Скіфські могили

С кіфські могили (або скіфські кургани) — поховальні пам'ятники скіфських часів, у формі земляного насипу над поховальною ямою.

ЛОКАЛІЗАЦІЯ

Скіфи, що жили на території України (степова і лісостепова зона, зокрема Придніпров'я, Крим) з VII до ІІІ-ІІ ст. до Р. Х., залишили по собі велику кількість курганів-могил. Слід сказати, що скіфські могили знайдені і на території Північного Кавказу, у Прикубанні.

Найвідоміші скіфські могили на території України — Жаботинські кургани, могили Чортомлик, Огуз, Куль-Оба, Солоха, Козел, Гайманова Могила, Товста Могила, Мелітопольський курган, Мельгуновський курган, Олександропільська, «Перша Завадська», Чабанцева Могила, Золота і Ак-Мечетська, «Переп’ятиха». Загалом на наших землях датуються VII–VI ст. до Р.Х тільки 20 скіфських могил, кінцем VI–V ст. до Р. Х. — близько 100 курганів-могил. Найвища будівництва поховальних споруд-могил припадає на IV ст. до Р.Х — розквіт Скіфії. Грандіозні поховальні «Царські кургани», в яких виявлені величезні цінності, у більшості локалізуються на Нижньому Подніпров'ї. Але на межі IV-ІІІ ст. до Р.Х настає спад їх будівництва та й взагалі проявів скіфської культури, яка занепадає.

Артефакти культури населення України скіфської доби свідчать, що це був етнічно і культурно неоднорідний конґломерат, який включав і кочівників, і хліборобів-протослов'ян. При цьому вони перетиналися, несли частково залишки кіммерійської культури. Тому не є дивним, що поряд зі скотарством, притаманним власне скіфам-кочівникам, у похованнях-могилах знайдені унікальні золоті прикраси характерного скіфського «звіриного» стилю, великі ритуальні бронзові казани, тисячі предметів виготовлені з золота, срібла, заліза тощо, що свідчить про наявність гірничо-металургійних технологій. У скіфському городищі поблизу м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області знайдено залишки гірничо-металургійного ремісничого виробництва — грудки болотяної залізної руди, залізну крицю, ковальські інструменти.

ТЕХНОЛОГІЯ СПОРУДЖЕННЯ МОГИЛ

Спорудження самих могил-велетнів потребувало тисяч робітників, якими повинні були керувати навчені люди, що втілювали задум побудови земляних гробниць. Це потребувало видобування і транспортування сотень тисяч тонн ґрунту, а також певних гірничих інженерних знань. Так, могила «Чортомлик» (поблизу міста Нікополь на Дніпропетровщині) являє собою 20-метровий земляний насип всередині якого знаходиться гігантська підземна споруда — 11-метрова шахта і 5 поховальних камер. Без попереднього плану, відповідних креслень, строгої організації земельних та гірничих робіт такий задум неможливо втілити.

Технологія створення могил скіфами — це їх будівництво з вальок на місці поховання. Знатних небіжчиків-царів ховали глибоко під землею (до 15-20 метрів від рівня поля), у видовбаній глиняній печері. Забивали вхід камінням, а над місцем поховання із земляних вальок споруджували «піраміду». Могила будувалася із пластів дерну, вальок із суміші землі та трави, очерету. Будівельний матеріал брався із болотистої місцини, заплав річок та перевозився на відстані до 5-10 кілометрів. Інколи пагорби обкладались кам'яною крепідою, а потім знову шарами вальок.

ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Регулярні археологічні дослідження в степах Нижнього Дніпра почав Іван Забєлін. Він відмітив особливості будови курганів, вирізнив окремі деталі. В 1865 році І. Є. Забєлін в кургані Козел відкрив три могили коней та центральну шахту з камерами під кутами. У Великій Цимбалці в 1867–1868 роках він відкрив катакомбу з трьома камерами, ще й окрему могилу із шістьма кіньми. У 1884 році біля Великої Знам‘янки Дмитро Самоквасов розкопав найбільший для V ст. до Н. Х. курган висотою 7 м, де виявив велику могильну яму із залишками дерев‘яного склепу. Початок робіт Миколи Веселовського в Дніпро-Молочанському межиріччі припадає на 1889 рік. Три сезони він досліджував два кургани біля с. Шульгівка. Крім Шульгівки, в 1891 році. М. І. Веселовський почав чотирирічні розкопки Огузу та на «пробу» дослідив Діїв курган. Мешканці сусідніх з Сірогозами сіл вели несанкціоновані розкопки курганів. Тому Археологічна комісія в 1897 році. відрядила туди К.Думберга. Він докопав Діїв курган, зібрав речі зі зруйнованого кургану в Покрівці, дослідив Малий курган біля Огузу. Місія К.Думберга не зупинила грабіжницькі розкопки, тому її наступного року продовжив Ф. О. Браун. Між Верхніми та Нижніми Сірогозами він розкопав чотири кургани, а в Чмиревій Могилі відкрив дві катакомби і могилу 10 коней у коштовній узді. В 1909–1910 роках М. І. Веселовський, поновив роботи на Чмиревій Могилі. Він удруге відкрив катакомби, а в Західній йому вдалося знайти схованку з 10 срібними посудинами, яку не помітив попередник.

Перші узагальнення скіфських пам‘яток зроблені О. С. Лаппо-Данилевським (1887), він висловив міркування з побуту і поховальних звичаїв скіфів, серед них і думку про залежність глибини могили з якістю ґрунту, розглянув рови, крепіди. О. С. Лаппо-Данилевський розділив могили за розмірами на чотири класи.

