнює шкіру й слизову оболонку. Відмінний емульгатор у кремах в/м, підвищує їх термостабільність, дозволяє регулювати в'язкість. Добре зм'якшує шкіру, усуває її шелушіння, добре всмоктується. Однак, він має запах, що важко усунути, залишає на шкірі відчуття липучості, іноді подразнює шкіру. Тому в косметичних кремах ланолін використають значно менше, ніж продукти його переробки.

Кріолан - рідкий ланолін. Одержують витягами з ланоліну ізопропиловим спиртом, етилацетатом та ін. У порівнянні з ланоліном краще проникає у шкіру, не залишає відчуття липучості й жирності. Гарний емульгатор. Рекомендований для дитячих кремів.

Терлан - твердий ланолін. Використовується рідко.

Гідролан - продукт гідрогенізації ланоліну. Менш липкий при більш високій емульгуючій здатності.

Ацетильований ланолін - одержують шляхом ацетилювання ланоліну. Менш липкий, добре змішується з мінеральними оліями, має гарні пластифікуючі властивості, що надають емульсіям кращий вигляд і стійкість при зберіганні.

Водлан (водорозчинні ланоліни) водлан-60 - оксиетильовані похідні ланоліну. Одержують шляхом приєднання окису етилену до оксигруп ефірів ланоліну. Емульгуючі властивості не високі, але досить добрий стабілізатор і пластифікатор. Використовують як пом'якшуючий добавок до мазей.

Спирти вовняного воску — одержують шляхом гідролізу ланоліну, температура плавлення 60°С. Це суміш вищих спиртів. Для поліпшення емульгуючих властивостей їх піддають оксиетилюванню й одержують оксиетильовані похідні вищих спиртів (цетилового, церилового, карнаубилового та ін.).

Еуцерин або еуцерит - шляхом гідролізу ланоліну одержують фракцію у вигляді суміші циклічних спиртів і продуктів їхньої етерифікації: холестерин, ланостерин, ізохолестерин, оксихолестерин, метахолестерин і т.д.

Віск троянди - рослинний віск, одержують із відходів виробництва трояндової олії. Має запах троянди, високі структуроутворюючі властивості. Додають до 24% у декоративну косметику.

Високомолекулярні сполуки

До найважливіших видів косметичної сировини відносяться ВМС або високомолекулярні сполуки, у тому числі й поверхнево-активні речовини (ПАР), які широко використовуються для створення більше стійких дисперсних систем у виробництві різних косметичних засобів - кремів, лосьйонів, гелів, тоніків та ін. По походженню ВМС ділять на природні або біополімери (крохмаль, декстрин, желатин, колаген) і синтетичні й напівсинтетичні (похідні целюлози, карбопол полівінілпіролідон та ін.). Синтетичні та напівсинтетичні ВМС широко використовують у косметології в якості структуроутворюючих плівкоутворюючих речовин та стабілізаторів. Із числа ВМС особливо актуальна для створення косметичних засобів група ПАР. До поверхнево-активних речовин відносяться різні по природі й будові речовини, здатні в незначних кількостях сильно знижувати поверхневий натяг розчинника. Молекули ПАР звичайно складаються із 2-х частин, які по своїй природі протилежні за властивостями: гідрофільна (полярна) частина й гідрофобна (неполярна, звичайно вуглеводневий ланцюг). ПАР підрозділяють на:

Іоногені ПАР - аніоноактивні (АПАР); катіоноактивні (КПАР) і амфотерні.

Неіоногенні - НПАВ.

У косметології часто ПАР називають тензидами або сурфактантами.

Кожне ПАР характеризується величиною гідрофільно-ліпофільного балансу (ГЛБ). Поняття ГЛБ засноване на присутності у всякій молекулі ПАР гідрофільної та ліпофільної частини й певного балансу між ними. Для НПАР складена шкала величин ГЛБ від 0 до 20.

Асортименти ПАР, які застосовуються у косметиці досить великий. Найбільш застосовувані з них наступні: АПАР - натрію лаурілсульфат, лецитин, желатоза; КПАР - етоній, бензалконій хлорид; НПАР - ОС-20, МГД, твіни, спени, пентол, Т-2. НПАР мають ряд переваг перед іншими - стійкість у воді, відносно низька токсичність, вибіркова емульгуючо-змочувальна здатність. Ці ПАРи найбільше часто використаються як солюбілізатори.

Для виготовлення лікувально-косметичних гелів широко використаються напівсинтетичні похідні целюлози: метилцелюлоза (МЦ); натрий-карбоксиметилцелюлоза (Ма-кмц); карбоксиетилцелюлоза (КМЦ); оксипропілметилцелюлоза (ОПМЦ) та ін. Останнім часом увага розробників косметичної продукції звертається на карбопол – сополімер акрилової кислоти й поліфункціональних агентів. Основним постачальником в Україні є Англія. Застосовується в концентраціях 0,05-5% у вигляді гелів. Для одержання прозорих розчинів порошок карбополу диспергується у воді 5-10 хвилин з послідуючим утворенням прозорого гелю.

