12. Український національний рух та процеси культурного відродження у хіх ст.

Український національний рух та процеси культурного відродження у ХІХ столітті.Утвердження національної ідеї українського народу- жити вільно на власній землі у суверенній державі, сповідувати свою віру, дотримуватися традицій, плекати мову, культуру — розтяглося на довгі століття боротьби и поневірянь. В умовах колоніального існування, Україна не зреклася своїх ідеалів.Суспільний рух розгортався у руслі боротьби за соціальне та національне відродження. Поява масонства стала свідченням поширення нових європейських ідей і показником зростаючої опозиційності пануючому режимові. Дієвішими були декабристи, які створили таємні товариства та виробили моделі суспільного устрою.Однак нерішучість , ідейні суперечки, неорганізованість не дали змоги їм реалізувати свої задуми. На початку 40-х р. XIX століття центром національно-визвольного руху стає Київ.Пробудженню на-ціональної свідомость, формуванню ідеї сприяло поширення історичних знань. Велике значения для національного відродження мали твори Шевченка. Поява Кирило-Мефодіївського братства в Києві 1846 р поклала початок переходу від культурницького до політичного етапу боротьби . Очолив його професор Київського університету Костомаров, Входили туди П. Куліш і Т. Шевченко. Це був цвіт тогочасної молодої української інтелігенції. Їх мета -обєднати всі словянські народи в одну федерацію зі столицею у Києві, де кожний народ зберігав би свою свободу,знищення царизму і скасування кріпосного права утвердження у сус-пільстві демократичних прав і свобод громадян; досягнення рівності у правах на розвиток національної мови, культури та освіти всіма словянськими народами; поширення християнського впливу на весь світ.Однак члени братства по-різному дивилися на засоби досягнення цієї мети. Більшість схилялася до шляху реформ і «мяких» методів. Меншість з Т. Шевченко, займала радикальні позиції. Т. Шевченко одстоював соціальне та національне звільнення українського народу. Він очолив революційне крило кирило-мефодіївців і запропонував внести до програмних документов ідею повалення самодержавства та оргатзації народного повстання проти кріпосництва. Особливий вплив на діяльність товариства мала поезія Т.Г. Шевченка, який у своїй творчості виступав проти поневолення народів, засуджував деспотизм царату. Внесок великого українського поета, мислителя Т.Шевченка в загальну справу национального відродження був надзвичайно великим. Після розгрому Кирило-Мефодіївського братства-в Україні довго не вдавалося створити нових національно-демократичних організацій. Проте провідні діячі цього братства – Костомаров, Білозерський, Куліш, Шевченко, відбувши судові покарання, зїхалися до Петербурга. Тут вони створили «Громаду». Провідною ідеєю програми цієї організації було збереження самобутності української нації, захист її від русифікації. Потреби у змінах особливо гостро відчували й відстоювали молодші члени громади, серед яких виділявся Драгоманов. Він закликав однодумців виходити за межі культурницької діяльності, висувати полі-тичні, національні та соціально-економічні проблеми. Вперше вони заявили про себе 1890 р., коли вирішили організувати «Братство тарасівців. Важливу роль у формуванні національної свідомості відіграло створення у 1868 р. товариства «Просвіта». Другу половину XIX ст можна оцінити як важливий етап підготовки українських сил до боротьби за незалежність, за українську державність.