19. Антифашистський рух Опору в Україні 1941-1945 рр., його течії, напрямки, керівники.

Окупаційний режим на території України та антифашистський Рух Опору у роки Другої світової війни Завойовники встановили новий порядок. Окупаційна політика здійснювалась згідно плану Ост. Україна розглядалась як життєвий простір для німецького народу. Призначенням України було постачання продуктів та сировини новій Європі. Народи, які населяли окуповані території, підлягали знищенню або виселенню. Першими підлягали знищенню євреї та цигани. Окупанти фактично ліквідували саме поняття Україна, розчленувавши її територію на три частини. Опорою окупаційного режиму були різноманітні каральні органи: таємна поліція, загони СС, служба безпеки СД, поліція. Частина населення добровільно йшла на службу до окупантів колабораціоністи.Спеціальні підрозділи здійснювали політику геноциду. В Україні зявилися гетто та концентраційні табори. У містах штучно створювався масовий голод. У величезних масштабах відбувалось економічне пограбування України. Крім продовольчих ресурсів, вивозились устаткування заводів і фабрик, рухомий склад залізниць, сировина, матеріали і навіть чорнозем та фруктові дерева.На боротьбу з окупаційним режимом піднялися широкі верстви населення. У русі Опору були дві течії — радянська, очолювана ВКПб і КПбУ, і націоналістична, організована ОУН під керівництвом С. Бандери. ОУН під керівництвом А. Мельника.Головні методи боротьби з окупантами:-створення партизанських загонів, підпільних організацій;-нанесення збитків окупантам;-ведення бойових дій партизанськими загонами під керівництвом С. Ковпака, С. Руднєва, 0. Сабурова, 0. Федорова та ін.;-агітаційна робота серед населення;-створення в 1942 р. Української повстанської армії УПА. Головнокомандуючий УПА з 1943 р. — Р. Шухевич Т. Чупринка. УПА діяла на Волині, Поліссі, Житомирщині, Київщині, Закарпатті, Галичині, Буковині, Вінничині, у Бессарабії, Одеській області. УПА проводила рейди, нападала на німецькі гарнізони, склади, обози. УПА мала зіткнення з радянськими військами, військами НКВС. УПА в 1943 р. роззброїла військові формування ОУН-Мельника.

20. Соціально-економічні, демографічні, геополітичні наслідки Другої світової війни та їх вплив на Україну.

Соціально-економічні, демографічні й геополітичні наслідки Другої світової війни та їх вплив на Україну. Промисловість і сільське господарство України були вщент зруйновані. Лише прямі збитки, завдані народному господарству республіки, склали величезну суму — 205 млрд крб, — яка впятеро перевищувала державні витрати на будівництво нових заводів, фабрик, електростанцій, шахт та інших підприємств у роки довоєнних пятирічок. А загальні втрати, яких зазнали населення та народне господарство України, склали астрономічну цифру — майже 1,2 трлн крб. Катастрофічне знизилось промислове виробництво республіки. У 1945 р. в республіці було видобуто лише 36% вугілля, вироблено до 20% електроенергії, 17% чавуну порівняно з рівнем 1940р.. Величезна кількість товарів народного споживання, необхідних для задоволення елементарних потреб посуд, відра, голки, шкарпетки, сірники, мило тощо не виготовлялися практично зовсім. Надзвичайно тяжким наслідком війни стало різке скорочення чисельності трудових ресурсів, особливо кваліфікованих кадрів. Це призвело до залучення на важку, малокваліфіковану працю, зокрема у вугільну та металургійну промисловість жінок. Але демографічні втрати України ще більші. У січні 1941 р. в Українській РСР проживало 41,9 мільйона осіб, 3 них 14 мільйонів у містах. У 1945 р. на Україні проживало лише 27,4 мільйонів, з них 7,6 мільйонів у містах. Отже, загальні демографічні втрати становлять приблизно 14,5 мільйонів убиті, померлі від хвороб і голоду, евакуйовані, депортовані, мобілізовані, емігранти, втрати у природному прирості. Одним із важливих історичних наслідків перемоги над фашистською Німеччиною та її союзниками було завершення об’єднання українських земель. Радянське керівництво, спираючись на перевагу, здобуту в результаті перемоги у Другій світовій і Великій Вітчизняній війні, рішуче домагалося закріплення кордону на так званій „лінії Керзона”, що гарантувало об’єднання українських земель у складі. Другим важливим наслідком війни було те, що 26 квітня 1945р. на конференції в Сан-Франціско Україна увійшла до складу ООН як один із засновників, тобто Україна завоювала авторитет на міжнародній арені, адже вона зробила величезний внесок у досягнення перемоги над нацистською Німеччиною та Японією.