18.2. Вплив суспільства на статус і соціальну роль особистості

Будь-яка особистість|особистість| є своєрідним сплавом психологічного й соціального. Це постійно виявляється у її зв’язках із|із| соціальним оточенням. Особливості конкретного історичного періоду, належність особистості|особистості| до того чи іншого соціального класу, прошарку, якоїсь організації чи групи накладають свій відбиток на риси|межі| особистості|особистості|, формують зразки|взірці| її поведінки. Вольтер казав: «Кожна людина є|з'являється,являється| відображенням|створінням| часу, в якому вона живе».

Будь-яка особистість|особистість| схильна до дій з боку суспільства|товариства| на макро- і мікрорівні. Під макрорівнем розуміють «широке» соціальне середовище|середа|, аж до рівня всієї світової суспільної|громадської| системи, але|та|, звичайно, насамперед потрібно виокремити роль соціальних впливів того конкретного суспільства|товариства|, до якого належить особистість|особистість|. Не можна не згадати впливу держави загалом та її органів на особистість|особистість|.

Мікрорівень – це найближче соціальне оточення особистості|особистості|: сім’я, коло друзів, колеги по роботі, сусіди, тобто люди, з|із| якими безпосередньо спілкується особистість|особистість| у тих чи інших ситуаціях повсякденного життя. Спостережувані ефекти різних впливів макро- і мікросередовища на психіку й поведінку особистості|особистості| дають багато поживи для соціально-психологічного аналізу.

Особистість|особистість| є|з'являється,являється| не лише|не лише| об’єктом тих чи інших дій з боку навколишнього соціального середовища, а й суб’єктом діяльності.

Кожний з нас певним чином впливає на інших людей, спілкуючись з|із| ними у сферах праці, навчання й|навчання,вчення| дозвілля. Впливає особистість|особистість| і на макросередовище|середу|. Голосуючи за того чи іншого кандидата на виборах, беручи участь у демонстраціях чи страйках, особистість|особистість| постає|вирушає| як суб’єкт політичної діяльності, впливаючи на перетворення макросередовища|середи|. Щобільше|більше того|, особистість|особистість| – суб’єкт історичного процесу, бо кожна людина постає|вирушає| в ньому як дійова особа.

У науковий обіг|зворот,оберт| термін «роль» ввели|запровадили| в 20–30-ті рр. американські дослідники Р. Лінтон і Д. Мід. Р. Лінтон визначав роль як «динамічний аспект статусу». Під статусом розуміли якусь соціальну позицію особистості|особистості|, а роль |вирушала|поставала як певна демонстрація цієї позиції.

Як|з'являючись,являючись| член тих чи інших соціальних груп, вступаючи у взаємодію з|із| іншими людьми, людина в кожному з цих випадків володіє тією чи іншою позицією (статусом) – місцем у цій конкретній системі соціальних взаємозв’язків. Зокрема, на підприємстві чітко розрізняють офіційні позиції директора, бухгалтера, юрисконсульта, начальника цеху, майстра, робітника|робітника| і т. д. Багато позицій, які займають|позичати,посідати| люди, характеризують їх у ширшому соціальному сенсі|змісті,рації|. Наприклад, можна виокремити суспільно-політичні позиції (депутат, член партії або ініціативної групи громадян), професійні (інженер, лікар|лікарка|, артист) і низку|лава,низка| інших (громадянин, споживач, пенсіонер). Люди, які перебувають|перебуває| у тій чи іншій офіційній позиції, мають відповідні права й обов’язки.

Окремо варто згадати позиції, які людина посідає|позичати,посідати| у своїй сім’ї і загалом серед родичів (дід, батько, чоловік|муж|, брат, племінник і т. д.). Певні права й обов’язки є регуляторами|регулювальники| і в сімейних|родинних| відносинах.

Кожна людина володіє низкою|лавою,низкою| різних соціальних позицій, що становить її «статусний набір». Наприклад, одна і та сама людина може постати|з'являтися| перед іншими як учитель|учитель|, чоловік|муж|, батько, брат, друг, шахіст-розрядник, член профспілки.