Наступний період досліджень великих скіфських курганів було відкрито в 1954 р. експедицією О. І. Тереножкіна. В Мелітопольському кургані він розкопав дві глибокі могили. Тут зафіксовано використання вальків для будівництва насипу, які привозили із заплави Молочної. На Лівобережжі експедицією Б. М. Гракова досліджено курган біля Кам‘янського городища (1946), в 1961–1963 рр. розкопано групу курганів Солохи, один курган біля Цимбалки та 10 курганів у м. Дніпрорудний.

НАЙВІДОМІШІ СКІФСЬКІ МОГИЛИ:

Олександропільський курган.

Жаботинські кургани

Чортомлик

Огуз

Куль-Оба

Солоха

Козел

Гайманова Могила

Товста Могила

Мелітопольський курган

Мельгуновський курган

Олександропільський курган

Перша Завадська

Чабанцева Могила

Золотий курган

Ак-Мечетський курган

Переп’ятиха

Ч ОРТОМЛИК

Чортомлик — велика скіфська могила (висота 20 м, діаметр — 350 м) кін. 4 ст. до н. е., розташована за 22 км на північний захід від Нікополя (Дніпропетровська область) біля села Чкалове.

ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Досліджувала курган експедиція Імператорської Археологічної комісії під керівництвом відомого археолога І.Є.Забєліна у 1862 — 1863 роках.

ОПИС КУРГАНУ ТА ЗНАХІДОК

Об'єм насипу кургану - близько 82000 метрів кубічних. Тут відкрито поховання скіфського царя і цариці та рабів чи воїнів, скелети коней, багато золотих і срібних оздоб та зброї.

Найціннішою знахідкою є срібна ваза-амфора, на фризі якої зображено скіфів, що приборкують диких коней. Знайдені мистецькі об'єкти належать до найкращих творів давньогрецького ювелірного мистецтва; зберігаються в Ермітажі (Санкт-Петербург).

ОГУЗ

Огу́з — курган скіфського царя IV століття до н. е. біля селища міського типу Нижні Сірогози Херсонської області, є найбільшим курганом причорноморського степу.

Отримані з нього знахідки є окрасою скіфських колекцій Ермітажу та Національного музею коштовностей. Досліджувався у різні часи археологами Миколою Веселовським, В. М. Ротом, О. М. Лєсковим та Ю. В. Болтриком. Згідно з дослідженнями Юрія Болтрика, з великою ймовірністю, Огуз може бути усипальницею нащадка скіфського царя Атея.

Дата спорудження кургану: 330–310 роки до нашої ери.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВЕСЕЛОВСЬКОГО

У 1890 році археолог М. Веселовський, який вже зажив слави розкопками багатих скіфських курганів у Криму та Приазов'ї, вирішив почати дослідження найбільшого кургану причорноморського степу — Огуза. Влітку того ж року Нижньосірогозька сільська громада ухвалила дозволити розкопки цього кургану, що стояв на громадській землі, на околиці села Нижні Сірогози.

Розкопки кургану тривали чотири польові сезони (1891–1894 роки). За цей час М. Веселовський встиг, крім невеликого розкопу у північній полі кургану (1891), перерізати центральну частину насипу траншеєю, орієнтованою з півдня на північ (ширина 21 м), що поступово звужувалася до дна.

Під центром насипу була виявлена гігантська (16,3*16,3 м) квадратна яма глибиною 6,4 м, заповнена величезним дикарним камінням. На дні ями, в центрі її, відкрито квадратну (6,4*6,4 м) кам'яну гробницю з кам'яною долівкою. Вона була складена з добре обтесаних блоків, поставлених вертикально. Стінки гробниці та її перекриття у вигляді уступчастого склепіння кріпилися за допомогою масивних залізних скріп. Для цього в блоках були просвердлені спеціальні отвори, куди вставлялися скріпи, а потім їх заливали свинцем. Сама гробниця-склеп та принципи її побудови є суто грецькими. У жодному скіфському кургані Нижнього Подніпров'я не зустрічається подібна споруда. Це, поза сумнівом, справа рук грецьких майстрів, яких запросили для зведення царської усипальниці.

З південного боку до склепу вів коридор завдовжки 34 м і шириною понад 2 м. На відстані чотирьох метрів від входу у склеп лежав охоронник, біля якого виявлено спис, ніж, набір бронзових і кістяних вістер до стріл. Поховання слуг виявлені у нішах, викопаних в північній і західній стінках ями. Біля них знайдено два срібні персні з плоским щитком, пастові намистини, бронзові сережки і бронзове дзеркало.

Ще одна ніша у східній стінці виявилася порожньою. На жаль, склеп був неодноразово пограбований. В ньому знайдено лише кілька десятків золотих бляшок різних типів, розбиті амфори, уламки списів. Біля входу у склеп знайшли також золоті ґудзики. На цьому дослідження Веселовського були закінчені.

ДОСЛІДЖЕННЯ РОТА

Однак через вісім років про курган Огуз знову почули. Осінніми дощами 1901 року була підмита одна з прямовисних стінок старого розкопу. Після обвалу її місцеві селяни знайшли тут кілька золотих речей. Звістка про це швидко облетіла всю округу і почалися скарбошукацькі розкопки.

У різних місцях кургану, головним чином у південно-західній полі, знаходили все нові і нові золоті речі. Місцевою владою не було вжито ніяких заходів по охороні кургану. Археологічна комісія змушена була звернутися з листом до Таврійського губернатора з проханням встановити на кургані охорону і конфіскувати награбовані коштовності. Навесні 1902 року для додаткового дослідження кургану з бригадою досвідчених землекопів виїхав В. Рот.

З великими труднощами вдалося покласти край хижацьким розкопкам Огуза, але прагнення збагатитися призвело до того, що місцеві жителі почали розкопки курганів в усій окрузі. То в одному, то в іншому кургані грабіжники знаходили золоті речі.

