Суспензії та емульсії в медичній і косметологічній практиці.

Суспензіями чи зависями, називаються мікрогетерогенні системи, що складаються з твердої дисперсної фази і рідкого дисперсійного середовища.

У медичній і косметологічній практиці найчастіше застосовують суспензії, в яких дисперсійним середовищем є вода, водні витяжки з лікарських рослин, гліцерин, або жирні масла, а дисперсною фазою – різні порошкоподібні речовини.

Розмір дисперсної фази (твердих частинок) в суспензіях коливається у досить широких межах: у тонких суспензіях в діапазоні 0,1-1 мкм; у більш грубодисперсних суспензіях понад 1 мкм.

Вимоги, що висуваються до суспензій:

• суспензії повинні бути стійкі, тобто дисперсна фаза повинна тривалий час знаходиться в завислому стані;

• суспензії повинні легко ресуспендуватися (відновлюватися) при збовтуванні;

• величина частинок твердої фази повинна знаходитися в межах 10 мкм, що забезпечує найкращий ступінь дозування;

• суспензії не повинні містити в своєму складі лікарських речовин, комбінація яких приводить до утворення осаду отруйних речовин.

Суспензії повинні володіти, агрегативною і конденсаційною стійкістю седиментації.

Суспензії можуть бути отримані двома методами – методом диспергування і методом конденсації.

Дисперсійний метод грунтується на подрібненні порошкових препаратів механічним шляхом (у ступці, млині і т. д.). Якщо гідрофільні лікарські речовини позбавлені здібності до набухання, то приготування суспензії з цих речовин можна здійснити двома способами:

1 -й спосіб – шляхом диспергування твердої речовини з рідиною без прийому скаламучування.

2-й спосіб – шляхом диспергування твердої речовини з рідиною з прийомом скаламучування.

При застосуванні першого способу в ступку поміщають тверду речовину і розтирають її з невеликою кількістю води (з розрахунку 0,4-0,6 мл рідини на 1,0 г твердої речовини – правило Дерягіна). Потім отриману пульпу змивають рештою кількості рідини у відпускну склянку.

Другий спосіб використовують для отримання тонкодисперсної суспензії з речовин з великою щільністю і що добре змочуються водою. Суть цього способу полягає в тому, що нерозчинну речовину спочатку розтирають в ступці з половинною кількістю рідини, від маси твердої фази. Отриману таким чином пульпу розбавляють 8-10 кратною кількістю рідини і залишають на 1-2 хвилини. Отримана полідисперсна суспензія мимоволі розділяється на дві частини: грубодисперсну і дрібнодисперсну. Грубодисперсні частинки швидко випадають в осад, тоді як тонкодисперсні частинки певний час залишаються в завислому стані. Таку суспензію, що відокремилася від грубодисперсного осаду, обережно декантують (зливають) в окрему склянку, а осад піддають повторному розтиранню, потім знову розбавляють новою порцією рідини. Відстоюють і знову зливають. Цю операцію повторюють до тих пір, поки осад не перетвориться на тонку суспензію.

Суспензії з лікарських речовин з гідрофобними властивостями. Подрібнення речовин з різко вираженими гідрофобними властивостями проводять при додаванні 90% етанолу в співвідношенні 1:1 (ментол, камфора). При випаровуванні спирту відбувається рекристалізація, тобто тонке подрібнення.

Суспензії камфори, ментолу, тимолу також готують з додаванням поверхневоактивних речовин.

Для стабілізації суспензій сірки доцільно використовувати калійне або медичне мило (0,1—0,2 г від маси сірки).

Гідрофобні лікарські речовини змішують із стабілізатором, ретельно розтирають в ступці з водою (водним розчином), об'єм якого складає 1/2 від маси суміші, до отримання кашкоподібної пульпи. Потім додають воду малими порціями в ступку і зливають пульпу у відпускний флакон.

Отримання суспензій конденсаційним методом відбувається при заміні розчинника і в результаті хімічної взаємодії.

При заміні розчинника відбувається випадання в осад речовин, розчинних в одному розчиннику (наприклад, в спирті: камфора ментол; смолянисті речовини, рослинний віск в настоянках), але не розчинних в іншому розчиннику ( вода, водні розчини лікарських речовин).

Лікарські речовини вводяться за типом суспензій можуть використовуватися в косметичних скрабах.

Скраби.

Різновидом косметичних масок є скраби. Скраб — косметичний засіб з відлущуючою дією (абразивним ефектом), який призначається для злущуваня клітин, що ороговіли, з поверхні шкіри, сприяючи тим самим її природному оновленню. До складу скрабів входять найдрібніші тверді частинки, які забезпечують легкий косметичний пілінг (ексфоліацію).

Косметичний ефект препарату багато в чому залежить від різноманітності і якості діючих і біологічно активних речовин. У даній групі косметичних засобів найчастіше використовують абразивні речовини, кератолітики, відбілюючі речовини, ефірні олії, екстракти рослин, вітаміни. У рецептуру вводять біологічно активні і діючі речовини натурального і синтетичного походження.

Абразивні речовини, що забезпечують механічне відлущення рогових лусок: діатомові кремнієві водорослі, силікати, морський пісок, грязі мертвого моря, фітопланктон, корали, грубі глинисті елементи, каоліни, дрібнорозмолота пемза, мелені кісточки абрикоси, персика, мелена шкаралупа лісових і волоських горіхів, шкаралупа і м'якоть кедрового горіха, мука грубого помолу лісових горіхів, шкаралупа арахісу, кісточки малини і полуниці, гранули із зернових (пшениця, овес, ячмінь, кукурудза, жито), мелена шкаралупа яєць, поліетилен, частинки селікогеля.