Розгляд позиції в групі або в суспільстві|товаристві| завжди передбачає наявність інших пов’язаних з нею позицій. Звідси – відома взаємозалежність між людьми, які перебувають|перебувають| у пов’язаних між собою позиціях. Наприклад, позиція керівника передбачає існування позиції підлеглого. Позиція вчителя|учителя| – наявність позиції учня. Є|наявний| певна взаємозалежність між співробітниками будь-якої організації, членами сім’ї, родичами, загалом між індивідами, які вступають один з|із| одним навіть в один-єдиний нетривалий контакт (наприклад, між продавцем і покупцем, кондуктором автобуса й пасажиром). Отож, можна говорити про наявність відповідних взаємин між вказаними особами|обличчями,лицями|. У межах|у рамках| цих відносин індивіди виконують певні соціальні ролі, а ці взаємини називають рольовими.

Є|наявний| багато визначень поняття «соціальна роль», і в його інтерпретації існують розбіжності|розходження| між дослідниками. Ми розумітимемо роль як нормативну систему дій, яких очікують|сподіваних| від індивіда відповідно до його соціальної позиції (становища|становищем|). Звідси випливає, що роль зумовлена конкретним місцем людини в структурі соціальних зв’язків і в певному сенсі|змісті,рації| не залежить від її індивідуально-психологічних властивостей. Наприклад, виконуючи роль викладача вищого навчального закладу, потрібно керуватися одними офіційними розпорядженнями|приписам|, а виконуючи роль студента – іншими. Ці розпорядження|приписи| безособові, вони не орієнтовані на особливості характерів|вдач| тих чи інших викладачів і студентів.

Існує низка|лава,низка| класифікацій соціальних ролей. Зокрема, їх можна поділити на ролі приписані й ролі досягнуті. До приписаних належать, наприклад, ролі, зумовлені диференціацією людей у суспільстві|товаристві| за статтю|статі|. Такі ролі називають гендерними. Зазвичай батьки розуміють, що хлопчиків і дівчаток потрібно виховувати по-різному, прищеплюючи|прищеплюючи| їм різні навички|навички|. Хлопчиків зазвичай вчать|вчать| уміти користуватися господарськими інструментами, дівчаток – готувати їжу й шити. Очевидно, що навіть у сучасних країнах з|із| розвиненою демократією, незважаючи на|незважаючи на| соціальну рівність, існують очікувані|сподівані| набори зразків|взірців| поведінки, яка властива чоловікам і жінкам. І ці набори мають істотні|суттєві| відмінності. Зокрема, наша суспільна|громадська| мораль терпимо ставиться до поведінки хлопця|юнака|, якщо він на вулиці намагається|пробує| познайомитися з|із| дівчиною, яка йому сподобалася. Проте|однак| якби таку активність виявила|виявила| дівчина, це розцінили б (у всякому|усякому| разі, чимало представників старшого покоління) як відхилення від очікуваних|сподіваних| у суспільстві|товаристві| правил поведінки. Гендерні ролі виказують|пропонують| також манери і жести, мовні звороти, відповідний одяг. У країнах Сходу відмінність між гендерними ролями ще помітніша.

До досягнутих ролей зараховують ті, що їх виконують у професійній сфері (наприклад, ролі директора підприємства, доктора|лікаря| філософії, тренера футбольної команди).

Варто зазначити, що|слід відзначити , що,следует отметить | можливості|спроможності| досягнення особою|особистістю| якоїсь ролі значною мірою зумовлені соціальними умовами мікро- і макросередовища|середа|, у яких перебуває|перебуває| особистість|особистість|. Для одних індивідів ці можливості|спроможності| порівняно широкі, для інших — вельми|дуже| обмежені. Зокрема, на острові Кижі в Карелії діти різного віку перебувають|перебувають| в одному класному приміщенні|помешканні| під час шкільних занять. Учитель|учитель| дає кожному індивідуальне завдання|задавання|. Малоймовірно, що випускник такої школи під час вступу до вищого навчального закладу складе успішну конкуренцію своїм одноліткам, які закінчили міські школи.

На основі іншої логічної підстави|основи,заснування| можна виокремити специфічні ролі й дифузні ролі. У ролях специфічних взаємини формуються на основі особливих чітко обмежених цілей. Наприклад, касир, який продає квитки в кінотеатрі, гардеробник, що приймає верхній одяг, перукар, який стриже своїх клієнтів. Активність осіб|облич,лиць|, що виконують дифузні ролі, навпаки, не має такої спеціальної спрямованості. Такою є роль матері, яку цікавить буквально все, що стосується її дитини|дитяти|: здоров’я, настрій, прагнення, бажання|воління|, смаки, звички і т.д. Це зацікавлення яскраво виявляється в матері щодо дитини|дитяти|. Усі сімейні|родинні| взаємини (якщо, звісно, говорити про норму) формуються на основі дифузних ролей. У формі таких ролей можуть бути також стосунки між близькими друзями, закоханими. При цьому рольові взаємозв’язки здійснюються на ґрунті широкого кола|кола| взаємних інтересів.