Ажіотаж скарбошукацтва приніс величезну шкоду науці, культурі, мистецтву. Одночасно з розкопками В. Рот вжив енергійних заходів, щоб скупити награбовані коштовності, однак частина цих речей все ж потрапила до приватних колекцій. Серед знахідок, що надійшли до Ермітажу, була велика кількість золотих прикрас. Це різноманітні пронизки, напівсферичні ґудзики з петелькою на звороті, численні бляшки різного розміру із зображенням маски людини, розетки з шістьма і вісьма пелюстками, трикутники, прикрашені пуансонним орнаментом, фігурні бляшки з рослинним орнаментом і багато інших.

Найцікавіші бляшки у вигляді орла, що летить, і левиці, що лежить. Крім того, не можна бути впевненим, що усі речі, зібрані В. Ротом, походять саме з Огузу. Це значною мірою знецінює їх як археологічне джерело, хоча вони, безперечно, є чудовими мистецькими витворами. Досить поглянути хоча б на золоту голівку оленя, яка була, ймовірно, прикрасою головного убору.

Незважаючи на очевидний інтерес і важливість кургану Огуз, царський уряд не надав коштів, потрібних для повного дослідження цієї пам'ятки. В. Рот змушений був обмежитися прокладанням єдиної траншеї у південно-західній полі кургану, там, де за повідомленням місцевих жителів зустрічалися золоті речі.

В цьому полі було виявлено ще одну могилу, пограбовану у давнину. З неї грабіжники пробили хід до центральної могили. Навіть важко уявити, якою грандіозною була здобич грабіжників, адже В. Рот та скарбошукачі, що випередили його, знайшли у грабіжницькому ході сотні масивних виробів із золота й срібла (головним чином, деталі кінського убору).

Щонайменше сім коней в багатих уборах були поховані в Огузі. Чотири убори аналогічні тим, що були знайдені в Чортомлику та Козлі. Це фігурні, пластинчасті, прикрашені гравіруванням налобники зі скульптурною головою звіра, фігурні нащічники двох типів з зображеннями птахів, круглі плоскі або опуклі ґудзики, масивні діжкоподібні пронизки, дзвіночки, серповидні або круглі бляшки, що висять на ланцюжках тощо. Інші вуздечкові набори цілком оригінальні. Це срібний налобник у вигляді фігурки левиці, що готується стрибнути, а також литий ажурний нащічник з гравіруванням, який, певно, належить до цього ж набору.

Взагалі, зображення лева є дуже характерним для кінського убору Огуза. Так, до складу ще одного срібного набору упряжі входить пластинчастий налобник, на якому викарбовані чотири голови левів, причому дві нижні звернені мордами одна до одної. Вершину цього налобника прикрашає голова левиці на високій шиї. У тому ж стилі виконано чотири фігурні платівки: рельєфне зображення голови левиці фланкірують дві викарбовані стилізовані морди тварин. Аналогічне зображення є також на срібних карбованих нащічниках цього набору. Крім того, в центрі нащічників зображений олень з гіллястими рогами; позаду нього, лапами один до одного, лежать два леви з роззявленими пащами.

Найефектнішим є вуздечковий набір, до складу якого входять срібний налобник, прикрашений головою грифона, чотири великі срібні, вкриті золотом, свастикоподібні бляшки, на яких зображені голівки чотирьох загнузданих коней. Незвичайними є нащічники цього убору, що не знаходять собі аналогій у всьому скіфському мистецтві (на жаль, вони дуже погано збереглися). Вони також срібні, вкриті золотою фольгою.

Судячи з фотографій, зроблених одразу ж після знахідки, на нащічниках були зображені три людські фігури. Під час реставрування нащічники не вдалося повністю відновити. Найкраще збереглася права жіноча фігура, зображена у профіль. Жінка боса, у довгому платті з короткими рукавами; зігнута в лікті ліва рука лежить на животі. Від центральної частини композиції вціліла лише людська голова, показана у фас, і частина правої руки, піднятої догори. Найгірше збереглася ліва фігура, яка була, очевидно, аналогічна правій.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЄСКОВА

Як писав у 1971 році О. Лєсков: «…Минуло 70 років після робіт В. М. Рота на Огузі. А найграндіозніший курган Скіфії ще чекає на свого дослідника. Немає сумніву у доцільності повного дослідження цієї видатної пам'ятки»[1]. Лєсков справедливо вважав, що в могилі мають бути й інші поховання. Вчений у своїх припущеннях спирався на той факт, що у 1891 році М. І. Веселовський у північній розвідковій траншеї виявив материковий викид на дуже значній відстані від центральної могили.

Веселовський вважав, що цей викид походить з двох бокових могил. «Чи був правий відомий вчений? — запитував у свої праці Лєсков. — Відповідь на це питання повинні дати нові розкопки, які, можливо, відкриють нові поховання і, безумовно, дадуть неоціненний матеріал для відповіді на питання, яким чином і у скільки прийомів створювався цей грандіозний пам'ятник Скіфії. Подальші розкопки необхідні.»

Тож у 1972 році Херсонська експедиція Інституту археології АН України під керівництвом О. М. Лєскова продовжила розкоп Огузу.

Проте значних знахідок дослідження в цьому сезоні не дали. Але була отримана і зафіксована картина устрою гігантсько насипу. Надумані звинувачення Лєскова в сіонізмі та загибель в результаті хуліганського нападу його заступника, ленінградського археолога Олександра Румянцева перервали роботи на кургані на кілька років.

ДОСЛІДЖЕННЯ БОЛТРИКА

Л ише дослідження Юрія Болтрика поставили крапку у вивченні цієї археологічної пам'ятки. Завершальний етап розкопок припав на 1979–1981 роки. Роботи велися протягом трьох польових сезонів.

