Московська держава в XVII ст.

У XVII ст. Московія опинилася під загрозою втрати дер-жавності, пережила важкі роки громадянської війни та іно-земної інтервенції і гідно вийшла з цього випробування. У країні поступово сформувалося станове суспільство і само-державство останньої царської династії Романових.

Становище в московській державі

На початку XVII ст.

Після смерті царя Івана IV Грозного в Московській державі на довгі часи запанував внутрішній неспокій, що супроводжувався гос-подарським занепадом. Під загрозою було і її подальше існування. Таке становище спричинили наслідки поразки Московії в Лівонській війні і здійснення опричнини, а також масові переселення людей на південь.

За царювання Федора I (1584—1598 рр.), середнього сина Івана IV, фактичним правителем країни був чоловік рідної сестри царя Борис Годунов. Він виявив себе як талановитий адміністратор і політик. Його авторитет постійно зростав. Боярам було надано вели-кі права у взаєминах із селянами. Московському митрополиту нада-но титул патріарха. Коли Федір I помер, не лишивши наступника, Земський собор новим царем обрав саме Бориса Годунова (1598—1605 рр.). Щоб подолати затяжну господарську розруху, його уряд вдався до жорстокої кріпосницької політики. Тим часом несприятли-ві кліматичні умови спричинили в країні страшний голод. Народ був невдоволений. Інколи доходило до збройних бунтів. Так, у 1603—1604 рр. повстали холопи під проводом Хлопка Косолапа. Хоча уряд й придушив повстання, саме воно було початком громадянської вій-ни в Московській державі.

Тим часом проти царя несподівано виступив чоловік, який звав себе Дмитрієм — сином Івана Грозного. Він ніби втік від вбивць, надісланих Годуновим, жив у Польщі, звідти за допомогою місцевих магнатів надумав відновити справедливість і стати на престол. На-справді, син Івана IV ще в 1591 р. загинув за загадкових обставин, а його іменем назвався дрібний галицький дворянин Григорій Отре-п’єв.

У жовтні 1604 р. загін самозванця вступив у межі Московської держави і попрямував до столиці. До нього скрізь приєднувалися люди. Здавалося, й обставини сприяли здійсненню його мети: у Москві раптово помер цар Борис, а його син став царем Федором II (1605 р.). Тоді бояри організували змову проти Годунових. Увірвав-шись до палат царя, вони вбили Федора та його рідних.

У червні 1605 р. самозванець тріумфально вступив у Москву і був проголошений царем, пізніше названим Лжедимитрієм І (1605—1606 рр.). Він залежав від поляків і утверджував польські звичаї, вирішивши навіть замінити православ’я католицтвом. У травні 1606 р. москвичі повстали і вбили самозванця. Владу захопили боя-ри й обрали своїм царем Василя Шуйського (1606—1610 рр.).

Влітку 1606 р. в районі Путивля спалахнуло повстання під керів-ництвом Івана Болотникова. У ньому брали участь селяни, холопи, козаки, посадські люди, дрібні дворяни.

У жовтні 1606 р. народна армія оточила Москву. На бік повс-талих перейшло більше 70 міст. Облога столиці тривала два місяці. Але у вирішальну мить зрадили дворянські загони, що призвело до прикрої поразки. Болотников змушений був відступити спочатку до Калуги, а потім до Тули.

Чотири місяці (з червня по жовтень 1607 р.) царські війська не могли взяти Тули. Тоді за наказом царя річку Упу перекрили греб-лею, і вода затопила місто. Повстанцям обіцяли зберегти життя і волю, якщо вони відчинять ворота Тули. Коли це сталося, Василь Шуйський наказав перебити бунтівників. Болотникова схопили й вислали в північне місто Каргополь. Там його спочатку осліпили, а потім утопили.

Дати

1598—1605 рр.— правління царя Бориса Годунова

1603—1604 рр.— повстання холопів під проводом Хлопка, поча-ток громадянської війни в Московській державі.

жовтень 1604 р.— початок походу Лжедимитрія I на Москву.

1605—1606 рр.— правління Лжедимитрія I.

1606—1610 рр.— правління царя Василя Шуйського.

1606—1607 рр.— повстання під керівництвом Івана Болотни-кова.