Методичні рекомендації
Опрацьовуючи вказану літературу зверніть увагу на взаємозв’язок кількісних і якісних змін у процесі формування особистості.
Поясніть логічно поняття «розвиток» і « формування» особистості.
Вивчайте тему спираючись на знання з предмету « Загальна психологія «
Для кращого усвідомлення питання про біологічне і соціальне у розвитку людини користуйтесь схемою « структура взаємодії різних факторів, що впливають на розвиток і формування особистості».
Форма контролю: усне опитування.
ТЕМА: Типи девіацій
КІЛЬКІСТЬ ГОДИН: 1 год
ЗНАТИ : зміст понять « важко вихованість», «девіація»,
« нормальна поведінка», « відхиляюча поведінка»,
«девіантна поведінка», « делінквінтна поведінка», « кримінальна
поведінка», форми ( типи ) девіацій; категорії дітей, що підвернені
соціальній дезадаптації
ВМІТИ : доводити, що відхиляюча поведінка є наслідком с
оціальної дезадаптації дитини; встановлювати зв'язок між девіантною,
деліновітною та кримінальною поведінкою, спільні та відмінні
характеристики цих понять.
Література:
Соціальна педагогіка. Курс лекцій (Под общей редакцией М.А. галузовой.-М.: Гуманит. Издат. Центр ВЛАДОС, 200 ст. 214-222
План
Поняття про важковиховуванність
Категорії дітей, підвернені соціальній дезадаптації
Девіантна поведінка, її прояви
Типи делінквітної поведінки
Кримінальна поведінка
Форми девіаціцй
Методичні рекомендації
Складіть опорний конспект до даної теми.
Використовуйте схематичні зображення для встановлення залежності між поняттями « девіація», « девіантна, делінквінтна, кримінальна поведінка».
Пригадайте з якого віку людини починається кримінальна відповідальність
Зверніть увагу на взаємозв’язок внутрішньої і зовнішньої поведінкових сторін підлітка з делінквінтною поведінкою
Питання для самоперевірки
В чому суть основних понять теми?
Чому саме вказані категорії дітей схильні до соціальної
дезадаптації? Доведіть.
Чи є соціальна дезадаптація дитини причиною девіацій?
Які є появи девіантної поведінки?
Які є типи демінквінтної поведінки?
Чому деформація ціннісних орієнтацій підлітка веде до послаблення контролю системи внутрішньої регуляції?
Що передує виникненню кримінальної поведінки?
Форми контролю
Усне опитування
Типи девіацій
Підлітків, чия поведінка відхиляється від прийнятих в суспільстві правил, норм поведінки, називають важкими або важковиховуваними. Під важко вихованням розуміється опір педагогічним діянням. Які можуть бути обумовлені самими різноманітними причинами, пов’язаними з засвоєнням деяких соціальних програм, знань, навичок, вимог і норм у процесі цілеспрямованого навчання і виховання.
Важковиховуванність підлітка, недодержання ним норм і правил, установлених у суспільстві, у науці розглядається через явища, яке називається девіація.
Девіація ( відхилення ) являється однією із сторін явища мінливості, яке подібне як людині, так і оточуючому його світу. Змінність в соціальній сфері завжди пов’язана з діяльністю і виявляється в поведінці людини, яка представляє взаємодію його з навколишнім середовищем, опосереднене зовнішньої і внутрішньої активності підлітків. Як уже було сказано раніше, поведінка може бути нормальною і відхиляючою.
Нормальна поведінка підлітка покладає взаємодію його з мікро соціумом, адекватно відповідає споживанням і можливостям його розвитку і соціалізації. Якщо оточення дитини своєчасно і адекватно реагує на ті чи інші особливості підлітка, то його поведінка завжди ( або майже завжди ) буде нормальною.
Звідси відхиляюча поведінка може бути охарактеризована як взаємодія дитини з мікро соціумом, порушує його розвиток і соціалізацію внаслідок відсутності адекватного обліку середовища особливостей його індивідуальності і виявляються в поведінковій протидії установленим моральним і правовим загальним нормам.
Очевидно, що відхиляюча поведінка являється одним із виявлення соціальної дезадаптації. Говорячи про дитячо – підліткову дезадаптацію, необхідно уточнити категорії дітей, які під Вердені цьому процесу:
діти шкільного віку, не відповідаючи школу ( в нашій країні їх близько 7%, тобто приблизно 1,5 міліонна);
діти – сироти, загальне число яких перевищило 500000;
соціальні сироти; дійсність така, що в силу обмеженості місць в дитячих будинках, діти місяцями чекають черги для поселення їх в дитячий будинок, живучи з батьками, позбавленими батьківських прав, не маючи нормальної їжі, одежі, піддаються фізичному, психічному, сексуальному насильству;
підлітки. Які вживають наркотики і токсичні засоби;
підлітки сексуально розпущеної поведінки;
підлітки, які робили протиправні дії, по офіційним даним, їх число серед дітей і підлітків росте в два рази швидше, ніж серед дорослих.
