Емульгатори.

Використовуються для підвищення стійкості емульсійних косметичних засобів. Емульгатори, які застосовуються в косметиці, повинні відповідати наступним вимогам:

• забезпечувати формування стійкої емульсії;

• бути хімічно індиферентними;

• не проявляти токсичної дії, в т.ч. не викликати подразнення шкіри;

• не мати неприємного запаху.

В якості емульгаторів використовують поверхнево-активні речовини, функціональні особливості яких багато в чому визначаються їх природою.

Класифікація емульгаторів:

Іоногенні

• аніонні (алкілбензолсульфонат, олеїнсульфонат, алкілсульфонат, гідроксиолефінсульфонат, сульфонати ефірів жирних кислот та ін.);

• катіонні (амонієвісполуки);

• амфолітні (сульфабетаїн, карбоксибетаїн).

Неіоногенні – (оксиетильні спирти – первинні, вторинні).

Характеристикою емульгатора прийнято вважати величину гідрофільно-ліпофильного балансу (ГЛБ), яка вказує на співвідношення гідрофільної і ліпофільної частин в молекулі. Це умовна величина, її значення змінюються в межах від 0 до 40.

Прямі емульсії утворюють гідрофільні емульгатори з величиной ГЛБ від 9 до 12. Зворотні емульсії утворюються за допомогою ліпофільних, жиророзчинних емульгаторів з величиной ГЛБ від 3,5 до 5,5. Як емульгатори використовуються не тільки індивідуальні емульгатори, але і їх суміші, що володіють необхідним розрахунковим значенням ГЛБ.

При використанні двох типів емульгаторів – гідрофільних м/в і гідрофобних в/м, спостерігається високий стабілізуючий ефект, і відповідно зменшується сумарний ГЛБ суміші емульгаторів, при цьому підвищується в'язкість системи на декілька порядків при достатньо невисокому вмісті суміші поверхнево-активних речовин (до 10%). Це явище називають синергізмом емульгаторів.

Останнім часом створені емульгатори, що здатні утворювати стабільні зворотні емульсії з високим вмістом води, які при збереженні високої фізіологічності залишають на шкірі відчуття комфорту.

Для отримання первинної емульсії використовують різні емульгатори. На 10,0 масла береться:

• 3,0 абрикосової камеді або 5,0 желатози, води беруть в кількості, рівній половині суми маси масла і емульгатора;

• 2,0 твіна-80 (у 2-3 мл води);

• 10,0 сухого цілісного молока (у розчині з 10 мл води);

• 2,0 калійного мила (для емульсій бензилбензоата – суміш 1,0 калійного мила з 1,0 емульгатора Т-2);

• 20 мл 5% розчину МЦ;

• 10 мл 5% розчину NaKMЦ, і 10 мл 5% розчину МЦ (суміш);

• 50 мл 10% розчину крохмалю;

• емульгатор Т-2 (5% від маси емульсії);

• твін-20; 40; 60-5,0;

• фосфатиди (1-1,5% від маси емульсії).

Первинну емульсію можна отримати, змішуючи емульгатор, олію і воду в різній послідовності:

1. В ступці розтирають емульгатор з водою і змішують з олією, яке додають невеликими порціями.

2. Емульгатор подрібнюють (розплавляють), перемішують з олією і при безперервному розтиранні додають воду.

3. Емульгатор подрібнюють (розплавляють), розтирають разом з олією і водою до утворення в'язкої молочно-білої маси.

Перемішування здійснюють в ступці в один бік швидкими енергійними рухами товкача до характерного потріскування. Після емульгування первинну емульсію залишають в спокої на 5 хвилин для руйнування емульсії зворотного типу, що утворюється, і перемішують ще раз. Потім при помішуванні до первинної емульсії додають воду, що залишилася.

Нерозчинні у воді і олії гідрофільні речовини додають до готової емульсії. Нерозчинні у воді, але розчинні в оліях гідрофобні речовини (камфора, ментол та ін.) розчиняють в олії при підігріванні до початку виготовлення первинної емульсії.

Водорозчинні лікарські речовини розчиняють в 1/3 – 1/4 частини води, а потім розчин додають до готової емульсії.

Як випливає з вищевикладеного, створення косметичних засобів на основі таких потенційно нестійких систем, як емульсії, вимагає сумісного використання цілого комплексу допоміжних речовин, що забезпечують фізичну, хімічну і мікробіологічну стабільність косметичного препарату протягом певного проміжку часу. Цими речовинами є: формоутворювальні речовини, емульгатори, консерванти, антиоксиданти та ін.