Служба Безпеки

З міст Володимира, Ковля гестапо висилає сексотів на села_; щоб вивідати про силу УПА, про те, де населення

маґазинує збіжжя, яке село має самооборону тощо. Сек- соти, поперебирані за жебраків чи утікачів з німецького війська, заходять далеко на села. Селяни нікому не до­віряють, про кожного новоприбулого повідомляють міс­цеву СБ (Службу Безпеки). Такого чоловіка відразу не чіпають, тільки слідкують за ним. Якщо побачать щось підозріле, арештують і, звичайно, на допитах довідуються, чого він тут шукає. Найбільше таких шпигів було з міс­цевих поляків. Були випадку що совєтська розвідка під­силала ніби козаків, які втікали з німецьких допоміжних частин. Дехто з них мав завдання вбити командира УПА, інші мали розкладати відділи УПА, намовляти стрільців, щоб втікали зі зброєю до червоної партизанки, вишуку­вали між населенням прихильників совєтської власти й по­дібне. Сексоти казали населенню, що хутко прийде червона армія, яка розправиться з тими, хто тепер не буде їм допо­магати. Був випадок, що з господарського відділу, коман­диром якого був друг Явір, одної ночі пропало кілька стрільців, які забрали два кулемети і рушниці. Перевірили по домівках, списали, кого бракує і звідки вони походять. Справу передали СБ. Через кілька день вдалось їх зловити, бо вони найперше пішли по домах, а опісля мали зібратись, щоб іти до червоної партизанки.

В обороні населення проти польських банд

Польські численні боївки з опірного пункту в селі Ку- пичів зайняли і спалили багато сіл (Черніїв, Свинарин, Дажва, Осмиговичі, Літин і ін.). Населення повтікало в не- загрожені терени, зоставивши увесь доробок. Служба Без­пеки і місцева самооборона постійно боролися проти цих загарбників.

УПА робила різні заходи, щоб якось домовитись, але поляки були настроєні непримирливо.

Села Осерків не можна пізнати. Хати попалені. В од­ній хаті знайдено повно трупів — жінок і дітей — жорсто­ко помордованих. В іншій хаті старий чоловік і жінка зв’я- зані разом, поколоті багнетами. В церкві повно трупів. Люди рятувалися до церкви, але поляки й там їх помор­дували.

Під нашою охороною приїздять люди з інших сіл, копають могили, ховають трупи. Догледівши ще не спале­ну клуню, забирають на фіри снопи і відвозять до села Твердинь, де -безпечніше і можна змолотити. Робимо за­сідки проти катів-поляків.

Дії УПА

З колонії Засмики поляки роблять свою „пляцуфку”, з якої наскоками нищать населення, провадять шпигун­ську роботу. Штаб УПА групи „Турів”, знаючи про це із звітів, рішив перевести акцію. З північних теренів стягнено кілька відділів. Прибув курінь ком. Голубенка. Командир групи — полк. Рудий, його заступник Вовчак. Ком. Омель- ко. Про плян акції на колонію поляки довідались. Розвід­ка наша донесла, що з Ковля має прийти на поміч поль­ська поліція. Відділи УПА стояли за кілька кілометрів від Засмиків. 7 вересня 1943 р. наша розвідка доносить, що по шляху від сіл Задиб і Перковичі на село Радовичі по­сувається велика валка авт з німецькими вояками. Відділ командира Байди розміщений поблизу шляху. Командир Вовчак з почотом прибуває до відділу ком. Байди. Він на коні провіряє становища, жартує з стрільцями, потім передає команду командирові Байді, а сам залягає між стрільцями. Коли машини наблизились, ком. Байда дає на­каз „Вогонь”. Заклекотіло кільканадцять кулеметів, маши­ни одна за одною зупинялись чи перевертались. Німці зіс­какують з авт, розпорошуються, починають відстрілюватись й, опам’ятавшись, ідуть в наступ. Б’ють по наших стано­вищах з міномета, скорострілів. Бій триває понад годину. Наша середина відступає. В той час праве і ліве крило по­чало сильний вогонь з кулеметів. Німці не можуть пору­шитись ні взад, ні вперед. Схоплюються, втікають, падають забиті. На команду стрільці зриваються, кидають Гранати, женуться за ворогом, і на наказ залягають, бо ворог, поба­чивши, що частина їх відрізана, пробує наступати. На поміч нашим приходить сотня ком. Кубіка, яка з кулеметів і міно­мета змушує ворога відступити ^; від’їхати до Ковля. Від­різана частина німців, що було оточена відділом ком. Байди, довго відстрілювалась, а вкінці піддалася. Одинадцять нім­ців підійняли руки, рушили в нашу сторону, несучи ране­них. На їх становищах лежало 5 вбитих, один скоростріл без набоїв, 14 крісів, кілька гранат, револьвер.

8 листопада 1943 року німці наново, маючи панцерні авта, роблять наступ від села Клюськ. їм помагає броне- потяг на залізниці коло села Бобич, який обстрілює з гар­мат наші становища. Наші відділи витримали, і перед ве­чером німці відійшли в сторону Ковля, маючи великі втра­ти. Ми здобули 56 крісів, 3 скоростріли, пістолі, Гранати й амуніцію.

З колонії Заемик поляки фірманками і пішо втікають до Ковля, інші зостаються, але не відважуються робити напади на села. Місцеві відділи УПА залишаються в Сви- наринщині, а відділи з півночі відходять на свої терени.