Свят-вечірня пригода

Наш відділ „Месники І” і відділ командира Тучі ква- тирували у лісі під Забілою у третьому районі. При від­ділі кватирувала група СБ провідника Явора. В терені було спокійно. Поблизу ворожого війська не чувати, тож можна було припускати, що свята проминуть спокійно.

Відділ приготовлявся до спільної вечері: робили столи з круглих клецків, рубали ялинки тощо.

День минув щасливо, без погоні. Звечоріло. Приго­товані столи накрито скатертями, принесено дідуха й пос­тавлено в куточку землянки. Під вечір хлопці почали за­ходитись коло кухні: варили вареники, борщ з грибами, кутю, пекли паляниці і книші.

Коли вже все було готове, командир велів сідати до вечері. Доручив змінити стійку, щоб хлопці могли хоч трошки погрітися в землянці перед вечерею. Мороз того дня був великий, сягав до ЗОти ступнів. Командир поді­лився з хлопцями просфорою і побажав усім Веселих Свят і щасливого Нового Року. Потім політвиховник, друг Ш., побажав теж кожному щасливих Свят та сказав декіль­ка слів про цьогорічні Свята наших батьків, сестер і бра­тів під большевиками, а також тих, що знаходяться в поло­ні, в тюрмах, чи на еміграції. Відмовив разом з хлопцями „Отче наш” і Молитву Українського Революціонера. На ве­черю пода'ли кутю, вареники і борщ. По вечері хлопці спі­вали коляди, а службовий старшина зробив зміну стійок, щоб і вони повечеряли.

Командир не хотів уже нікого посилати до села з розвідкою, щоб хоч один день хлопці були спокійні.

Але провідник СБ таки вислав на розвідку зі своєї групи двох стрільців: Марка й Вітра. Хлопці пішли до Ста­рого села і в одній хаті запитали, що нового в терені. Мешканці хати сказали, що в цьому селі нема нічого пі­дозрілого, але до сусідніх Олешич приїхало 80 жовнірів польського війська- І ще не докінчили вони розмови, як до хати ввійшло четверо поляків, перебраних за упістів. Пи­тають, чи хлопці мають зв’язок з командиром Калиновичем. Кажуть, що вони йдуть із закордону і на границі їх обстрі­ляли, тому вони згубились від зв’язкових, самі ж не знають терену і іне можуть ніяк дістатися до к-ра Калиновича. Господарі хати, не бажаючи прислухуватись до розмови, вийшли до сусідів, щоб дати гостям змогу свобідно пого­ворити в теплій хаті.

Враз під час розмови один із перебраних вхопив за цівку кріса, що його тримав між колінами Марко, сидячи на лавці під вікном. Вітер вмить зорієнтувався, в чому спра­ва. Він швидко підносить свого автомата і пускає одну се­рію понад голови, щоб не вбити Марка, а перелякати по­ляків. Марко, користаючи з нагоди, скаче у вікно й тікає з хати. Вітер, замість вискочити через вікно, хотів вийти дверима. Однак двері були зачинені і він був змушений вертатись до хати, щоб таки вискочити вікном. Та тільки переступив поріг хати, як поляки накинули йому на голову „палатку” й кинули його на землю. Автомат випав йому з рук. Його почали бити по голові. Він прикинувся вби­тим. Поляки почали нараджуватись, що з ним зробити, ли­шити його тут, чи брати з собою. Одні говорять, щоб взяти, інші кажуть лишити, а самим іти далі в село, може ще когось стрінуть. Стало на тому, що один із них лишить­ся, щоб, якщо вбитий виявиться живим і повернеться до свідомосте, забрати його як полоненого зі собою, а троє підуть в село. Не звертаючи більшої уваги на вбитого, починають виходити, заходячи один за другого. Тоді Ві­тер користає з нагоди і стріляє з пістолі, яку мав ще при собі. Двоє поляків падають від куль, других двоє спереляку не знають, що робити. Вітер використовує цей момент, стрі­ляє ще двох і добиває двох перших пострілами в голову.

Відтак бере автомат і стріляє .по пустій хаті, щоб спро­вокувати решту польської стежі, що десь заховалась. В пригоді стає йому польська уніформа. Він вискакує крізь вікно з крісом і кричить: „Бійом, нєх іх крев залєє!” По­ляки дійсно прибігли на перші стріли під хату і закричали: „Не стшеляй, то свуй!”

Вітер користає з цього, скаче за хату, а там через пло­ти до лісу. Пробіг ще кусок полем і опинився в лісі₍ приніс­ши тільки як доказ серйозности пригоди тяжкі рани на го­лові. Та вони були дрібничкою супроти факту, що він врятував — життя.

Командир та всі друзі не могли з дива вийти, як це він вийшов живий з такої халепи.

Дальші дні Свят були спокійні і хлопці відсвяткували їх, як належить, по християнському звичаю.

Кум