Саме останній археолог, що досліджував Огуз, знайшов Північну могилу кургану. Окрім того, Болтрик встановив, що враховуючі колосальні працевитрати на зведення поховальної споруди, присутність поховань залежних осіб, поховання високопорідних верхових коней та високу якість поховального інвентарю, курган Огуз, безпосоердньо слід вважати усипальницею скіфського царя. Достеменно ім'я цього царя невідомо, проте, цілком вірогідно, що це міг бути спадкоємець скіфського царя Атея, який загинув 339 року до н. е. у битві з батьком Олександра Македонського — Філіпом II.

У 1979 році до дослідження приступила спеціально створена Таврійська експедиція Інституту археології АН України під керівництвом Ю. В. Болтрика.

До початку роботи експедиції більше двох третин насипу і підкурганного простору залишалися недоторканими. Розкопані траншеї, які простояли 7 років після роботи Херсонської експедиції, частково були засипані від руйнування високих бровок. Це положення справ і визначило подальший хід робіт.

Тож у сезоні 1979 року була знята частина насипу, що залишилася. Були розчищені і зафіксовані ділянки крепіди, під схилами курагану виявлено кільцевий рів, простежено конструктивні особливості насипу.

У 1980 був повністю знятий насип і досліджена значна частина підкурганного простору. Поблизу центральної могили, відкритої в 1894 р Веселовським, виявлена ​​ритуальна доріжка, вистелена камкою (морською травою). У північній межі кургану була виявлена ​​невідома раніше бічна північна могила. Ретельний підхід до роботи дозволив знайти безліч загублених раніше речей (як ранніми дослідниками, так і грабіжниками).

Сезон 1981 року був завершальним у дослідженні пам'ятника. Остаточно досліджені залишки вже відомих поховань, а також виявлені нові, раніше не виявлені поховання: кінська могила, що відноситься до основного захоронення; поховання воїна-лучника;

Оскільки Сірогозький район здебільше аграрний на розкопках використовувалася невелика техніка. Як свідчать археологи, часами використовувалася практично вся відповідна техніка району.

Так при розкопках насипу використовувалася маленькі скрепера на базі трактора ДТ-75 (6 одиниць), та бульдозери на тій же базі. Окрім того, із Каховки доставили великий тракторний скрепер С-100.

Таврійська експедиція провела остаточне дослідження залишків насипу і всіх підкурганних споруджень. За цей час були повторно відкриті центральне похоронне спорудження, південна могила, виявлені раніше невідомі північна і західна могили, могила чотирьох коней. Був виявлений і досліджений кільцевий рів, який дав можливість уточнити межі кургану, і залишки крепіди.

Розкопки кургану, що продовжувалися в цілому дев'ять польових сезонів, що розтягнулися на дев'яносто років, були завершені.

О ПИС КУРГАНУ ТА ЗНАХІДОК

Схематична реконструкція кургану Огуз за Ю. Болтриком. Художник — М. Ієвлєв

За часів М. Веселовського Огуз являв собою гігантський насип понад 20 метрів висотою і більше 380 метрів в окружності. Добре знаючи кургани Причорномор'я, Веселовський писав: «Від Бердянська до Сірогоз (тобто протягом 187 верст) і на південь від цієї лінії я ніде не зустрічав кургану таких розмірів і настільки стрункого». Курган був оперезаний насипним валом, між курганом і валом був рів глибиною понад 2 метри.

Лише об'єднані зусилля археологів чотирьох поколінь дозволили одержати повну картину будови цієї видатної поховальної пам'ятки. Курган містив: центральну поховальну споруду із ступінчастим склепом і пов'язані з цією спорудою могили вартового й чотирьох коней, а також Північну й Південну могили, впущені до вже існуючого насипу.

НАСИП

Насип кургану, об'ємом 140 тисяч кубічних метрів (за іншими даними — 117 тисяч метрів кубічних), був споруджений з дернових блоків-вальків у декілька прийомів. Основний будівельний матеріал кургану — блоки з дерну — довозився із долини Сірогозької балки, розташованої за 3-5 кілометрів від місця робіт. Курган оточувало кільце крепіди з вапняку, який довозили, ймовірно, з берегів Дніпра за 50 кілометрів. Для крепіди й склепу було доставлено близько 5 тисяч кубічних метрів каменю.

КРЕПІДА Крепіду було укладено на схилі насипу, а на деякій відстані від неї насип був оперізаний великим ровом, діаметр якого 125–130 метрів, ширина 4—6 метрів, глибина до 3,5 метрів. Глина, яка викидалася із рову, укладалася ззовні і слугувала підмурком валу, оточуючого курган.

ЦЕНТРАЛЬНА ПОХОВАЛЬНА СПОРУДА

Центральна поховальна споруда кургану складалася із вхідної ями з чотирма нішами по кутах й сліпим ходом; довгого підземного коридору, величезного квадратного в плані котловану, у стінках якого містилися три ніші. До котловану вели два спуски-пандуси у його центральній частині було споруджено камінний склеп площею близько 41 квадратних метри. Слід зазначити, що в поховальних пам'ятках Скіфії камінні склепи невідомі. За архітектурними особливостями склеп Огуза можна віднести до тих боспорських склепів, які будували Давні греки. Очевидно й склеп Огузу споруджували наймані грецькі майстри.

ПОХОВАННЯ СЛУГ ТА КОНЕЙ

При закінченні досліджень кургану, 1981 року, було віднайдено відособлену кінську могилу, що знаходилася на захід від котловану на стежці в тілі кургану. Могила лишалася незакладеною до моменту кінцевого формування насипу. Тут було поховано чотирьох коней — троє прикрашені золотою вуздою й засідлані, на грудях у двох бронзові бляхи, четвертого коня загнуздано «культовою» вуздою з кликів тварин і незасідлано.