Якщо навколишнім|довколишнім| відома соціальна роль індивіда в цей момент, то вони пред’являтимуть до його поведінки відповідні рольові очікування|чекання|. Ці очікування|чекання| можуть містити конкретні розпорядження|приписи| (те, що людині необхідно робити|чинити| обов’язково), заборони (те, чого людина не повинна робити|чинити|) і низку|лава,низка| менш точно окреслених очікувань|чекань| (те, що людині потрібно було б робити|чинити| в цій ролі). Коли поведінка індивіда, який виконує якусь соціальну роль, відповідає очікуваному|сподіваному| зразку|взірцю|, її вважають|лічиться| успішною.

Необхідно підкреслити, що в рольових очікуваннях|чеканнях|, що їх мають конкретні особи|облич,лиць| чи групи, яскраво виявляються їхні соціально-психологічні особливості. Зокрема, взаємні рольові очікування|чекання| двох співробітників, які використовують одне і те саме устаткування|обладнання|, зумовлені не лише|не лише| їхнім офіційним становищем|становищем| у цій організації, а й властивостями особистості|особистості| кожного з цих працівників.

Людина володіє певною свободою щодо своєї рольової поведінки. Ось чому|ось чому| виконання тих самих соціальних ролей різними індивідами часто має якісь відмінності, хоча при цьому їхні дії можуть оцінювати як успішні. Наприклад, двоє студентів, які закінчують вищий навчальний заклад. Один з них, готуючись до іспитів|екзаменів|, опрацьовував|проробляв| лише|лише| обов’язкову літературу, інший читав разом з|поряд з,поряд із| нею ще й книги з|із| додаткового списку. Проте|однак| з формального погляду і перший, і другий цілком|сповна| відповідають вимогам, які пред’являють до студента.

Рольові очікування|чекання| нерідко|незрідка| торкаються не лише|не лише| поведінки індивіда в тій чи іншій ролі, а й його зовнішнього вигляду – одягу й аксесуарів, прикрас|прикрашань|, зачіски. Зокрема, чиновник, запрошений на дипломатичний прийом, навряд чи з’явиться туди в светрі й джинсах, а професор навіть у спеку влітку не ризикне з’явитися на лекції перед студентами в майці і шортах. У деяких офіційних ситуаціях форму одягу досить строго|суворо| регламентовано.

Кожна людина володіє безліччю соціальних ролей. Аналогічно до того, що вона має «статусний набір», можна говорити про відповідний «рольовий набір» індивіда.

Деколи|почасти| ту чи іншу роль нав’язують людині інші члени групи. Часто це зумовлено не лише|не лише| індивідуальними особливостями цієї людини, а|та| головним чином її становищем|становищем| у групі. Наприклад, учня у виробничій бригаді інші її члени можуть розглядати|розглядуватися| як об’єкт усіляких жартів і розіграшів. Проте|однак| ролі, які людина виконує в тих чи інших групах, схильні змінюватися. Зокрема, колишній учень, виростаючи|виростаючи| до рівня висококваліфікованого працівника|робітника|, припиняє своє перебування в ролі «цапа відбувайла», набуваючи|придбаваючи| іншої неофіційної ролі, як наслідок його нового, вищого соціального статусу.

Рольову поведінку особистості|особистості| зазвичай розглядають|розглядується| як функцію двох основних змінних – соціальної ролі і «Я». Психологи визначають «Я» як прояв|вияв| самосвідомості особистості|особистості|, як продукт виокремлення людиною самої себе з|із| навколишнього світу і зіставлення себе (не-«Я»). На основі взаємодії особистості|особистості| з|із| іншими людьми формується Я-концепція – уявлення індивіда про самого себе. Це уявлення|вистава,подання,представлення| ґрунтується значною мірою|значною мірою| на тому, як інші люди визначають наше становище|становище| в суспільстві|товаристві| і як вони оцінюють нашу поведінку щодо цього становища|становища|. Отже, Я‑концепція значною мірою зумовлена тим, як індивід виконує свої соціальні ролі. З іншого боку, оволодіння особистістю|особистістю| якоюсь новою для неї соціальною роллю зумовлене особливостями її Я-концепції. Якість виконання людиною тієї чи іншої ролі значною мірою залежить від того, наскільки вона розуміє її специфіку і наскільки цю роль вона приймає й засвоює, інакше кажучи, інтеріоризує|. Як пише вітчизняний соціолог І. С. Кон|кін|, «інтеріоризована| роль – це внутрішнє визначення індивідом свого соціального становища|становища| і його ставлення|ставлення| до цього становища|становища| й відповідних обов’язків».

