Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
В рядах УПА.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.89 Mб
Скачать

Фрагменти гарячих днів

Таких відділів УПА, як наш, було багато. Всі вони під­лягали одному Головному Командуванню і діяли за основ­ним плином. Та в умовах партизанської війни кожен від­діл мусить діяти в більшості самостійно. Тому, мої споми­ни про відділ УПА, до якого я належав, це тільки фрагмен­ти з дій УПА.

Але — фрагменти помагають краще бачити і розуміти цілість.

І. Наскок на колгосп

Осінь 1945 р. Наша сотня під командуванням к-ра Глу­хого кватирує разом зі сотнею к-ра Чорноти в лісі біля се­ла Поляни, між Жовквою і Львовом.

На початку жовтня ми одержуємо наказ курінного к-ра Ґонти — перевести наскок на колгосп у селі Бірки Доміні­канські.

Наскок переводимо силами обох сотень. Під вечір ви­рушаємо з нашого місця постою й маршуємо лісовими стежками, а далі й полями до цілі наскоку. Біля села Ро- китно задержуємось і розділ гаємось: сотня Глухого повин­на наступати зі сторони Рокитна, а сотня Чорноти — від се­ла Бірки Янівські.

Нам відомо, що канцелярія колгоспу приміщується яких 300 метрів від самого колгоспу в хаті господаря Но­вика. Сотенний Глухий виділює зі свого відділу стежу і дає їй доручення — захопити канцелярію. До тієї стежі приділено й мене.

Заходимо в село і підкрадаємось під хату, що її пока­зує один із місцевої сітки ОУН. Там ще світиться: при те­лефоні сидять два енкаведисти, граючи в карти. Злегка стукаємо і відчиняємо двері. Енкаведисти недбало поверта­ють голови. Але, побачивши нас в дверях і почувши на­каз: „Руки вверх!” вони злякано зриваються і без усякого спротиву підносять руки вгору. Виводимо їх, без зайвого шуму, з хати і попереджаємо, щоб вони якнайспокійніше йшли, куди їм скажемо, бо при найменшій спробі втечі, або піднесенні алярму пішлемо обом в потилицю серію з на­ших автоматів. Один із наших друзів згортає в торбу всі папери і забирає зі собою: в лісі розглянемо їх.

Діставши так „язика”, повертаємось до сотенного. К-р Глухий доручає допитувати про розположення колгос­пу кожного енкаведиста зовсім окремо, щоб потім порівня­ти їхні інформації. В обох енкаведистів, як виявляється, язи­ки справді добрі. Без опору дають нам інформації. З їхніх виказок видно, що обидва москвини, хоч говорять поправно українською мовою. Підходимо під колгосп, що був ко­лись панським фільварком. Використовуємо добуті інфор­мації йбез труду дістаємо в свої руки большевицького стій- кового, що стояв у будці при головній брамі. Він, переля­каний, інформує нас, де спить залога, і відчиняє нам бра­му. Виявляється, що тут міститься теж районова станиця НКВД, яка й повнить одночасно ролю залоги першого в окрузі, „найкращого колгоспу”.

Заскакуємо енкаведистів сонними. Будимо їх, вдаряючи пістолями, і під дулами виводимо на двір. Аж дивно; як це все переходить без одного пострілу! Видно — нікому з москвинів і на думку не приходила можливість наскоку УПА.

Забираємо всю зброю, харчі, обув і білля, перетинає­мо в кількох місцях телефонічну сполуку, дбайливо згор­таємо в свої торби для пізніших студій всі урядові матері- яли НКВД і, замаївши колгоспний садок кільканадцятьма енкаведистами, вертаємось поспішно в ліси. Наше завдан­ня виконане блискуче і немає ніякої потреби ждати на зуст­річ з більшими відділами НКВД, що, в випадку алярму, повинні над’їхати з Жовкви або зі Львова.

НКВД довідалось про наш вдалий наскок, видно, не