14. Соціально-економічне становище України у 20-30-ті роки хх ст.: політика індустріалізації та колективізації в Радянській Україні, їх сутність та наслідки.

Соціально-економічне становище радянської України в період індустріалізації. Індустріалізація в Україні мала ряд особливостей: вкладання значних коштів у промісловість, нерівномірність процесу модернізації, поява новіх галузей, витіснення приватного сектора в економіці йшло бистрішими темпами ніж в СРСР. Ставилося за мету забезпечити першочерговий розвиток галузей групи А паливної, енергетичної, хімічної, машинобудівної та ін.. У результаті індустріалізація України з аграрної перетворилась на індустріальну. Однак форсована індустріалізація зумовила появу негативних тенденцій в економіці: домінуюче становище виробництва засобів виробництва, розквіт підприємств –моно-полістів, велика кількість незавершених будівництв через нестачу сировини, палива, робочої сили, централізація економіки, нерівномірність промисловості, посилилась експлуатація трудящихся методами примусу та залякування.Знизився життєвий рівень народу.Іншою складовою сталінського курсу була так звана соціалістична колективізація сільського господарства яка передбачала обмеження елементів ринку,ліквідацію всіх форм сільськогосподарської кооперації,і «куркульства» як класу. Єдиною формою організації виробництва на селі мали стати колгоспи й радгоспи.Все це мало здійснитися за три-чотири роки. Тих, хто виступив проти «лінії партії», оголосили «ворогами народу» і репре-сували .Встановлення колгоспно-радгоспної системи супроводжувалося насильницькою експропріацією землі, худоби. Робилося все для того, щоб убити одвічне прагнення селянина мати власну землю та вчитися продуктивно працювати на ній. В результаті «соціалістичної колективізації» радянська влада досягла багатьох цілей. Заможне і здатне до продуктивної праці населення було винищено. Інша частина селян, була загнана до колгоспів.

15. Нова економічна політика (неп) в Радянській Україні 1921- 1928 рр., її зміст та результати.

Суть НЕПу вбачалася у зміцненні союзу робітників і селян. НЕП - новий напрямок внутрішньої політики радянської держави, затверджений з'їздом РКП(б) у березні 1921 р. Передбачалася заміна продрозкладки продподатком, денаціоналізація дрібних і середніх промислових підприємств, допуск приватного капіталу, заохочення іноземних інвестицій упровадження вільної торгівлі, використання товарно-грошових відносин, нормалізацію фінансової системи, розвиток кредитно-банкової системи, формування ринку,вдосконалення податкової системи, подолання інфляційних процесів.

Земля проголошувалась власністю держави Тепер замість реквізиції зерна, селянство обкладалося помірним податком. Сплативши його, селянин міг продавати надлишки зерна на свій розсуд і за власними цінами. Уряд тимчасово відмовився від створення колективних господарств. Було скасовано державний контроль за внутрішньою торгівлею. Дрібні промислові підприємства передавались у приватні руки на правах оренди. Важка промисловість, банки, транспорт і зовнішня торгівля залишалися державними. Відроджувалася кооперація. Отже, були створені умови для організації народного господарства на принципах ринкової системи. І це почало давати результати. Швидкими темпами розвивалося сільське господарство, зростала його продуктивність. Відставала лише важка промисловість, яка перебувала в руках держави. Реалізування НЕПу в Україні відбувалося суперечливо,проте зумовило відродження приватної ініціативи, сприяло поліпшенню економ стану. Однак у 1928 р., НЕП закінчила свою недовгу історію. Радянсько-більшовицька влада поверталася до традиційно тоталітарних методів керівництва й управління. Почався період соціалістичної індустріалізації, колективізації сільського господарства, сталінських п'ятирічок, масових репресій та жахливих голодоморів.