56. Класифікація зовнішніх інвестицій і їх вплив на рівень продуктивності.

Класифікація іноземних інвестицій

За інституціональною природою (джерелами)

=приватні, =державні, =міждержавних організацій, =недержавних, =організацій, =змішані

За метою інвестування

досягнення фінансової мети, =досягнення підприємницької мети, =досягнення іншої мети

За формою оформлення

явні інвестиції, =приховані інвестиції, =«чорні інвестиції»

За характеристиками потоків капіталу

Геополітична спрямованість: =Ступінь повернення: =За ступенем первинності: =За величиною

За характеристиками приймаючої сторони

За режимами приймаючої сторони: =За характером використання інвестиційних капіталів: =За формами здійснення інвестицій:

Зростання частки іноземного капіталу не обов’язково означає зростання обсягу реального необоротного капіталу. Виходячи з технологічних переваг підвищення середньої продуктивності відбувається за умови надходження одиниці капіталу з продуктивністю вище середньої. Наприклад, додаткове залучення прямих іноземних інвестицій може також призводити до витіснення місцевих фірм з ринку. Якщо надходження прямих іноземних інвестицій призводить до витіснення місцевих фірм, що знаходяться на низькому рівні продуктивності, середній рівень продуктивності місцевих компаній зросте. Негативним буде лише зменшення зайнятості. Однак, якщо надходження прямих іноземних інвестицій буде призводити до витіснення найкращих місцевих компаній, оскільки ті обслуговують такий самий ринковий сегмент, як і компанія-інвестор, в такому випадку середня продуктивність місцевих компаній погіршиться одночасно із погіршенням ситуації зайнятості на даному сегменті ринку.

56. Собівартість продукції.

Собівартість продукції — це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції. В більш узагальненому вигляді собівартість можна визначити як грошовий вираз величини ресурсів, використаних з конкретною метою. Таке визначення собівартості містить у собі три важливих моменти:

— собівартість відображає, скільки і яких ресурсів було використано у виробництві;

— величина використаних ресурсів представлена в грошовому виразі, що дозволяє розраховувати загальну вартість ресурсів;

— конкретна мета використання ресурсів зумовлює необхідність чітко встановити об'єкт собівартості (виробництво чи реалізація).

Собівартість продукції як грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві, тому що цей показник відображає:

— рівень організації виробничого процесу;

— продуктивність праці;

— технічний рівень.

На практиці не завжди собівартість продукції є повним відображенням дійсних витрат на її виробництво: одні з них мають відношення до процесу виробництва продукції, але відшкодовуються за рахунок прибутку, а інші входять у собівартість, але не мають прямого зв'язку з виробництвом.

56. Зазначення походження товару і фірмових найменувань в системі факторів підвищення продуктивності.

Зазначення походження товару як об'єкт промислової власності може бути двох видів: просте та кваліфіковане.

Просте зазначення походження товару — це будь-яке словесне чи зображальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередко­вано вказує на географічне місце походження товару. Поняття «кваліфіковане зазначення походження товару» охоп­лює (об'єднує) такі терміни:

Назва місця походження товару — це назва географічного місця, котра вживається як позначення в назві товару.

Географічне зазначення походження товару — це назва геогра­фічного місця, котра вживається як позначення в назві товару

Просте зазначення походження товару дає лише загальне уяв­лення про дійсне місце походження товару. Кваліфіковане зазна­чення походження товару виокремлює з-поміж великої кількості товарів такі, котрі мають особливі властивості, особливі якості, зумовлені географічною специфікою місця його виробництва, тоб­то воно вказує на безпосередню залежність властивостей товару від місця його походження.

Фірмове найменування — це стале позначення підприємства (фірми, компанії, тощо) або окремої особи, від імені якої здійснюється виробнича або інша діяльність.

Фірмове найменування використовується для розпізнавання підприємств і виокремлювання їх з-поміж інших. На відміну від знаків для товарів і послуг, які уможливлюють ідентифікацію кон­кретних товарів та послуг даного підприємства, фірмове наймену­вання вказує на підприємство як таке, без будь-яких посилань на товари та послуги, які воно постачає на ринок, та характеризує ре­путацію і становище підприємства в цілому..