Для одержання гелів також використовуються полівініловий спирт (ПВС), полівінілпіролідон (ПВП). Ці сполуки послабляють дію подразнюючих речовин, є добрими шліфувальними агентами.

Антиоксиданти.

Антиоксиданти додають в рецептуру лікувально-косметичних засобів з метою запобігання перекисного окислювання компонентів масел, що містять ненасичені сполуки. В якості антиоксидантів, які захищають від окислювання вітаміни й ферменти додають натрію сульфіт, натрію метабісульфіт, трилон Б. До жиророзчинних антиоксидантів відносяться бутилокситолуол, бутилоксианизол, вітамін Е, препарати галової кислоти. Антиоксиданти по механізму дії поділяються на прямі й непрямі. До прямих антиоксидантів відносяться сильні відновники, що мають більш високу здатність до окислювання, ніж стабілізовані ними біологічно активні речовини: натрію сульфіт, натрію метабісульфит, вітаміни С, ронгаліт, тіомочевина та ін. Механізм стабілізації полягає в тому, що речовина окисляючись витрачає кисень на себе, тим самим захищає субстанцію від окислення.

До непрямих антиоксидантів-комплексоноутворювачів відносяться речовини, що зв'язують у практично недисоційовані сполуки катіони металів, які є каталізаторами окислювальних процесів у лікарських і косметичних засобах. Прикладом такого стабілізатора є трилон Б.

Консерванти.

Консерванти - це антимікробні речовини, які додають до складу косметичних препаратів з метою запобігання росту мікробної флори. Відповідно до вимог Європейської Фармакопеї препарати для зовнішнього застосування і косметичні креми не повинні містити Ps. аeruginosa, St. aureus, бактерії роду Enterobacteriaceae. До консервантів варто віднести бензойну та саліцилову кислоти, ніпагін, ніпазол, борну кислоту, хлоргексидину біглюконат, метилпарабен, пропілпарабен та ін.

Отже, якщо готуються складні рецептурні прописи у великих кількостях, які є сприятливим живильним середовищем для мікроорганізмів, неможливе їх приготувати без консервантів.

Одним із важливих компонентів лікувально-косметичних засобів є коригени запаху. Застосовувані наразі коригени запаху (КЗ) прийнято класифікувати таким чином:

1. Природні КЗ, отримані шляхом фізичних перетворень сировини рослинного й тваринного походження. До них відносяться ефірні олії, бальзами, смоли. З ефірних олій найбільш широко використовують олію троянди, гвоздики, жасмину, лаванди, неролі та ін. У рослинному світі налічується близько 1700 різних запашних речовин. До пахучих речовин тваринного походження відносять амбру і цибет, які мають стійкий запах і вони додаються з метою зміцнення й збереження запахів.

2. КЗ, ідентичні природним, виділені з рослинної або тваринної сировини хімічним шляхом або синтезовані, але повністю відповідним речовинам, що знаходяться у природних продуктах - цитраль, синтетичний ментол, ванілін.

3. Синтетичні КЗ, не ідентичні природним. Наприклад, етилванілін. Такі КЗ, що звичайно імітують природні, у більшості випадків являють собою комплекси з 50-60 сполук. Сумарний запах речовин може бути обумовлений синергізмом або антагонізмом між запахами всіх інгредієнтів.

4. Закріплювачі запаху або фіксатори: смоли, толуанский бальзам, амбра, мускус, бобровий струмінь, диетилфталат, ванілін, циклогексанол.

Барвники - кольорові допоміжні речовини, що мають дрібнодисперсний стан і здатні рівномірно розподілятися по всій поверхні ліків, однорідно його офарблюючи. Барвники, які використовуються в косметиці, повинні бути нешкідливими, біологічно неактивними, у тому числі не канцерогенними, не взаємодіяти з біологічно активними речовинами, не мати неприємний запах. Крім того, ці речовини повинні володіти високою світостійкостю й барвною здатністю. Всі використовувані барвники можна розділити на три групи: мінеральні, природні й синтетичні. До мінеральних барвників (пігментів) відносяться карбонат кальцію, двоокис титану, оксид заліза, алюміній, срібло.

Природні (натуральні) барвники одержують із різних частин рослин. Їхні кольори, забарвлення обумовлені наявністю в складі антоцианів, каротиноїдів, флавоноїдів, хлорофілу та ін. Основний недолік природних барвників - їхня мала стійкість до світла, окислювачів, зміни рН середовища, температурним впливам та ін.

Найбільше широко використовують синтетичні барвники: азо-барвники, трифенілметанові, індігоїдні, ксантенові, хінолінові барвники. У них висока забарвлювальна здатність, стійкі до світла, окислювачам, зміни рН і температури.