Фізичне виховання школярів - складова частина національного виховання. План

1.Витоки фізичного виховання в Україні.

2. Дисципліна «Теорія і методика фізичного виховання» та її міждисциплінарні.

3. Структура і зміст дисципліни.

4.Основні поняття теорії:

- фізична культура, фізичне виховання;

- фізкультурна освіта;

-фізичний розвиток;

- фізична підготовленість;

- спорт ( масовий, професійний, олімпійський);

-фізична рекреація, реабілітація.

5.Державні документи з питань фізичної культури і спорту.

Хід заняття

1.Витоки фізичного виховання в Україні.

Зародження фізичної культури у наших предків своїми витоками сягає далеких часів. Українці походять від давніх слов’ян, людей великого зросту й досконалого фізичного розвитку.

Давні слов’яни жили в тісному зв’язку із природою,поклоняючись їй, що було зумовлено бажанням забезпечити собі захист і добробут.

Разом із цим древні слов’яни надавали особливого значення військово-фізичному вихованню молодих людей – дужих, кмітливих, витривалих.

Саме такі юнаки могли дати відсіч частим нападам кочівників на племена праукраїнців.

Отже древні слов'яни у вихованні молодих людей спрямовувались на військовий чинник, який на той час був основним і визначальним у спрямованості фізичного виховання.

V-VI століття анти, волхви.

VII століття склавіни.

В часи Київської Руcі (межа IХ-Х століття) виникає необхідність у формуванні чіткої системи засобів та форм навчання фізичної культури.

У 3-4 роки – у перше садили на коня.

З 7 років – у Давньоруській державі навчали читати, писати, стріляти із лука, володіти списом і арканом, вправно їздити верхи.

У 12 років – навчали справжньому військовому мистецтву.

У 17 років – чи раніше влаштовували випробування та посвяту їх у воїни.

Система фізичної культури запорізьких козаків стала вершиною українського тіловиховання, одна з найкращих у світі у ті часи.

Вона увібрала в себе у весь попередній багатовіковий досвід наших предків. Козаки досконало володіли:

• Зброєю;

• Козацьким єдиноборством (гопак, гойдок, спас);

• Керували човнами та виховували витривалий сильний вольовий характер;

• Великого значення надавали загартуванню, заняттям фізичними вправами різним змаганням.

Козаки вражали своєю витривалістю, тому кожен, зрозуміло, вважав за честь належати до ”козацької нації”.

Плечисті і сильні з міцною статурою, легко переносили, голод,спрагу, та спеку, а суворістю свого побуту не поступалися спартанцям. Козацька молодь систематично розвивала свої природні задатки, вдосконалювала тіло і душу в іграх, змаганнях, боротьбі. Велике значення надавали загартуванню повітрям,сонцем,водою.

На традиціях козацького життя базується діяльність однієї з найстаріших дитячо-молодіжних організацій – західноукраїнської організації ”Пласт”.

Діяльність його відбувалася у 20 роки ХХ століття, у не сприятливий період окупації та еміграції. Але разом з цим інституції ”Пласту” у цей час діють легально. У підпіллі.

1930 році – момент заборони діяльності ”Пласту” та робота однієї з найвпливовіших організацій студентської та учнівської молоді у підпіллі. Але не зважаючи ні на що, ”Пласт”,продовжує відстоювати засади здорового способу життя і дітей, і дорослих.

Пластун, згідно із законами організації дбає про своє здоров’я, зміцнює його, як суспільну цінність і передумову власної працездатності, не вживає нічого шкідливого, що могло б зашкодити його здоров’ю; пластун підприємливий, енергійний і вірить у власні сили.

Гартування фізичного здоров’я було однією із основ скаутського руху, який виник у 1907 році в Англії. Гартування здійснювалося за допомогою системи фізичних вправ для покращення роботи серця і шлунка, мозку,легень, стану шкіри нормалізації кровообігу зміцнення м’язової системи. Рекомендувалося глибоке дихання, вживання якогомога більшої кількості води, раціональне харчування, оптимальне фізичне навантаження, стриманість і помірність у всьому.

Крім того скаут мав скласти іспит на ”Вмілість і фізичну вправність”, тобто виконати нормативи з різних видів спорту (плавання, стрибки у воду, веслування, л/а. бокс).

У 1862р. у Чехії було створене гімнастичне товариство «сокіл»,а серед слов’янських народів набув поширення набув поширення сокільський рух (СР).

Цей рух увібрав у себе найкращий досвід шведської, німецької, французької та інших систем тіловиховання та відіграв значну роль у житті багатьох поневолених народів ХIХ століття.

Сокільська система приваблювала своїм демократизмом, гармонійним поєднанням духовності та тілесної досконалості, сприяла національному самоствердженню.

Основне завдання ”Сокола” було виконання гімнастичних вправ на спортивних снарядах (перекладина, кінь,бруси)чи без них та із допоміжними знаряддями ( палиці, булави, макети, зброї для юнаків тощо) чи без них.

Зміцненню здоров’я ”Соколів” сприяли заняття акробатикою,фехтуванням, туризмом, їздою на конях, стрільбою по мішенях, елементами боротьби, протипожежною справою.

Для ”Соколів” характерна була особлива форма одностроїв.

Для гімнастики застосовувався музичний супровід, існували певні форми і правила вітання і звертання.

Членами старшин ”Сокола” в різні роки були кращі представники українського народу: Богдан Лепкий, Іван Белей, Юрій Тобілевич, Микола Шухевич.

Ідея духовного і фізичного відродження нації, розгорнута, як прапор у сокільському а згодом у стрілецькому русі, дала поштовх для активізації спортивного руху в Західній Україні.

У міжвоєнний період (1918-1939 рр.) у розвитку Українського спортивного руху провідну роль відігравали різноманітні союзи, товариства, і організації

(“Авангард”, ”Колос”, ”Локомотив”, ”Трудові резерви”, ”Буревісник”, ”Динамо”, та інші).

Предмет “фізична культура” був запроваджений у всіх школах як обов’язковий. Активно готували спеціалістів (союзи та товариства), але традиції українського тіловиховання в роботі не використовували.

1955-1970рр. у цей період фізична культура в Україні розвивалась більш успішно, саме в цей період стали олімпійським чемпіонами:

В. Куц - біг, Л.Латиніна – спортивна гімнастика, Ю.Власов – важка атлетика, В.Голубничий – спортивна ходьба, І.Дерюгін – п’ятиборство, Л.Жаботинський – важка атлетика.

В часи незалежності вперше було прийнято Закон України ”Про фізичну культуру і спорт”. Не зважаючи на економічні труднощі вдалося зберегти частину матеріальної бази фізкультури і спорту, кадровий потенціал, ДЮСШ, систему фізкультурно – реабілітаційної та спортивної роботи з інвалідами, розширити міжнародні спортивні зв’язки.

Дійовим засобом формування особистості стало - відновлення народних традицій тіловиховання (заняття єдиноборствами, плаванням, атлетикою, гімнастикою, володіння різними способами загартування, участь у різних турнірах, іграх, змаганнях, народних святах і зібраннях)