5. Козацтво та його місце у системі соціально-економічних та політичних відносин в Україні (XV – перша половина xvіі ст.).

Козацтво та його місце у системі соціально-економічних та політичних відносин в Україні.Козацтво еволюціонувало від невеликих ватаг бездомних неосілих елементів до юридично оформленого стану феодального суспільства, з чіткими організаційними формами. Поступово наприкінці XVI — першій половині XVII ст. козацтво займає провідне місце в українському суспільстві, беручи активну участь в розв’язанні найболючіших проблем національного життя. Козаки стали політичним провідником українського народу, становлячи його політичну еліту. Ставши потужною силою, козацтво звернуло на себе увагу литовського і польського урядів. Спираючись на свою січову організацію й на здобуті власними силами засоби, низове козацтво не тільки дозволяло собі самовільні походи на татар і турків, а й почало проводити свою власну міжнародну політику. Запорожжя було центром всього українського козацтва. Тут знаходилася лицарська школа козацької молоді. Вишкіл проходили молодики, джури, хлопці, слуги-товариші. Запорозьке козацтво виступало в ролі арбітра у стосунках між «городовим» і реєстровим козацтвом. З кінця 16 ст. Запорозька Січ перетворюється на політичний центр українського народу. На Запорожжі почалися події Визвольної війни українського народу середини 17 ст.

6. Національно-визвольна війна українського народу під проводом б.Хмельницького в середині хvіі ст.

Національно-визвольна війна. Навесні 1648 року в Україні спалахнула національно-визвольна боротьба українського народу під керівництвом Б. Хмельницького, яка стала переломним етапом в історії України. Національно-визвольна війна українського народу проти польської шляхти була спричинена насамперед безправним соціально-економічним, політичним, релігійним становищем українського суспільства. Це викликало велике обурення всіх верств населення, що вилилось в ряд селянсько-козацьких повстань.Причини: -посилення економічного визиску; -зародження мануфактурного виробництва -подальше закріпачення селян; -політика польського уряду з ліквідації козацтва як соціальної верстви. позбавлення українського народу національної ідеї шляхом проголошення приєднаних до Польщі земель своєю споконвічною територією; -всупереч політики польського уряду козацтво стає захисником і носієм української національної ідеї. Значне зростання національного, релігійного гніту; -політика ліквідації православної віри і насадження католицизму.Найпоширенішим варіантом є виокремлення трьох етапів у розвитку Української національної революції: І етап – лютий 1648 – серпень 1657 рр. — відбувається найбільше піднесення національно-визвольної і соціальної боротьби. Відроджується Українська держава. Намагання української еліти за допомогою союзників об’єднати усі етнічні українські землі. ІІ етап – вересень 1657 – червень 1663 рр. – загострення соціально-політичної боротьби в українському суспільстві. Початок громадянської війни “Руїна”. Поділ на Лівобережну і Правобережну Україну. ІІІ етап – червень 1667 – вересень 1676 рр. — намагання національно-патріотичних сил на чолі з гетьманом П. Дорошенко об’єднати Україну в єдину державу. Втручання іноземних держав. Поразка революції. Характер революції – національно-визвольний, соціальний, релігійний. Козацтво виконувало роль керівної і провідної сили визвольної війни і було ядром українського війська. Селянство приймало досить активну участь у боротьбі проти релігійного, національного та соціального гніту. Виступало проти політики польських і українських феодалів покріпачення, ставило вимоги щодо отримання особистої свободи і права на володіння землею. Міщанство вимагало послаблення податкового тиску і відіграло важливу роль у ході революції. Частина української дрібної та середньої шляхти взяла участь у визвольній боротьбі, у формуванні української еліти. Представники православного духовенства теж стали учасниками подій у процесах українського державотворення. Козацька старшина стала керівною силою в ході визвольної боротьби. Але серед повстанців було багато представників інших національностей, які проживали на українських землях. Відносно хронологічних рамок періодизації Української національної революції в історичній науці існують різні варіанти. Одні історики, враховуючи події, що відбувались у ході визвольної боротьби, об’єднують їх у більш загальні періоди, інші – виокремлюють їх детальніше.