Поширення реформаційних ідей у європі

Через деякий час після виникнення відбувся поділ протестантсь-кої церкви. Уже в XVI ст. виникли лютеранська, кальвіністська і ко-ролівська реформаційна церкви. Усе це переконливо свідчило про швидке поширення реформаційних ідей на Європейському конти-ненті, а пізніше й на інших материках.

Лютеранська церква виникла в Північній Німеччині. За вказівка-ми Мартіна Лютера князі захоплювали церковні землі, закривали монастирі. Вони домоглися створення «дешевої церкви». У кожному князівстві, де ця церква діяла, її главою був місцевий князь. Лютера-ни виступали проти церковних багатств і культу святих, не шанува-ли ікони, єдиним авторитетом для віруючого визнавали Священне писання.

Суперечності між католицькими і лютеранськими німецькими князями спричинили початок військових дій між ними. Починаючи з 1530 р. з перервами, відбулися дві Шмалькальденські війни (впер-ше лютеранці уклали військовий союз саме в місті Шмалькальдені, від якого походить назва війн). Католики зазнали поразки і в 1555 р. було укладено Аугсбурзький релігійний мир. З того часу в німець-ких державах почало діяти правило «Чия влада, того й віра». Тільки правитель визначав церкву у своїй державі.

Кальвіністська церква виникла у Швейцарії, а згодом почала поширюватися в інших країнах (Нідерландах, Франції, Шотландії тощо). Її засновником був француз Жан Кальвін, який мешкав тоді у Женеві. 1536 р. було видано його книжку «Напучення в християнсь-кій вірі», в якій систематично викладено основи протестантизму. Ка-львіністська церква була також «дешевою», але вона виправдовувала нагромадження багатств, лихварство, рабство в колоніях. Вона підт-римувала прагнення буржуазії зайняти керівне положення в суспі-льстві. Водночас визнавала право на незалежність церковних общин на чолі з виборними людьми. Прибічників цієї церкви почали нази-вати кальвіністами.

В Англії, Данії та Швеції відбулася королівська Реформація. Її ініціаторами були королі цих держав, які очолили й реформаційну церкву. Значну частину земель, що раніше належали католицькій це-ркві, одержали дворяни. Тільки спираючись на їхню підтримку, ко-ролі зуміли ефективно протидіяти папським зазіханням.

Апогеєм королівської Реформації в Англії було прийняття анг-лійським парламентом у 1534 р. Акта супрематії (верховенства). Цей документ запроваджував вищу владу короля над церквою, яку пізніше почали називати англіканською.

Католицьку церкву ніяк не влаштовувала впевнена хода протес-тантизму по Європі. Тому папи вдавалися до боротьби з ним, підт-римуючи Контрреформацію (тобто рух проти Реформації). Набув поширення так званий «Індекс» — список заборонених книжок (на-самперед це стосувалося творів Мартіна Лютера і Жана Кальвіна). Застосовуючи різні каральні засоби, католицький світ нещадно бо-ровся з протестантами. Суттєво активізувалася діяльність інквізиції (так в Іспанії вона мала назву аутодафе і була своєрідним церковним святом. На міській площі в присутності багатьох людей, а часто й короля і знатних вельмож, страчували інакомислячих). Практикува-лися й масові винищення протестантів.

У 1540 р. Папа затвердив статут (зведення правил) «Товариства Ісуса» або ордену єзуїтів. Його засновником був іспанець Ігнатій Лойола. Він надав орденові напіввійськовий характер із суворою дисципліною. Девізом єзуїтів були слова: «Усе на славу Богові!» Їх виховували з метою витворити людей, які були б віддані католиць-кій церкві і без вагання йшли за своїми керманичами. Орден єзуїтів був вагомим знаряддям для боротьби з Реформацією.