Повстанський свят - вечір

Вже кілька тижнів до Різдва у відділі УПА к-ра Бур­лаки почалась підготовка до відсвяткування традиційного українського Свят-Вечора, третього з черги у повстанських умовинах, у новій підбольшевицькій дійсності.

Святкувати задумано на терені дій відділу — в най­ближчій околиці Перемишля.

Підготовкою свята зайнявся окремий комітет, у склад якого увійшли представники відділу, референтури Служби Безпеки та господарської референтури місцевого району, що й розділили поміж себе поодинокі завдання.

Головним завданням відділу'було побудувати велику, затишну колибу — приміщення для Свят-Вечері, яка мог­ла б вмістити коло 300 осіб, у глибині Коршмацького лісу.

У вечері, крім нашого відділу, мали взяти участь: ку­рінний командир із почотом, Окружний Провід ОУН та вся теренова сітка округи і сотня к-ра Крилача, що мала прибути до нас із убогої, гористої околиці Бірчанщини.

Мали теж бути запрошені гості з-поміж решток місце­вого українського населення.

Курінний капелян УПА о. Кадило повідомив нас, що зможе прибути до нашого відділу щойно на Водохрищу, тому у Свят-Вечері мав взяти участь одинокий ще в Пере- мищині український священик, о. А.

Виховник відділу з диригентом хору взялися за підго­товку веселого „Повстанського Вертепу” та колядок.

Господарська референтура взяла на себе приготування традиційних свят-вечірніх страв, печива та інших харчів.

Не забуто теж про дідуха, сіно й особливо про ялин­ку. Вона мала стояти жива-незрубана, серед колиби, приб­рана й освічена.

Дальшим завданням відділу було доставити з дале­ких засянських польських сіл святочні подарунки, зібрані там для нас польським протикомуністичіним підпіллям.

Та не завжди, а понадто в умовинах повстанської бо­ротьби, вдається здійснити задумані пляни. Так сталося і дим разом.

Осінню, аж до .латинського Різдва₎ відділ був розчле­нований по чотах, з яких одна була зайнята будовою зи­мового табору (землянок-бункрів) у Турницькому лісі, дру­га при будові нової санітарної криївки, а третя зайнялась магазинуванням збіжжя.

Злучившись разом на латинські свята, відділ приступив до будови таких же укріплених землянок у Комарницькому лісі, ближче Перемишля.

Після великих, осінніх ворожих акцій проти нас, з по­чатком зими ці акції обмежились до частинної бльокади доріг і стежок та обсервації сіл. Одначе наша розвідка повідомила, що на час наших Різдвяних Свят ворог під­готовляє знову більшу акцію, включно з облавою на ліси.

Зимою в лісі чимало клопоту справляє повстанцям сніг, на якому залишається навіть найменший слід. А тому, що кожного дня відділ висилав стежі в різні напрямки, та й сам відділ заходив на ніч до якогось із довколишніх сіл, увесь ліс був покритий мережею стежок, які переплітались, схрещувались із тими, що вели до нашого табору-постою.

Часто відділ, повертаючись над ранком з села, нав­мисне робив кількагодинний прохід, немов у „кривому танці”, або „зачарованому колі”, щоб якнайбільше поплу­тати залишений за собою слід.

Сприяло нам ще й те, що кілька тижнів підряд було погідно, не падав сніг та не засипав раз утоптаних стежок. Так, що кожний непокликаний, не знаючи лісу, міг блукати у безконечність по тому лябіринті стежок, а до табору за слідом не міг пробратися.

Аж уночі з 3-го на 4-го січня 1947 р. впав більший свіжий сніг і засипав усі стежки.