Цілком вірогідно, що ці коні призначалися для служників, похованих у нішах центральної поховальної споруди у північній ніші — поховання жінки, у західній підлітка й дорослого, можливо, жінки, східна ніша була порожня. Коня з культовою вуздою слід, напевно, співвіднести з цією порожньою нішею, решту ж коней з похованнями супроводжуючих осіб із північної та західної ніш, причому кінь без нагрудна, вірогідно, призначався підліткові.

Це кінське поховання, що збереглося неушкодженим, дає можливість пояснити та реконструювати знахідки комплектів кінської амуніції з підземного коридору — дромосу, здобутих хижацькими розкопками селян. До того ж золоті набори вузди з окремої кінської могили й дромосу були абсолютно ідентичні й різнилися тільки за наявністю золотих нагрудних прикрас, що було зумовлено безпосередньою близькістю до основного поховання.

На жаль, ще у давнину склеп було двічі пограбовано і тому прикраси кінської вузди стали єдиною компенсацією археологам за нелегку працю.

П ІВНІЧНА МОГИЛА

Набір прикрас вузди із Північної могили кургану Огуз

Відкрита 1980 року Північна могила також виявилася пограбованою, але в ґрунті заповнення вхідної ями та підземної поховальної камери вдалося зібрати чимале решток поховального інвентарю.

У могилі була похована дружина чи донька скіфського царя, тому серед знахідок домінували дрібні золоті прикраси та аплікативні бляшки від одежі — загалом близько 6 тис. предметів. Серед них сережка у вигляді скульптурного зображення сфінкса, бляшки з ликом Великої скіфської богині та скіфом, що стоїть перед нею, а також бляшки із зображеннями персонажів античної міфології: Афіни. Аполлона, Геракла, Горгони: підвіски у вигляді лева, барана, чоловічих облич.

О собливе місце у комплексі золотих виробів посідають декілька зразків мікроскульптури (мініатюрних об'ємних виробів), серед яких виділяються антична жіноча голівка розміром 6 мм та триміліметрове зображення протоми грифона. паяне з дев'яти частин і з такою ж мініатюрною підвіскою у вигляді виноградного грона.

Реконструкція зроблена О. Є. Фіалко розміщення срібних оздоб оголів'я коней із Північної могили

Виконавцями цих невеличких шедеврів були давньогрецькі ювеліри, можливо, боспорські майстри. Ці дивовижні знахідки підтверджують повідомлення античних авторів про те, що грецькі ювеліри виготовили золоту квадригу з колісницею, яка була завбільшки з муху.

Скіфську аристократку було поховано у розкішному дерев'яному античному саркофазі, від якого збереглися шматки алебастрової ліпнини з позолотою на голубому тлі й багато фрагментів, вирізаних за контуром гравірованих платівок із слонової та трубчастої кістки, що прикрашали його стінки.

За сюжетами зображень ці кістяні платівки поділялися на дві групи. Першу, нечисленну, складали антропоморфні зображення, виконані з слонової кістки. До другої відносились фрагменти, що утворювали складний рослинний орнамент, у якому можна виділити стебла рослин, пелюстки, пальметки, листя аканта, квіти, розетки.

Цей набір наштовхнув дослідників на думку про широко розповсюджений сюжет світового дерева, виконаний античним майстром, та перегукується із зображальними рядами на предметах античної торевтики — пекторалі з Товстої могили, вазі й гориті з кургану Чортомлик. До деталей саркофага відносяться й п'ять кістяних циліндрів з великим наскрізним та малим боковим отворами — вони були деталями шарнірної конструкції, на якій закріплювалося віко саркофагу.

Серед інших предметів з кістки виділяються: кістяні платівки-накладки до дерев'яної скриньки, форму якої легко встановити саме завдяки цим платівкам; складні веретена, косметична лопаточка.

У придонній частині вхідної ями Північної могили (на глибині 5,7 метрів) збереглося поховання трьох коней з багатими срібними вуздечками «фракійського типу». Нащічні бляхи у них були оздоблені рельєфними зображеннями вершника у легкій одежі, який вбиває пантеру; крилатого божества, що бореться із левом; сценою шматування оленя грифонами. Ці коні були запряжені до візка, розмальовані борти якого закривали вхід до поховальної камери. Візка було вкрито тентом, прикрашеним бронзовими платівками, вирізаними з тонкого листа у вигляді дисків, трикутників, ромбів, стилізованого контурного зображення змієногої богині, великих ажурних платівок у формі пальметок та прикрашених меандром стрічок.

Нагромадження цих прикрас було знайдено у заповненні вхідної ями. Бляхи лежали на ділянці розміром 2х4 метри чотирма-шістьма шарами. Судячи з усього, їх було нашито на тканину, згорнуту й кинуту до вже частково засипаної вхідної ями поховання.

ПІВДЕННА МОГИЛА

Південна могила знаходилася у 56 метрах на південь від центру кургана, поблизу вхідної ями центральної поховальної споруди та з'єднувалася з нею грабіжницьким ходом. Могила була, власне, катакомбою глибиною 4,4 метри з підземною камерою площиною близько 24 м². Через стародавнє пограбування та невдалі розкопки Рота інформація стосовно цієї могили була мінімальною. Можна лише припустити, що поховано в ній було жінку царського роду.

БОСПОРСЬКІ РИСИ

Огуз в прямому і переносному сенсі стоїть між масивом великих скіфських курганів і боспорськими курганами. По-перше, географічно Огуз найпівденніший у ряді скіфських курганів-гігантів, по-друге, в ньому яскраво присутні елементи скіфського поховального обряду (складні підземелля, кінські могили, кільцевий рів та ін.) і елементи похоронної традиції Боспора (кам'яний склеп, довгий дромос, дерев'яні саркофаги).

«Боспорські риси» кургану Огуз вчені пояснюють економічним і культурним піднесенням Боспорського царства і відповідним за часом розквітом Скіфії.