Девіації включають в себе девіантну, делінквітну і кримінальну поведінку.
Девіантна поведінка – один із видів відхиленої поведінки, пов’язана з порушенням відповідних віку соціальних норм і правил поведінки характерних для мікро соціальних відношень ( сімейних, шкільних) і малих на піввікових соціальних груп. Цей тип поведінки можна назвати анти дисциплінарним. Типовими проявами девіантної поведінки являється ситуаційно обумовлені дитячі і підліткові поведінкової реакції, такі як: демонстрація, агресія, виклик, самовільне і систематичне відхилення від навчання чи трудової діяльності; систематичні втечі з дому і бродяжництво, п’янство і алкоголізм дітей і підлітків; рання наркотизація і пов’язані з нею асоціальні дії; анти суспільні дії сексуального характеру; спроби суїциду.
Делінквітна поведінка, у відмінності від девіантної, характеризується як повторені асоціальні провини дітей і підлітків які складаються у визначений стійкий стереотип дій, порушуючи правові норми, але не притягаючи до кримінальної відповідальності і за їх обмеженої суспільної небезпечності чи не досягнення дитиною віку, з якого починається кримінальна відповідальність.
Виділяються наступні типи делінквітної поведінки:
агресивно – насильницька поведінка, включає ображення, побої, підпалювання, садистські дії, спрямовані, в основному, проти особистості людини;
корислива поведінка, включає дрібні пограбування, вимагання, угони автотранспорту та інші майнові замахи, пов’язані з прагненням отримати матеріальну вигоду;
розповсюдження і продажа наркотиків.
Делінквітна поведінка виражається не тільки у зовнішній, поведінковій стороні, але і у внутрішній, особистій, коли у підлітка відбувається деформація цінних орієнтацій, ведуча до ослаблення контролю системи внутрішній регуляції.
Кримінальна поведінка визначається як противоправний вчинок, який по досягненню віку кримінальної відповідальності є основою для збудження кримінальної справи і класифікується по визначенням статтям КК. Кримінальній поведінці. Як правило, передують різні форми девіантної і делінквітної поведінки.
Негативні форми девіацій являються соціальною патологією: п’янство і алкоголізм, токсикоманія і наркоманія, проституція, суїцид, правопорушення і злочинність. Вони дезорганізують систему, підривають її основи, наносять значну шкоду, в першу чергу, особистості самого підлітка.
Необхідність в регулюванні поведінки людей завжди буде залишитися актуальною, так як існує недозволене, суперечність між потребами людини і можливостями їх задоволення. Прагнення до задоволення матеріальних чи духовних потреб являється тим внутрішнім мотивом, який спонукає людей з не достатньо розвинутою соціальною орієнтацією до вчинків і дій, що не відповідають загальноприйнятим нормам поведінки. Також факторами відхиляючої поведінки можуть стати психологічна не сприйняття особистості до установлених суспільством соціальним нормам чи генетичне визначення відхилення.
В залежності від типа порушеної норми відхиляючої поведінки класифікується по наступним характеристикам:
видам правопорушень ( кримінальні, адміністративні) і аморальні вчинків ( п’янство, проституція);
рівню чи масштабності відхилення, коли прийнято говорити про індивідуальне чи масове відхилення;
Внутрішньої структури відхилення, коли відхилення пов’язують з приналежністю до тієї ч іншої соціальної групи, на піввіковими особливостями;
орієнтованості відхилення на зовнішнє середовище ( сімейні сварки, насильницькі правопорушення та інші) або на самого себе ( суїцид, алкоголізм та ін. ).
ТЕМА: Туризм і краєзнавство в системі виховної роботи школи.
ТЕМА: Туристичні можливості рідного краю.
ЗНАТИ: туристичний потенціал місцевості, де постійно проживаєте
ВМІТИ: знаходити літературу та картографічний матеріал про рідний
край, аналізувати та презентувати свій рідний край
КІЛЬКІСТЬ ГОДИН: 1 год.
План
Вивчення бібліографії з питання « Туристичні можливості рідного краю»
Складання бібліографічного списку джерел з цього питання.
Підготовка усної презентації свого рідного краю.