Отже, наступний|такий| етап – оволодіння індивідом якоюсь роллю – її інтерналізація|. При цьому йдеться не просто про згоду|злагода| з|із| вимогами тієї чи іншої ролі, а|та| усвідомлення її, моральна готовність особистості|особистості| прийняти цю роль. Тому є психологічна мудрість в англійській приказці: «Найважче|скрутніше| – зрозуміти, у чому полягає твій обов’язок|обов'язок|, тоді виконати його значно легше».

Успішність інтерналізації| індивідом якоїсь ролі цілком залежить від його Я-концепції. Якщо розуміння індивідом своєї ролі узгоджується з|із| його Я-концепцією, то деякі рольові розпорядження|приписи| підсилюються відповідними вимогами особистості|особистості| до себе. На основі цього з’являються|появляються| необхідні передумови для успішного виконання соціальної ролі.

Варто підкреслити значення відповідальності як властивості особистості|особистості|, що визначає її ставлення|ставлення| до своїх рольових обов’язків.

Можна виокремити різні моделі відповідальності працівників. Види цих моделей мають широкий діапазон: від високого рівня усвідомлення й виконання всіх виробничих функцій до реалізації (і усвідомлення) лише частини|частки| з|із| них.

Іноді|інколи| особистість|особистість| на шляху до виконання ролі опиняється в конфліктній ситуації. Виокремлюють кілька типів таких конфліктів, які називають рольовими.

Якщо, наприклад, керівник того чи іншого рангу усвідомлює, що його організаційна роль у ситуації, що склалася, вимагає рішучих дій для зміцнення дисципліни серед підлеглих (зокрема, накладення штрафів), але|та| при цьому відчуває несприйняття таких дій, це особистісно-рольовий конфлікт.

Якщо виконання особистісно різних соціальних ролей перешкоджають їхній успішній реалізації, цей конфлікт називають міжрольовим (інтеррольовим|).

Нерідко|незрідка| до рольових конфліктів зараховують несумісність очікувань|чекань|, які висувають до особистості|особистості|, що виконує якусь соціальну роль.

Якщо з’ясовується несумісність очікувань|чекань| щодо ролі особистості й вона не знає, яким з|із| них має відповідати, виникає конфлікт, який називають внутрішньорольовим (інтрарольовим|).

Реакції особистості|особистості| на рольовий конфлікт можуть варіюватися залежно від її індивідуально-психологічних особливостей і особливостей|вдачі| ситуації. Це може бути відмова індивіда від однієї з|із| несумісних для нього ролей, спроби ввести|запровадити| в оману групу осіб|облич,лиць| щодо виконання їхніх очікувань|чекань|, нарешті|урешті|, відхід|догляд| із|із| цієї ситуації (зміна|перерва,переміна| місця роботи, проживання, розлучення). Рольові конфлікти зумовлюють підвищення ступеня|міри| напруженості особистості|особистості| зі|із| всіма властивими цьому стану фізіологічними й психічними виявами|виявами|, аж до захворювань.

Для характеристики цього стану небезпідставно деколи|почасти| використовують термін «рольовий стрес».

Однією з причин такого стресу може бути рольове перевантаження – коли людина має виконувати занадто багато соціальних ролей. Це потребує не лише|не лише| часу, а й здатності|здібності| особистості|особистості| до швидкої соціально-психологічної перебудови під час переходу від однієї ролі до іншої. Не треба плутати|путати| рольове перевантаження з|із| перевантаженням роботою – коли особистість|особистості| виконує значний обсяг роботи, але|та| в межах|у рамках| однієї ролі. Така перевантаженість спричинює власні проблеми й теж|також| може бути джерелом стресу.

Важливими|поважними| передумовами успішного виконання ролей є|з'являються,являються| знання індивідом суті своєї соціальної ролі, її інтерналізація| (згода|злагода| з|із| її вимогами), відповідність рольових розпоряджень|приписів| Я-концепції особистості|особистості|. До цього варто додати|добавити| необхідність відповідних мотивів. Саме мотивація є|з'являється,являється| тією внутрішньою спонукальною силою, яка спрямовує|спрямовує,скеровує| людей до виконання соціальних ролей.