Дослідження якості косметичних кремів.

Оцінка якості лікарських косметичних препаратів, приготованих по екстемпоральній рецептурі аптечними установами, проводиться так само, як і для відповідних лікарських форм.

Всі косметичні препарати, піддаються якісному і кількісному аналізу відповідно до затвердженої НТД на даний препарат.

Косметичні креми повинні бути однорідними по складу, не містити крупинок і сторонніх домішок, мати певний колір, запах, властивий для кожного найменування.

Відповідно до вимог ГОСТ 29189-91 «Креми косметичні» за органолептичними і фізико-хімічними показниками креми повинні відповідати певним вимогам і нормам, конкретні значення яких приводяться в НТД на кожне найменування крему.

Методи випробувань косметичних кремів.

Методи контролю косметичних кремів можуть бути розділені на фізико-хімічні і хімічні.

Фізико-хімічні методи передбачають визначення таких показників, як стабільність, рН, тип емульсії, консистенція. Ці показники характеризують споживчі якості косметичних кремів.

Хімічні методи аналізу дозволяють визначити компоненти, що входять до складу крему.

Фізико-хімічні методи випробувань кремів.

Визначення стабільності. Стабільність – один з основних показників, що характеризує якість косметичних кремів. У них не повинна відділятися жирова або водна фаза протягом гарантійного терміну зберігання (12 місяців), а також при зміні температури навколишнього середовища в інтервалі – 10^оС - +40^оС.

Методи визначення стійкості емульсивних кремів діляться на: 1) тривалі (умови природного зберігання) і 2) прискорені. Тривалі методи використовують для дослідження стабільності виробів перед випуском їх у продаж.

Прискорені методи застосовують при розробці рецептур косметичних кремів, а також для контролю виробництва. Прискорені методи основані на прискоренні коагуляції і коалесценції в емульсійних кремах шляхом дії термічних або фізичних навантажень. Так, при підвищенні температури в'язкість дисперсійного середовища значно знижується, унаслідок збільшення кінетичної енергії системи інтенсивність зіткнення частинок дисперсної фази різко зростає, що приводить до прискорення процесу руйнування емульсій. На цьому принципі засновані методи визначення стабільності кремів, шляхом витримки їх при підвищених температурах протягом 7-14 діб або в умовах різкого коливання температур.

Для встановлення стабільності косметичних емульсійних кремів в промисловості використовують два методи. Перший полягає у визначенні колоїдної стабільності шляхом центрифугування, другий, – у визначенні термостабільності при різних температурах.

Визначення колоїдної стабільності методом центрифугування. Крем вважається стійким, якщо після центрифугування в пробірках не спостерігається виділення жирової або водної (розшарування і виділення осаду) фази. Крем вважається нестабільним, якщо при повторному аналізі буде відмічено розшарування або осад хоч би в одній з пробірок.

Визначення термостабільності. При визначенні 5-6 пробірок наповнюють 6-10 мл досліджуваного крему і поміщають їх в термостат з температурою 40-45^оС на 7 діб. Потім ці зразки переносять на 7 діб в холодильник з температурою 10-12^оС, після чого крем протягом 3 діб витримують при кімнатній температурі. Стабільність визначають візуально: якщо в одній з пробірок не спостерігається розшарування крему, то крем вважається термостабільним.

Визначення рН. Останнім часом до складу емульсійних кремів вводять різні біологічно активні речовини, настої рослинних і лікарських трав, що впливають на рН кремів. Дуже кислі (рН нижче 4.5), так само як і дуже лужні (рН вище 8.5), креми мають негативну дію на шкіру. Для визначення рН в емульсійних системах застосовують індикаторний і потенціометричний методи.

Косметичні креми повинні бути однорідними по складу, не містити крупинок і сторонніх домішок, мати певний колір, запах, властиві для кожного найменування.