56. Види мотивів і їх вплив на рівень продуктивності.

Розрізняють такі види мотивів:

. Мотиви спонукання (істинні реальні мотиви, що активізують до дій);

. Мотиви судження (проголошувані, відкрито визнані, несуть в собі функцію пояснення собі та іншим своєї поведінки);

. Мотиви гальма (утримують від певних дій, діяльність людини обгрунтовується одночасно кількома мотивами або мотиваційним ядром).

Мотиви-судження пояснюють собі і оточуючим свою поведінку. Мотиви-спонукання реально спонукають до активної трудової діяльності, вони є внутрішніми, істинними мотивами. В цілому різноманіття мотивів можна представити наступними їх видами: мотив стадності, грунтується на потребі бути в колективі; мотив самоствердження (властивий в основному для працівників високої кваліфікації та освіти); мотив самостійності, полягає в прагненні бути господарем, керівником, і формується в результаті прагнення до ризику, до нових видів діяльності; мотив стабільності полягає у перевагу надійності трудової діяльності та буття; мотив придбання нового (знань, речей і т. д.); мотив справедливості; мотив змагальності, в тій чи іншій мірі властивий кожній людині та ін.

Третю групу формують специфічні мотиви прийняття рішень, що мають назву мотивів гальмування рішень. Йдеться про ситуації, коли особи, уповноважені приймати рішення, уникають їх прийняття, затягують процедуру вибору, обговорення, обґрунтування, остаточного прийняття та здійснення рішення.

До причин подібної поведінки необхідно віднести:

- побоювання повноважних осіб, що внаслідок гостроти і складності проблеми, виникнуть труднощі впоратися з нею (неприйняття рішення стано-

вить менше загроз, ніж прийняття завідомо ризикованого рішення);

- небажання приймати на себе відповідальність, прагнення перекласти рішення і відповідальність за його прийняття на інших осіб;

- пасивність, інертність.

56. Бізнес – план санаційних заходів на підприємстві

санація — система заходів щодо попередження оголошення підприємства-боржника банкрутом і йото ліквідації.

Санацію підприємство проводить у трьох основних випадках:

— до порушення кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство звертається до зовнішньої допомоги у спробі вийти з кризового стану;

— якщо підприємство, звернувшись до господарського суду із заявою про банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації (характерно для державних підприємств);

— якщо рішення про проведення санації виносить господарський суд на основі одержаних пропозицій задовольнити вимоги кредиторів до боржника і виконати його зобов’язання перед бюджетом.

Бізнес-план санації може складатися із вступу і чотирьох розділів.

У вступі відображається загальна характеристика об’єкту санації: подаються дані про його правову форму організації діяльності, форму власності, організаційну структуру, сферу діяльності та життєвий цикл існування (коротка історична довідка).

У першому розділі відображається вихідна ситуація на підприємстві, яка передувала реабілітації, включаючи аналіз чинників зовнішнього середовища і характер їх впливу на підприємство, аналіз сильних і слабких сторін підприємства,

У другому розділі розкриваються стратегічні цілі санації, цільові орієнтири і розробляється стратегія санації підприємства.

Третій розділ є основною частиною бізнес-плану санації, оскільки він містить конкретний план заходів щодо відновлення прибутковості і конкурентоспроможності підприємства на тривалу перспективу. Складовими частинами розділу є план маркетингу і оцінювання ринків збуту.

Четвертий розділ містить розрахунок ефективності санації, а також перелік заходів щодо реалізації плану і контролю за ходом його реалізації. У цьому розділі також прогнозуються можливі ризики і збитки.

Основні критерії оцінювання ефективності санації: ліквідність і платоспроможність; прибутковість; додаткова вартість, створена в результаті санації; конкурентні переваги.