О ГУЗ ТА СЬОГОДЕННЯ

Пам'ятний знак, що встановлено на кургані Огуз

Круган Огуз став першим в Україні, на якому після дослідження був реставрований насип. Товариство охорони пам'яток історії та культури України реконструювало насип у 1988 році.

У вересні 2009 року за кошти громади Нижньосірогозького району на одному із найбільших курганів, що розташовані на території району — кургані «Огуз» поновлено та упорядковано пам'ятний знак, на якому викарбовано такі слова:

ЦІКАВІ ФАКТИ

Восени 1901 року випадкові знахідки з кургану спровокували золоту лихоманку серед селян. (Була підмита одна з прямовисних стінок старого розкопу. Після її обвалу місцеві селяни знайшли тут кілька золотих речей. Звістка про це швидко облетіла всю округу і почалася справжня лихоманка.)

КУЛЬ-ОБА

К уль-Оба (в перекладі з кримськотатарської - «пагорб попелу») - зникле в XIX ст. кримсько-татарське село в околицях Керчі й однойменний скіфський царський курган (могила), розташований поруч.

Курган розкопали у 1830 р. На жаль, тоді почалася «золота лихоманка» і змагання між офіційними археологами й копачами-"дикунами". Різниця між ними не була значною, бо метою були знахідки коштовностей та витворів мистецтва. Правда, офіційні археологи робили описи і інвентрі і здавали частку знайдених речей в нечисельні тоді музеї. Копачі-"дикуни" мали на меті власне збагачення, золоті речі з курганів переплавляли в зливки, а некоштовні для них кераміку та все інше або продавали, або передавали в музеї. Техніку безпеки на розкопках не використовували. Бували випадки обвалів землі і нового поховання - тепер уже копачів-"дикунів". Їхні кістяки знаходили вже у 20 столітті.

В кургані Куль-Оба було поховання вождя скіфського племені, що жили біля Пантікапею. Знайдені речі свідчили про впливи скіфського мистецтва на вироби грецьких ремісників, а також про вплив грецької культури на побут скіфських можновладців.

Р ИТУАЛ І ПОХОВАЛЬНА КОМОРА

Залізний акінак скіфів, VII—V ст до н. е.

За пізніми описами, ритуал поховання вождя мав тривалий термін. Тіло бальзамували, прикрашали і везли колісницею повз скіфські поселення. Підлеглі голосили, дряпали власні обличчя на знак жалоби. В цей час готували комору для поховання. В кургані Куль-Оба комора вирита в землі та зміцнена кам'яними брилами на кшталт грецьких склепів. Кам'яні брили склепу і використали для будівництва відставні моряки в Керчі.

В поховальній коморі знайшли кістяк вождя на колісниці в багатому вбранні. На голові — повстяний капелюх скіфів, прикрашений золотою діадемою. На шиї — золота гривна (вага якої сягала 461 грам). Зброя померлого була в особливому відділку. Її дерев'яні частини прикрашали тонкі золоті пластини з кабуванням. В потойбічний світ володарю дали жінку, кістяк якої поклали у дерев'яний саркофаг з деревини кипарису. Серед оздоб саркофагу — пластинки зі слонової кістки з рельєфами на міфологічні та побутові теми з життя скіфів. Одяг жінки прикрашали золоті бляшки, парадний поховальний костюм доповнювали золоте кольє, гривна (вага якої сягала 731 грами і перевищувала вагу чоловічої гривни). Поряд поклали ще бронзове дзеркало, два золоті браслети, металевий глечик зі сплаву золота і срібла.

В похованні також знайдені -

кістяк слуги

зброя слуги

два срібних тази

бронзові котли для варки м'яса

керамічні амфори (ймовірно з вином та їжею).

кістяк коня володаря.

ПОГРАБУВАННЯ КУРГАНУ

Вночі, коли археологи покинули розкопану могилу, туди кинулися грабіжники. Що було знайдено при пограбуванні, невідомо. За припущеннями, знайдені золоті речі скіфського поховання перелиті на злитки і продані. З пограбованих речей випадково збережедена золота деталь скіфського щита у вигляді оленя. Володар екзотичної коштовності подарував її російському царю Миколі І, за що той видав дарувальнику 1200 рублів нагороди. (Поль дю Брюкс на розкопках не розбагатів і помер жебраком).

О СНОВНІ ЗНАХІДКИ (золоті бляшанки):

С ОЛОХА

Солоха — одна з найбагатших скіфських т. зв. царських могил 4 в. до Р. Х., положена на південий захід від села Великої Знам'янки Кам'янсько — Дніпровського району Запорізької області, відкрита й досліджена М.І. Веселовським.

К ОЗЕЛ

Козел — скіфський курган біля села Новоолександрівка у сучасному Нижньосірогозькому районі Херсонської області. Курган досягав 14 метрів у висоту і близько 320 метрів в окружності. Могила датується другою половиною IV ст. до н.е.

ГАЙМАНОВА МОГИЛА

Г айма́нова моги́ла — скіфське поховання, яке відносять до категорії «царських» (поховання з великою кількістю коштовних прикрас та предметів побуту), біля села Балки Василівського району Запорізької області України, створення якого датують IV століттям до нашої ери.

ОПИС ОБ'ЄКТА

Гайманова могила найбільший насип у групі з 46 скіфських поховальних насипів поблизу села Балки. Походження назви (Гайманова) невідоме.

Висота Гайманової могили 8-9 м, діаметр близько 70 м. Довкола могилу було обкладено крепідою з вертикальних плит з білого вапняка.

ЗНАХІДКИ

П ерш ніж приступити до дослідження Гайманової могили експедицією було досліджено більше 20 менших поховальних насипів, бо зазвичай найбільші поховання виявлялися пограбованими ще у стародавні часи. В цьому випадку 22 розкопаних поховання виявились повністю розграбованими.

