Стандартність сировини
Якість водних витяжок в значній мірі залежить від кількісного вмісту діючих речовин, кількісний вміст яких може коливатися залежно від умов і місця зростання, режиму сушки, часу збирання і інших причин. Рослинна сировина повинна поступати в аптеки з вказівкою вмісту діючих речовин і біологічної активності. Стандартною називається сировина, яка відповідає вимогам нормативно-технічної документації. Для отримання водних витяжок може застосовуватись тільки стандартна сировина або сировина з підвищеним вмістом (підвищеної кондиції) речовин, що діють. При використанні сировини з підвищеною кондицією її слід брати в менших кількостях по формулі:
;
де: х- кількість сировини з підвищеним вмістом діючих речовин в грамах;
А – прописана кількість рослинної сировини в рецепті, в грамах;
Б – фактична кількість одиниць дії в 1,0г сировини або діючих речовин в %;
В – стандартний вміст діючих речовин в тих же одиницях.
Застосовувати сировину, що містить діючі речовини менше ніж передбачено в ДФ, не рекомендується.
Ступінь подрібнення рослинної сировини. Необхідність подрібнення рослинної сировини, обумовлено прагненням полегшити проникнення екстрагента всередину клітки. Із збільшенням ступеня подрібнення сировини збільшується, також, і поверхня його контакту з екстрагентом, що прискорює процес витягання. Проте, дуже тонке подрібнення рослинної сировини не раціональне, тому що така сировина, по-перше, легко злежується; по-друге, вміст в такій сировині пектинових речовин, слизу, крохмалю більший і це сприяє швидкому розчиненню і набуханню цих речовин і утворення у витяжках осадів. У зв'язку з цим для різного виду рослинної сировини встановлений визначений, найбільш раціональний ступінь подрібнення. Листя, квітки і трави подрібнюють до частинок розміром не більш 5мм (листя брусниці, евкаліпта, шкірясте листя подрібнюють до частинок розміром не більше 1 мм), стебла, кору, кореневища, коріння - не більше 3 мм, плодів і насіння - не більш 0,5мм. Подрібнення сировини проводять без залишку. Подрібнену сировину відсівають від пилу через сито з діаметром 0,16-0,2 мм.
Співвідношення кількості сировини і екстрагента. На якість витяжок великий вплив має кількісне співвідношенні між сировиною і розчинником. У рецепті зазвичай в казується кількість рослинного матеріалу і кількість готової водної витяжки. У разі відсутності вказівок в рецепті про кількість лікарської рослинної сировини настої і відвари готують:
з сильнодіючої рослинної сировини (листя наперстянки, трава термопсиса) водні витяжки готують в співвідношенні 1:400;
з кореневищ з корінням валеріани, коріння істоду, трави горицвіту, трави конвалії, споринї -1 :30;
з кореня алтея - 1 :20;
з решти видів не сильнодіючої сировини - 1: 10.
При приготуванні водних витяжок рослинна сировина після її віджимання завжди утримує частину екстрагенту. Щоб уникнути втрати діючих речовин і небажаного подальшого розбавлення витяжки чистим екстратентом, ДФ рекомендує для витягання рослинної сировини брати розчинника більше, тобто з урахуванням коефіцієнта водопоглинання. Він показує, яка кількість рідини утримується 1,0г рослинної сировини після його віджимання в перфорованому стакані інфундрки. Додаткову кількість екстрагента розраховують шляхом множення прописаної ваги рослинної сировини на відповідний коефіцієнт. У тих випадках коли для рослинної сировини не встановлений коефіцієнт водопоглинання, то слід керуватися умовно прийнятими коефіцієнтами: для коріння - 1,5; для кори, квіток і трав - 2,0; для насіння -3,0.
Кінетика витяжок. Режим нагрівання грає важливу роль при отриманні водних витяжок. Всі водні витяжки (за невеликим винятком) отримують шляхом нагрівання на киплячій водяній бані в інфундірному апараті, причому настої протягом 15 хвилин відвари 30 хвилин. IIpи цьому підвищується розчинність дубильних речовин, алкалоїдів, крохмалю, пектинових речовин та інших, покращується дифузія.
