Розділ 1. Теоретична частина.

1.1. Загальна інформація про Сонце

Сонце – центральне тіло Сонячної системи, розпечена плазмова куля, типова зірка-карлик спектрального класу G2.

Характеристики Сонця:

1. Маса M_P.S ≈ 2*10²³ кг.

2. Радіус Сонця R_P.S ≈ 629 тис. км.

3. Об’єм - 1,41*10²⁷ м³, що майже 1300 тис. разів перевищує обсяг Землі.

4. Середня щільність 1,41*10³ кг/м³.

5. Світність L_P.S=3,86*10²³ кВт.

6. Ефективна температура поверхні (фотосфера) 5780⁰С.

7. Період обертання змінюється від 27 діб на екваторі до 32 діб на полюсах.

8. Прискорення вільного падіння 274 м/с² (при такому величезному прискоренні сили тяжіння людина масою 60 кг важила б більше ніж 1,5 т.).

1.2. Будова Сонця

У центральній частині Сонця перебуває джерело його енергії, чи, кажучи образною мовою, та “грубка”, яка нагріває його й не дає йому охолонути. Ця сфера називається ядром . У ядрі, де температура сягає 15 МК, відбувається виділення енергії. Ядро має радіус трохи більше чверті загального радіуса Сонця. Однак у його об’ємі зосереджена половина сонячної енергії, яка виділяється практично вся, що підтримує світіння Сонця.

Відразу навколо ядра починається зона променистої передачі енергії, де поширюється через поглинання і випромінювання речовиною порцій світла – квантів. Кванту потрібно дуже багато часу, щоб просочитися через щільну сонячну речовину назовні. І якщо б “ядро” всередині Сонця раптом згасло, ми дізнатись про це лише через мільйони років.

На своєму шляху через внутрішні сонячні шари потік енергії зустрічає таку область, де непрозорість газу сильно зростає. Це конвективна зона Сонця. Тут енергія передається не випромінюванням, а конвекцією. Конвективна зона починається приблизно на відстані 0,7 радіуса від центру і простирається практично аж до видимої поверхні Сонця (фотосфери), де перенесення основного потоку енергії знову стає променистим.

Фотосфера – це випромінююча поверхня Сонця, має зернисту структуру, звану грануляцією. І таке "зерно" розміром майже з Німеччину. На фотосфері часто помітні відносно невеликі темні області - сонячні плями. Вони на 1500С холодніші від оточуючої їх фотосфери, температура яких становить 5800С. Через різницю температур з фотосферою ці плями і здаються у спостереженнях в телескоп абсолютно чорними. Над фотосферою розташований наступний, більш розріджений шар, який називається хромосфера, тобто "забарвлена сфера". Така назва хромосфера отримала завдяки своєму червоному кольору. З неї виходить дуже гаряча, й надзвичайно розріджена частина сонячної атмосфери - корона.

Сонце – генератор.

Сонце – це величезна світна газова куля, у якій протікають складні процеси, та внаслідок безупинно виділяється енергія. Енергія Сонця є джерелом життя на планеті. Сонце нагріває атмосферу і поверхню Землі. Завдяки сонячної енергії дують вітри, здійснюється кругообіг води у природі, нагріваються моря, и океани, ростуть рослини, тварини мають їжу. Саме завдяки сонячному випромінюванню на Землі утворились копалини які є екологічно безпечними.

Сонце випаровує воду з океанів, морів, з земної поверхні. Воно перетворює цю вологу в водяні краплі, створюючи хмари й тумани, та змушує її знову падати на Землю у вигляді дощу, снігу, роси чи інею, створюючи, в такий спосіб, гігантський круговорот вологи у атмосфері.

Сонячна енергія є джерелом загальної циркуляції атмосфери і циркуляції води в океанах. Вона ніби створює гігантську систему водяного і повітряного опалення нашої планети, перерозподіляючи тепло по земній поверхні.

Сонячний світло, потрапляючи на рослини, викликає в нього процес фотосинтезу, визначає зростання та розвиток рослин; потрапляючи на грунт, воно перетворюється на тепло, нагріває її, формує грунтовий клімат, даючи тим самим життєву силу насінням рослин у грунті, мікроорганізмам і що населяють його живим істотам, які самотужки без тепла перебували у стані анабіозу (сплячки).

Сонце випромінює дуже багато енергії – приблизно 1,1x10²⁰ кВт·год в секунду. Кіловат година - ця кількість енергії, необхідна для роботи лампочки розжарювання потужністю 100 ватів протягом десяти годин. Зовнішні шари атмосфери Землі перехоплюють приблизно одну мільйонну частину енергії, випромінюваної Сонцем, чи 1500 квадрильйонів (1,5 x 10¹⁸) кВт·год. щорічно. Але тільки 47% всієї енергії, чи 700квадрильонів (7 x 10¹⁷) кВт·год, сягає Землі. Інші 30% сонячної енергії відбивається знову в космос, приблизно 23% випаровують воду, течії і 0,01% - на процес освітлення фотосинтезу у природі.