В процесі розкопки самої Гайманової могили було знайдено чотири розграбованих поховання (2 чоловічих і 2 жіночих), в жіночому збереглися шкіряні черевики з золотими бляшками, а також 2 скелета, ймовірно, рабів без речей і скелет коня та декілька цінних дрібничок і ніша з предметами побуту, переважно посудом. Борис Мозолевський виявив потаємну камеру (тайник) в похованні зі значною кількістю цінних предметів. Експонати оповідають про високорозвинену культуру скіфів. Найцікавіша срібна з позолотою чаша, прикрашена рельєфними зображеннями скіфських воїнів. Також знайдено амфори, бронзові котли, піднос, жаровня, блюдо, відерця, ойнохоя з голівками сатира і сілена на ручці, 2 дерев'яні чаші з золотими оббивками, срібні глеки, 2 срібних ритона із золотими оковами у вигляді голів, барана лева та ін. На дні овальної катакомби знайдено понад 250 золотих прикрас, виконаних у скіфському звіриному стилі. Повне дослідження показало, що Гайманова Могила, скоріш за все, була скіфською родинною царською усипальницею.

Т ОВСТА МОГИЛА

Товста могила, скіфський курган IV століття до н. е. біля міста Орджонікідзе Дніпропетровської обл.; досліджена 1971 р. Борисом Мозолевським.

Під насипом (висота 8,6 м, діаметр 70 м) виявлено два поховання (одне пограбоване) скіфських вельмож з слугами й кіньми, зброєю, металевий і глиняний посуд і понад 600 золотих прикрас. Особливо цінні — меч у золотом окутих піхвах, золота пектораль, оздоблена майстерними скульптурними зображеннями сцен з життя скіфів та анімалістичними сценами. Товста могила — важливе джерело з історії скіфського суспільства. Знахідки зберігаються в Музеї історичних коштовностей України (Київ).

ПОХОВАННЯ

Центральне, пограбоване поховання має розміри 4 м² і 1.3 м висоти. Залишки кісток належали дорослому чоловіку. Тут знайдено залишки золотих бляшок, уламки лусок металевого панцира, бойовий бронзовий пояс, золота нагайка, два ножі, двозуба вилка, частина булави і уламки двох залізних наконечників дротиків, чотири сагайдаки зі стрілами, бронзові казани та глиняна амфора з трьома ручками. У короткому коридорі, що з'єднував поховальну яму із вхідною, виявили золоту пектораль та залізний меч у золотих піхвах. Похованя супроводжувалося жертвами 6-ти коней у багато оздобленій золотом та сріблом збруї, та конюхами, старший з яких мав на шиї золоту гривну.

До бічного поховання, яке було зроблене пізніше за основне, вели два коридори-дромоси. У ньому знайдено 5 кістяків. Основний належав особі жіночої статі. Другий за значенням кістяк — малолітній дитині. Обоє були покриті великою кількістю золотих прикрас. Три інші скелети, очевидно, належать слугам (інтерпретуються як куховарка, воїн та візник), які були насильно вбиті. Визначення приналежності слуг до певної професії базується на предметах, що були знайдені коло кістяків: бронзовий посуд коло куховарки; лук і сагайдак зі стрілами поряд з воїном; уламки ритуального візка коло візника. Тіло дитини (2-3 роки за віком) було покладене у дерев'яному прикрашеному алебастром саркофазі. Саркофаг містив золотий браслет і золотий перстень, масивну золоту гривну, золоті сережки. Одяг був повністю обшитий золотими бляшками. В головах дитини знаходилися святі для скіфів посудини із срібла: ритон у вигляді рогу, напівсферична чаша і невеличкий глечик з округлим дном за формою близький до знаменитих ваз з курганів Куль-Оба і Часті.

ПРИКРАСИ

Висока конічна шапка, прикрашена золотими бляшками прикрашала знатну жінку. Одяг її з розширеними на кіцях рукавами також був прикрашений двома рядами золотих бляшок. Взуття — вишите золотом. На додаток тут було знайдено масивні золоті сережки із зображенням богині, що сидить на троні і простягає руки догори; золота гривна з 7-ма фігурками левів, що переслідують коня, 3 золотих бреслети і 11 золотих перстенів, намисто. Предмети туалету — бронзове дзеркало і 3 дорогих ємкості (в тому числі й чорна лакова грецька чаша)

Товста могила, скіфський курган IV століття до н. е. біля міста Орджонікідзе Дніпропетровської обл.; досліджена 1971 р. Борисом Мозолевським.

ПЕКТОРАЛЬ

П ектораль із Товстої могили — нагрудна прикраса скіфського царя IV століття до н. е.

Вага — 1150 г, діаметр — 30,6 см, виконана зі золота 958 проби. Техніки виготовлення: лиття за втраченою восковою моделлю, карбування, гравіювання, філігрань, паяння, інкрустація кольоровими емалями. На думку вчених, пектораль була виготовлена ​​грецькими майстрами-торевтами на замовлення скіфської знаті як дипломатичний дар у другій чверті IV століття до н. е. в ювелірних майстернях Афін або Пантікапея.

Пектораль виявлено о 14 годині 30 хвилин 21 червня 1971 року під час археологічних досліджень поховання у кургані скіфського періоду Товста могила поблизу міста Орджонікідзе Дніпропетровської області.

Керівник експедиції — Б. М. Мозолевський, заступник керівника — Є. В. Черненко.

Археологи виявили у двох поховальних камерах численні золоті прикраси, серед яких була й пектораль. Її, разом із залізним мечем у золотих піхвах, знайшли в короткому коридорі, що сполучав одну з поховальних камер із вхідною ямою.

