Руїна. Гетьман П. Дорошенко – поділ України

Підготувала студентка I курсу групи ДГ-5 Поготовка Тетяна

Зміст:

1 частина

1. Що собою являє доба Руїни, її характерні риси

2. Причини утворення

3. Гетьмани епохи Руїни

4. Наслідки цієї доби

2 частина

1. Хто такий П. Дорошенко

2. Молоді роки

3. Початок гетьманства

4. Запровадження реформ

5. Об’єднання з Лівобережжям

6. Союз з Османською імперією

7. Війна з Польщею

8. Зречення гетьманства

9. Вшанування пам’яті

10. Висновок

11. Цікаві факти

Руїна, її характерні риси

Доба Руїни – надзвичайно важкий для України період, коли після смерті Б. Хмельницького здобутки часів визвольної війни були значною мірою втрачені. Слід звернути увагу на те, що у вітчизняній історіографії немає одностайності щодо її хронологічних меж. Як правило, її датують 60–80-ми роками ХVІІ ст. Питання залишається відкритим, особливо щодо початку цього періоду. Закінчення Руїни пов’язують з гетьмануванням І. Мазепи.

Поняття «Руїна» започаткував Самійло Величко.

Під час «Руїни» країна, через внутрішню боротьбу козацьких класів різних претендентів на єдиноправ'я в її межах, внаслідок Андрусівського перемир'я, була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну поміж Річчю Посполитою та Московським царством. Українську Православну Церкву в 1686 було підпорядковано Московському патріархатові. Українські лідери цього періоду були, в основному, людьми вузьких поглядів, котрі не могли здобути широкої народної підтримки своїй політиці: (Іван Брюховецький, Микола Ханенко, Юрій Хмельницький, Дем'ян Многогрішний, Степан Опара, Іван Сірко, Яким Сомко, Петро Суховій, Павло Тетеря).

Характерні риси:

− загострення соціальних конфліктів як наслідку соціального егоїзму старшини, її зловживань, намагання відродити старі шляхетські порядки, ігнорування соціально-економічних інтересів не лише селян, а й простих козаків;

- початок громадянської війни, що вела до розколу України за територіальною ознакою;

− зміцнення у свідомості політичної еліти небезпечної тенденції до відмови від національної державної ідеї й висунення на перший план регіональних, а то й приватних політичних інтересів; згасання державної ідеї;

− звертання до урядів іноземних країн при розв’язанні внутрішньополітичних проблем України, які вміло грали на суперечностях, використовуючи їх у власних цілях;

• Знищення один одного(наприклад, Чорна Рада 1663 року). Був такий випадок, коли панувало водночас 3-4 гетьмана.

− поступове зменшення конструктивності і все більш деструктивний характер дій Запорозької Січі (небажання підпорядковуватися гетьманській владі, ігнорування загальноукраїнських інтересів, віддання переваги лише власним інтересам тощо).

Причинами Руїни були:

− розкол серед старшини – правлячої верстви українського суспільства;

− посилення суперечностей між різними станами українського населення;

− слабкість гетьманської влади, не здатної регулювати народний порядок;

− боротьба геополітичних інтересів Російської держави, Турецької імперії, Речі Посполитої.

Гетьмани Епохи Руїни:

Іван Виговський

Юрій Хмельницький

Іван Самойлович

Правобережні:

Павло Тетеря

Петро Дорошенко

Лівобережні:

Іван Брюховецький

Дем'ян Многогрішний

Особистість П. Дорошенка, його політичний портрет

П етро́ Дороше́нко (14 травня 1627 — 19 листопада 1698) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Правобережній Україні (1665—1676). Представник козацького роду Дорошенків. Козацький полковник, учасник Хмельниччини (1648—1657), козацько-московської війни (1658—1659). Гетьман Правобережної України з 1665 року, воював проти Речі Посполитої. У 1667 року завдяки турецьким військам добився від польського короля визнання суверенітету гетьманату на Правобережній Україні. 1668 року був проголошений гетьманом Війська Запорозького по обидва боки Дніпра. Упродовж свого гетьманування провів або брав участь у ряді воєн, як з Польщею, так і з Московією: Російсько-польській війні (1654—1667 рр.) Українсько-польській війні (1666—1671 рр.) , Українсько-московській війні (1665—1676 рр.), Польсько-турецькій війні (1672—1676 рр.).

Молоді роки

Народився в Чигирині 14 травня 1627 року. Походив із давнього козацького роду і був онуком гетьмана Михайла Дорошенка. В свою чергу його дідусь Михайло Дорошенко потрапив у пастку в 1628 році під час одного з своїх походів на Крим і Чорне море і був важко поранений у бою з татарськими загонами кримського хана Ґірея. За легендою, татари настромили голову гетьмана на списа і виставили на кілька місяців на воротах міста Кафи (Феодосії). Батько — наказний гетьман, козацький полковник Дорофій Дорошенко. Дружина — Мар’яна Дорошенко.

Петро Дорошенко здобув освіту, добре знав латинську і польську мови. Героїчна смерть діда була для нього блискучим прикладом беззастережної відданості своєму народові. У неповних 30 років він став полковником Прилуцького полку, потім Черкаського і Чигиринського полків у війську Богдана Хмельницького. Брав участь у Національно-визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького 1648—1657. Виконував важливі доручення Богдана Хмельницького, вів переговори з польським і шведським урядами.

У 1658 році — прилуцький полковник, активний учасник Російсько-української війни (1658—1659). Деякий час він співпрацював із гетьманом Іваном Виговським, запеклим ворогом Москви, а потім і з Юрієм Хмельницьким, сином Богдана. У 1665 році Петро Дорошенко був обраний гетьманом Правобережної України, замінивши на цій посаді Павла Тетерю, який у своїй політиці орієнтувався на Польщу і тим втратив довіру значної частини козаків.