Емульсіями називаються дисперсно-гетерогенні системи, що складаються з двох рідин, не розчинних або дуже мало розчинних один в одному. Рідина, що є дисперсною фазою, розподілена в іншій рідині у формі найдрібніших крапельок, їх діаметр в різних емульсіях коливається в межах від 1 до 50мкм. Найчастіше дисперсійним середовищем в емульсіях є вода або, в окремих випадках, водні витяжки з лікарських рослин, а дисперсною фазою – жирні олії, бальзами та інші рідини, які не змішуються з водою.

Емульсії готуються ex temporae.

Залежно від того, яка з рідин системи є дисперсною фазою, розрізняють два типи емульсій:

• Емульсії олія у воді, де дисперсною фазою є олія, а дисперсійним середовищем – вода. Скорочено позначається О/В;

• Емульсії вода в олії, де вода є дисперсною фазою, а олія – дисперсійним середовищем. Скорочено позначається В/О.

Емульсії типу О/В називають прямими або першого роду, а типу В/О – зворотними або другого роду. Ці два типи емульсій істотно відрізняються як за умовами утворення, так і по своїх властивостях.

У фармацевтичній і косметичній практиці, тип емульсії О/В і В/О має істотне значення. Емульсії типу О/В легко змішуються з водою і багатьма іншими водними розчинами, але не змішуються з оліями і масляними розчинами. Емульсії типу В/О, навпаки, легко змішуються з оліями і іншими неполярними рідинами і зовсім не змішуються з водою і багатьма водними розчинами.

Емульсії зворотного типу В/О, при нанесенні на шкіру легше проникають крізь епідермальний шар і часто виявляються здатними до глибокого проникнення в тканину. Емульсії прямого типу О/В, подібно до більшості водних рідин, погано всмоктуються шкірою.

Існують також емульсії «множинного» типу, в яких у краплях дисперсної фази диспергована рідина, що є дисперсійним середовищем.

По відносній кількості дисперсної фази емульсії можуть підрозділятися на розбавлені і концентровані.

У розбавлених емульсіях об'ємна концентрація дисперсної фази (олія або вода) не перевищує 0,01-0,1%. Приготування розбавлених емульсій не вимагає спеціальної технології і вони зазвичай виходять при енергійному змішуванні взаємно нерозчинних один в одному рідин. Чинником стабілізації в таких емульсіях є електричний заряд завислих частинок. У медичній практиці розбавлені емульсії зустрічаються дуже рідко.

Для лікувально-косметичних цілей, застосовуються в основному концентровані емульсії, які характеризуються вмістом дисперсної фази в кількості понад 5%. Концентровані емульсії не можуть бути отримані простим змішуванням двох взаємнонерозчинних рідин. Для того, щоб такі системи були стійкими, необхідне введення третього компоненту – емульгатора.

Олійні емульсії готують з різних жирних олій – касторового, мигдалевого, вазелінового, персикового, риб'ячого жиру та ін. Якщо в рецепті не вказана кількість олії, то олійну емульсію готують з розрахунку 10,0г олії на 100,0г готової емульсії.

Якщо в лікарській композиції прописана олійна емульсія без вказівки, яку саме олію слід узяти, то готують емульсію з мигдалевої або персикової олії.

Приготування масляних емульсій складається з двох стадій:

• отримання первинної емульсії (corpus emulsionis);

• розведення первинної емульсії водою до належної концентрації.

Емульсії ж, є справді універсальними основами для створення косметичних засобів різних форм і спрямованості дії. Це обгрунтовано, перш за все:

• структурними і функціональними особливостями шкірного покриву;

• раціональним поєднанням води і жирів у складі емульсій, що забезпечує ряд життєво важливих функцій шкіри. Водно-жирова система, близька за природою і складу природним складовим шкіри, здатна активно впливати на процеси, що протікають в шкірних структурах. Присутність води, сприяє змочуванню, гідратацин шкірної поверхні, що, у свою чергу, збільшує її сорбційні властивості. Цьому неабиякою мірою сприяють нативні «епідермальні емульгатори» - наприклад, холестерин. Активація всмоктування також багато в чому забезпечується поверхнево-активними речовинами - обов'язковим компонентом емульсійних систем – здатними знежирювати шкірну поверхню шляхом солюбілізації нативних ліпідів і деструктувати природні білки, що сприяє підвищенню проникності шкіри. Жири ж, у свою чергу, будучи носіями натуральних живильних речовин, здатні функціонально заміщати шкірні ліпіди при їх недостатності. Властивості жирів як теплоізоляторів сприяють мінералізації і зігріванню шкіри, що викликає кровонаповнення і також підвищує швидкість всмоктування речовин;

• можливістю введення в емульсійні системи речовин з різними фізико-хімічними властивостями, здатних активно впливати на біохімічні процеси в шкірних структурах (амінокислоти, мінеральні солі, вуглеводи, жирні кислоти, вітаміни, гормони та ін.), що дозволяє збільшувати їх біодоступність і направлено впливати на певні порушення шкірної поверхні;

• емульсійні системи не порушують дихальну функцію шкіри.