2. Большевицькі шпигуни

Але й ворог вживав різних підступів у боротьбі з нами. Большевики залюбки посилали на села своїх добре замас­кованих розвідників, а до нас підсилали своїх агентів.

Одного разу зайшов я з доручення до села Рокитно. І ось, коли я говорив з господарем, підбігло до мене його дівчатко:

• Друже командир, — каже воно, — там он крутить­ся якийсь дивний подорожній, що дуже цікаво усім пригля­дається і про все розпитується.

Я вийшов на дорогу і побачив якогось бідняка з тор­бою через плече. Побачивши на мені німецьку уніформу, він усміхнувся до мене і привітав: „Ґутен таґ!” Він мені ви­дався дійсно підозрілим і я, вихопивши пістолю, наказав:

• Руки вгору!

Він слухняно підняв руки вгору. Мені було незручно робити з ним щонебудь тут і я наказав йому іти поперед мене до лісу.

• Хто ти такий, звідкіля? — спитали ми його.

• Русский чоловік, з Німеччини вертаюсь, на роботах

був.

Ми перешукали його кишені й торбину, та не знайш­ли нічого підозрілого. Він посміхався невинно. Та цей усміх дратував нас, і ми старанно перешукали все його убрання й взуття і знайшли в піджаку зашитими два листи, писані шифром. Це був багатомовний доказ, тож ми узяли тепер нашого „поворотця” на властивий допит. На допиті він ско­ро признався, що є большевицьким розвідником, і по­дав, що крім нього вислано ще шістьох таких самих ,,по- воротців з Німеччини”. Він подав їхні прізвища, описав їхній вигляд і назвав села, до яких вони пішли. Ми вислали негайно туди своїх людей, і дійсно в скорому часі віднайш­ли всіх шістьох большевицьких розвідників. Заскочені тим, що ми знаємо їхні прізвища та їхні завдання, всі вони приз­нались на допиті і виявили нам багато інтересних інформа- цій про большевицькі методи розвідки й провокації. Завданням цих сімох розвідників було ходити поміж людей в селі, встрявати, ніби нехотя, в розмови про тутешні від­носини, про большевиків, про УПА і в той спосіб пізнавати наставления населення в загальному та поодиноких людей, а головне пронюхувати, хто в селі має якісь зв’язки з повстанцями.

Про диявольські ж методи большевиків завдавати нам несподівані удари знутра говорить такий випадок:

В 1945 р. зголосився до нас один червоноармієць, згід­но з його заявою — українець. Ми прийняли його до сво­го відділу. Він пробув з нами цілий рік, виявляючи себе добрим вояком і завзятим ворогом большевиків. Своїм ско- рострілом скосив він у різних боях чимало большевиків. З огляду на його відвагу, його приділено в 1946 р. до спец- боївки, що нею командував к-р Кармелюк. Тут виявив він себе теж добрим бійцем.

Одного разу запропонував він Кармелюкові зробити одчайдушний наскок на канцелярію колгоспу в Бірках Янів- ських біля Львова, його плян подобався Кармелюкові. Він покликав ще бунчужното Крука, і вони втрійку, перебрав­шись за большевицьких старшин, пішли до колгоспу. Пер­шим ввійшов до канцелярії к-р Кармелюк, другим колиш­ній красноармієць, третім бунчужний Крук. І ось, зовсім несподівано —■ наш красноармієць ударив ззаду ручкою пістолі к-ра Кармелюка в пульс і крикнув: „Беріть!” Ен- каведисти, що сиділи в канцелярії, як на умовлений знак, кинулись на Кармелюка, що від удару впав зомлілий на зем­лю. Бунчужний Крук зорієнтувався у зраді в одній секунді і заки красноармієць вспів обернутись і стрілити в нього, він звалив його пострілом в бік. Енкаведисти на мент відс­кочили. Кармелюк опритомнів і, бачачи безвиглядність сво­го положення, щоб не дати себе большевикам у руки жи­вим, вспів ще повернути пістолю і пострілом у голову ві­дібрати собі життя. Крукові вдалося вискочити з засідки і, хоч одна куля таки поцілила його, він добіг до лісу та заа- лярмував боївку.

Алярм прийшов саме в час. Припущення Крука, що йо­го постріл в красноармійця не був смертельним, виявилось правильним. За кілька годин з’явився у лісі відділ НКВД, на­ведений тим красноармійцем прямо на криївку спецбої-в- ки. На щастя, там вже не було нікого й нічого І большеви­ки, висадивши в повітря порожню криївку, відійшли з нічим.

Тіло погибшого к-ра Кармелюка виставили большеви­ки на публічне видовище, у Львові, посилаючи своїх сексо- тів з різних околиць пізнавати, хто це був в дійсності той одчайдушний командир спецбоївки УПА, відомий усім тіль­ки під псевдом „Кармелюк”