ЗОБРАЖЕННЯ НА ПЕКТОРАЛІ

Н еперевершеним шедевром елліно-скіфського мистецтва є золота пектораль з Товстої Могили. Пектораль місяцеподібної форми складається з трьох ярусів, відокремлених один від одного чотирма товстими порожнистими трубками у вигляді перевитого джгута, прикрашених псевдозерню. У верхньому ярусі представлено декілька окремих сцен. Головним сюжетом парадної нагрудної прикраси є центральна сцена верхнього ярусу, де двоє напівроздягнених чоловіків, розтягнувши хутро на руках, готуються до якогось таїнства. Ліворуч і праворуч від основної сцени стоять корови і коні з телятами, а за ними розташовані фігури скіфських слуг, один з яких доїть вівцю, а інший - корову, тримаючи в руках відповідно ліпний горщик і невелику амфору. У нижньому ярусі відображені різноманітні сцени терзання і полювання диких і фантастичних тварин. Середній фриз - фігури птахів серед пагонів аканта і квітів. Верхній і нижній фризи пекторалі ажурні. Фігурки людей і тварин на них виконані в техніці литва за втраченою восковою моделлю. Це майже круглі скульптурки (плоскі тільки з внутрішнього боку). Середній фриз розташований на тлі тонкої золотої місяцеподібної пластини, припаяної до двох середніх порожнистих трубок. Об'ємні фігури птахів прикріплені за допомогою штифтів серед квітів, їх пелюстки покриті кольоровою емаллю. Кінці трубок у верхній частині пекторалі з'єднані плоскими трапецієподібними обоймами з трьома орнаментальними пасками (квіти лотоса и багатопроменеві пальмети, ови і вузенька перевита косичка). До них за допомогою штифтів прикріплені наконечники-застібки у вигляді головок левів і коротких стрічок складної плетінки. Останні з двох сторін вставлені у дві прямокутні обойми. Верхня прикрашена квітами лотоса з багатопроменевими пальметтами, нижня - стрічкою з квітів. До левової пащі припаяні по одному кільцю.

З гідно з інтерпретацією золотої пекторалі з кургану Товста Могила, її стилістики, різних образів і мотивів, а особливо семантики сюжетів, розроблено чимало концепцій і гіпотез.

Зберігається у Музеї історичних коштовностей України у Києві і належить до Історичного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України.

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ КУРГАН

Мелітопольський курган - скіфський курган 4 ст. до н.е. в північно-західній частині міста Мелітополя Запорізької області.

Курган розташований в межах міста Мелітополя, на захід від залізничної станції, в районі, іменованому Юровка, на подвір'ї будинків № 43 і 45 по вулиці Першотравневій. У георгафічному плані тут знаходиться вододіл між верхів'ями балок Кізіяр (Дівочої) і Піщаної, що йдуть паралельно одна одній з півночі на південь, а перед впаданням в долину річки Молочної звертають на схід.

За розповідями місцевих жителів ще в 1930-ті на цьому місці знаходився курганний могильник, що нараховував не менше восьми великих насипів, знищених в подальшому забудовою Юрівки. На момент дослідження Тереножкіна, крім основного кургану збереглася лише одна насип висотою близько 1 метра.

М ЕЛЬГУНІВСЬКИЙ КУРГАН

Мельгýнівський кургáн (Литий курган, Лита могила) — один з найдавніших могил-курганів скіфів, царський курган 2-ї пол. 7 ст. до н. е.

Розкопаний у вересні 1763 року біля с. Копані Знам'янського району Кіровоградської області. Роботи проведені за вказівкою генерала-губернатора Новоросійської губернії О. Мельгунова. Додатково досліджувався В. Ястребовим у 1892 та Н. Бокій у 1989.

Відомості про розкопки уривчасті та суперечливі. Висота кургану близько 10,5 м. На вершині знайдена кам'яна баба. Насип складався з перепаленого грунту, в якому знайдені залишки переплавлених металів, горілих кісток, каміння, землі та глини, змішаних з вуглинами.

ЗНАЧЕННЯ Пам'ятка має видатне значення, оскільки це єдиний відомий на сьогодні скіфський царський курган того часу в Північному Причорномор'ї. Більшість дослідників вважають, що з розкопок саме цього кургану розпочинається історія археологічних досліджень в Україні.

О ЛЕКСАНДРОПІЛЬСЬКИЙ КУРГАН

Олександропільский курган — скіфський курган IV століттям до нашої ери, один з великих «царських» курганів Північного Причорномор'я, що знаходився у Дніпропетровській області. Серед місцевого населення курган відоміший під назвою Лугова могила.

Курган розташований у села Олександропіль, на схід від річки Базавлук в Солоня́нському райо́ні Дніпропетровської області.

ПЕРЕПЬЯТИХА

П ереп'ятиха – курган скіфського часу біля села Мар'янівка у Васильківському районі Київської області. Датується кінцем VII ст. до н. е.

Одна з пам’яток Перепетового поля. Пограбований ще в давнину курган Переп'ятиха є пам’яткою епохи розквіту Степової Причорноморської Скіфії. Сюжет про курган входить в місцеву легенду про князя Переп'ята та його дружину. Переп'ятиха є найдавнішим курганом скіфського часу в межах Північного Причорномор’я, в конструкції якого зафіксовано використання земляних валиків. Поховальна конструкція кургану («дім мертвих») свідчить про високу домобудівну кваліфікацію тих, хто її створював. Аналіз поховального ритуалу та інвентарю свідчить про поліетнічність похованих.

У соціальному плані Переп'ятиха не має рівних серед курганів українського лісостепу та цілком може бути поставлена в один ряд із видатними курганами вищої аристократії скіфського часу Європи та Азії.

+ В розкопках на кургані брав участь відомий український письменник Т. Г. Шевченко