Дія температури приводить до загибелі мікроорганізмів рослинної сировини, яка значно обсіменена ними, а водна витяжка є хорошим живильним середовищем. Дуже важливо, що при нагріванні температура в інфундірці підвищується поступово. Це приводить до того, що пектинові речовини, камідь, протеїни встигають розчинитися і продифундувати раніше, ніж згорнуться і набубнявіти. Але тривале нагрівання має і негативні сторони: можливе руйнування термолабільних речовин (глікозидів, ефірних олій) і збільшення виходу баластних речовин.
Для виготовлення водних витяжок використовують декілька способів екстрагування, що відрізняються режимом нагрівання. Це виготовлення настоїв, відварів і слизів.
Як правило, з рихлої рослинної сировини (листя, трава, квітки) готують настої, тобто нагрівають в інфундірці 15 хвилин. Виняток становить лист мучниці. З щільнішої рослинної сировини (коріння, кореневища, кора, а також лист мучниці) готують відвари (30 хв.), оскільки дифузія йде повольно. Виняток становить коріння з кореневищами валеріани (ефірна олія) з них готують настої. Після нагрівання на киплячій водяній бані слід продовжити настоювання при кімнатній температурі: настої не менше 45 хвилин, відвари – 10 хвилин, при охолоджуванні відбувається подальше витягання. В цей час настої і відвари збагачуються речовинами з крупними молекулами, які поволі дифундують (ВМС). Глікозиди наперстянки коагулюють при нагріванні і розчиняються при охолоджені.
Апаратура для приготування водних витяжок. У аптечних умовах приготування водних витяжок проводять в спеціальних інфундирних апаратах. Це апарати у вигляді водяних бань з електричним або іншим підігрівом і бувають різних конструкцій. Вони мають спеціальної форми посуд (інфундирки), в яких відбувається витягання екстрагентом рослинного матеріалу. Випускаються інфундирки різної ємкості і з різного матеріалу. Слід зазначити, що швидкість нагрівання рідини в інфундирці залежить від матеріалу з якого вона виготовлена. Наприклад, фарфорові інфундирки менш теплопровідні, ніж металеві, і тому екстрагент в них нагрівається повільніше. При використанні фарфорової інфундирки її необхідно, ще до внесення рослинної сировини, підігріти протягом 15 хвилин на киплячій водяній бані.
Для відокремлення отриманої водної витяжки від відпрацьованої рослинної сировини найчастіше користуються прес - цідилкою.
Технологія водних витяжок. При приготуванні настоїв і відварів подрібнений рослинний матеріал поміщають в заздалегідь прогріту протягом 15 хвилин фарфорову інфундирку. Заливають розрахованою кількістю холодної води (кімнатної температури), закривають кришкою і нагрівають на киплячій водяній бані при частому помішуванні: відвари - протягом 30 хвилин, настої 15хвилин, потім інфундирку знімають з водяної бані і охолоджують при кімнатній температурі: відвари – 10хвилин, а настої не менше 45хвилин. Після цього проціджують в мірний циліндр (за допомогою прес-цідилки) через подвійний шар марлі, віджимають залишок рослинного матеріалу і додають воду через віджатий рослинний матеріал до необхідного об'єму витяжки.
Особливості технології водних витяжок з рослинної сировини, що містить ефірні олій.
З сировини, що містить ефірні олії (кореневище з корінням валеріани, листя м'яти, трава чебрецю, квіти ромашки і т.д.), готують переважно настої, тому що ефірні олії леткі, особливо при нагріванні. Процес витягання проводять в інфундирках, щільно закритих кришками. Вміст інфундирки не перемішують в процесі нагрівання, проціджують тільки після повного охолоджування настої.
Особливості технології водних витяжок з рослинної сировини, що містить дубильні речовини.
З сировини, що містить дубильні речовини, готують завжди відвари, а не настої. До даної групи сировини відносяться: кора дуба, кореневища перстача, змійовика, листя мучниці. Листя мучниці містять не менше 6% арбутина, який, гідpoлізуючись, утворює гідрохінон, що має антисептичні і діуретичні властивості. При охолодженні протягом 10хвилин. разом з дубильними речовинами осідає і арбутин, який відаляється разом з листям.