
- •Збірка споминів був. Вояків української повстанської армії hurtom.Com уоуапіко
- •Степан бандера
- •Тарас чупринка (роман шухевчч)
- •В лавах упа на волині Большевики „визволяють” Західню Україну з неволі
- •Німецько-большевицька війна
- •Виступ упа
- •Нічне завдання
- •Господарка у па
- •Пропаганда революційних кличів
- •Визволення з німецького ясиру
- •Ліс має свої права
- •Засідка на шляху Турійськ-Вюлодимир
- •Служба Безпеки
- •В обороні населення проти польських банд
- •Марш через Полісся
- •Військовий перевишкіл
- •На Волині
- •Несподівана інтервенція
- •На вишколі
- •У Чорному Лісі
- •Під большевицькою окупацією
- •В курені Чорноти
- •Відплата
- •Бойова зустріч з новим наїзником
- •Медсестри учх при упа відпочивають на поляні в Карпатах, вийшовши з підземних криївок.
- •У чорному лісі
- •Нічний алярм
- •В темряві
- •Відзначення річниці „1-го Листопада” — 1945, р. Село Грозьова, (Бірчанщина). Стоять зліва: к-р Бурлака, сл. Пам’яті підполковник Коник, політвиховник Вадим - Мирон.
- •Фрагменти гарячих днів
- •Повстанський швець у відділі к-ра Крилача за працею. Осінь 1946, р. (Ліс над селом Брилинці.) Перемищчна.
- •Большевицькі шпигуни
- •Особливий пропаґаидист
- •Через лінію Керзона
- •З карпат у перемищину
- •Відділ к-ра Бурлаки в часі „Водосвятія” в селі Берендьовичах, Перемищина. 1947 р.
- •Найкраща зброя партизанів
- •Невдала відпустка
- •Окружний провідник оун проф. Д-р Зрив (Полтавець) серед старшин упа сотень Бурлаки і Крилача.
- •У засідці і в окруженці
- •Засідка і — прорив з оточення
- •Під її покровом
- •Несподіваний гість
- •Їх було сімнадцять
- •Я спізнився на один день
- •Загибіль генерала свєрчевського
- •Присмирення кузмини
- •До останнього набою
- •Повстанський свят - вечір
- •Відділ к-ра Бурлаки безпосередньо перед поділом на 7 груп в рейді через Словаччину (у горах Крівань). Спереду (з палицею в руках) сидить к-р Бурлака.
- •Свят-вечірня пригода
- •Кривава відправа
- •Відплата
- •Великдень 1947 в устрицькому лісі
- •З обіймів смерти
- •Повстанцям і бог помагає
- •Малий івась
- •Іван Шиманський - Шум, к-р III відділу куреня „Месники”, округи „Батурин” (Любачівщииа).
- •Через долину смерти
- •Останні дні на закерзонні
- •Від сокалыцини до східніх прус
- •На закерзонні зимою 1947/48 року
- •Останній бій на рідній землі
- •Відділ к-ра Громенка після переходу австрійсько-німецького кордону. Осінь 1947 року.
- •Ціною крови і життя
- •,,На ліснпчівці”. — Із рейду по Словаччині, липень 1947 р. Старшини відд к-ра Бурлаки (зліва): Буркун, Сагайдачний, Марко.
- •9Іл(кькл*,
- •Фотокопія листа Тараса Чупринки-Тура до Степана Бандерн в Західню Европу (червень 1948 р.)
- •Один крок до свободи
- •Із рейду через Словаччину, 1947 р. — Почет відд. К-ра Бурлаки. Перший справа к-р Зенко.
- •Перші два дні за залізною заслоною
- •Одинцем у підпіллю2)
- •Зв’язкова тетяна
- •На стриху
- •1 Навів я карабінку Прямо в лоб йому.
- •Живу ще завдяки упа
- •Від видавців
- •1 Охотнича Резерва Міліції Обивательської.
