1. Дослов’янський етап державотворення на території України у найдавніші часи. Еволюція господарства первісної доби.

На території України перші люди з’явилися близько 1 млн рокув тому. З їхньою появою на цій території почали вже з’являтися певні осередки державності так як навіть перші люди об’єднувалися в стада, та мали свою певну територію, яку захищали від ворогів, та жили по певним законам. Але перші найбільш могутні держави з’явилися на території України, коли прийшли перші кочові племена. Це були кіммерійці-кочовий, досить жорстокий народ. Кіммерійці не будували жител, постійно мандрували. Основою їхнього господарства було конярство. Вже після них, існувала найбільш могутніша держава — Скіфія. Вони прийшли зі степових районів Передкавказзя. Як і кіммерійці, — були іраномовними кочовиками, основу господарства -конярство. Мали неабиякий досвід походів на країни Передної Азії. За часів найбільшої могутності 5-4 ст. до н. е скіфи поширили владу на багато сусідніх народів та утворили єдину кочову орду. В цей період вчені називають її Великою Скіфією. У 3 ст. до н. е. у причорноморських степах з’явились сармати. Сармати жили племенами, кожне з яких мало свою назву. У 7 ст. до н.е. у Північному Причорономор’ї з’являються перші грецькі поселеннятак звана грецька колонізація. На той час з’являються такі міста, як Тіра, Ольвія, Пантікапей, Херсонес та ін. Близько 480 р. до н. е. там виникло Боспорське царство, що об’єднало більш як 20 грецьких міст. Це була остання велика держава, до появи слов’ян. Отже, до появи слов’ян на нашій території вже з’являлися перші держави. На жаль вони існували не довго, бо на їхню зміну приходили інші племена, які створювали свою державу. Тобто, вже на той час перші люди намагалися, створити власну державу, жити по певним законам.

2. Східні слов’яни у давнину. Племінні союзи, перші державні об’єднання (VI - IX ст.). Особливості розвитку господарства.

Східнословянські протодержави утворення. Одним з найдавніших народів, що населяв Європу, були словяни. З приводу походження словян існують дві основні теорії: 1 міграційна словяни прийшли на свою нинішню територію; 2 автохтонна словяни є споконвічними жителями Східної Європи. Термін «словяни» найпевніше походить від назви одного з племен словени. Перші писемні згадки про словянські племена під іменем венедів відносяться до І—II ст. и. е. У VI-VII ст. вже згадуються склавіни — західні словяни й анти — східні словяни, які займали територію між Дністром на заході і верхівями Дону на сході. Перші племінні обєднання з елементами державності ви никають у східних словян у 380-386 pp. н. є. на чолі з Божем, який воював з готами, а потім, у VI ст., у Прикарпатті — на чолі з Маджаком. Відомий літописний переказ про заснування Києва у V ст. трьома братами Києм, Щеком і Хоривом та їх сестрою Либіддю. Українська народність формувалася на основі обєднання різ них східнословянських племен і їх інтеграції з рядом інших прийшлих народів. Основними племенами, що жили в той час на теренах України, були: поляни жили в полях над Дніпром; древляни у лісах над річкою Припяттю; на нинішній Волині — дуліби; на Чернігівщині — сіверяни; між Південним Бугом і Дністром — тиверці й уличі; у Галичині — білі хорвати. Провідне місце серед цих племен займали поляни з їх головним містом Києвом, через яке проходив торговий шлях «з варяг у греки». Процес розселення словян почався наприкінці V і в цілому завершився в VIII-IX ст. н. є.Економічною основою східнословянського суспільства була родова власність на землю. Знаряддя праці, продукти, майно поступово розподіляються між родинами. Словяни вели осілий спосіб життя, що сприяло розвитку у них орного землеробства — основи господарства. Землю вони обробляли спочатку деревяним ралом, потім залізним. З IV ст. н. є. починає використовуватись плуг із череслом. У давніх словян існували і різні види ремесел залізодобувне, залізообробне, гончарне, косторізне. У VIII ст. словянські ремісники починають використовувати гончарний круг, що було знач ним удосконаленням. Словяни мешкали в укріплених селах або містах. їх житлом були невеликі напівземлянки з деревяними стінами і опаленням «по-чорному» без димоходу. Найважливіші питання вирішувались на племінних зібраннях, хоча основна влада була зосереджена в руках вождів та знаті. Виник новий тип відносин з поділом суспільства на дві частини: багатшу і владну племінну знать і біднішу і безвладну більшість племені. Такі утворення називаються чіфдом від англ. чіф — вождь. Рельєфно окреслюється соціальна і майнова нерівність, хоча легалізованого апарату примусу ще не існує. Характерною ознакою суспільного ладу східних словян була наявність сільської територіальної общини «миру», «верві» як обєднання індивідуальних господарств. В основі релігійного світогляду давніх словян знаходився культ природи. Головним богом у них був Перун — бог грому і блискавки, бог війни; бог сонця і світла звався Даждь-бог; бог неба — Сварог; бог вітру — Стрибог; бог весни — Ярило; богиня смерті — Марена; богиня любові і краси — Лада. Крім цього, словяни вірили, що у воді живуть русалки і водяники, у полі — мавки, у лісі — лісовики, у хатах — домовики, у болотах — дідьки. Святкували словяни середину зими свято Коляда, весною співали веснянки, а літом відзначали Купалу. Таким чином, розвиток східних словян у І-VIII ст. н. є. йшов природно-історичним шляхом, в цілому типовим для інших на родів, які населяли у цей час Східну Європу.