- •2 Всі назви місцевостей в Прусії і прізвища людей, з конспіративних причин, змінено.
- •3 Друг Орлан згинув у 1946 р. Розірвавши себе гранатою.
- •4 Цитую з пам’яті.
Фрагменти гарячих днів
Таких відділів УПА, як наш, було багато. Всі вони підлягали одному Головному Командуванню і діяли за основним плином. Та в умовах партизанської війни кожен відділ мусить діяти в більшості самостійно. Тому, мої спомини про відділ УПА, до якого я належав, це тільки фрагменти з дій УПА.
Але — фрагменти помагають краще бачити і розуміти цілість.
І. Наскок на колгосп
Осінь 1945 р. Наша сотня під командуванням к-ра Глухого кватирує разом зі сотнею к-ра Чорноти в лісі біля села Поляни, між Жовквою і Львовом.
На початку жовтня ми одержуємо наказ курінного к-ра Ґонти — перевести наскок на колгосп у селі Бірки Домініканські.
Наскок переводимо силами обох сотень. Під вечір вирушаємо з нашого місця постою й маршуємо лісовими стежками, а далі й полями до цілі наскоку. Біля села Ро- китно задержуємось і розділ гаємось: сотня Глухого повинна наступати зі сторони Рокитна, а сотня Чорноти — від села Бірки Янівські.
Нам відомо, що канцелярія колгоспу приміщується яких 300 метрів від самого колгоспу в хаті господаря Новика. Сотенний Глухий виділює зі свого відділу стежу і дає їй доручення — захопити канцелярію. До тієї стежі приділено й мене.
Заходимо в село і підкрадаємось під хату, що її показує один із місцевої сітки ОУН. Там ще світиться: при телефоні сидять два енкаведисти, граючи в карти. Злегка стукаємо і відчиняємо двері. Енкаведисти недбало повертають голови. Але, побачивши нас в дверях і почувши наказ: „Руки вверх!” вони злякано зриваються і без усякого спротиву підносять руки вгору. Виводимо їх, без зайвого шуму, з хати і попереджаємо, щоб вони якнайспокійніше йшли, куди їм скажемо, бо при найменшій спробі втечі, або піднесенні алярму пішлемо обом в потилицю серію з наших автоматів. Один із наших друзів згортає в торбу всі папери і забирає зі собою: в лісі розглянемо їх.
Діставши так „язика”, повертаємось до сотенного. К-р Глухий доручає допитувати про розположення колгоспу кожного енкаведиста зовсім окремо, щоб потім порівняти їхні інформації. В обох енкаведистів, як виявляється, язики справді добрі. Без опору дають нам інформації. З їхніх виказок видно, що обидва москвини, хоч говорять поправно українською мовою. Підходимо під колгосп, що був колись панським фільварком. Використовуємо добуті інформації йбез труду дістаємо в свої руки большевицького стій- кового, що стояв у будці при головній брамі. Він, переляканий, інформує нас, де спить залога, і відчиняє нам браму. Виявляється, що тут міститься теж районова станиця НКВД, яка й повнить одночасно ролю залоги першого в окрузі, „найкращого колгоспу”.
Заскакуємо енкаведистів сонними. Будимо їх, вдаряючи пістолями, і під дулами виводимо на двір. Аж дивно; як це все переходить без одного пострілу! Видно — нікому з москвинів і на думку не приходила можливість наскоку УПА.
Забираємо всю зброю, харчі, обув і білля, перетинаємо в кількох місцях телефонічну сполуку, дбайливо згортаємо в свої торби для пізніших студій всі урядові матері- яли НКВД і, замаївши колгоспний садок кільканадцятьма енкаведистами, вертаємось поспішно в ліси. Наше завдання виконане блискуче і немає ніякої потреби ждати на зустріч з більшими відділами НКВД, що, в випадку алярму, повинні над’їхати з Жовкви або зі Львова.
НКВД довідалось про наш вдалий наскок, видно, не