3. Під большевицькою окупацією

Новий ₎ 1945 рік зустріли ми в Товмаччині. Наш курінь під командою к-ра Різуна начисляв тоді понад 300 бійців.

3-го січня 1945 р. зробили ми на шляху Товмач - Париця засідку на большевицький відділ, що начисляв коло 220 вояків. Ворог втратив понад 70 осіб убитими, і кинувся вті­кати. Але на допомогу йому прийшли нові сили з Товмача, і, після двогодинного бою, ми були змушені відступити в ліс. Большевицька артилерія аж до пізнього вечора обстрі­лювала ліс, але той обстріл навмання не наніс нам втрат.

На самий Свят-Вечір 1945 повернулись ми до Чорного Лісу. На Святу Вечерю вибрались ми до села Рибне біля

Станиславова. Та коротко перед інашим приходом до села зайшов туди з другої сторони сильний відділ большевиь ків і закватирувався по хатах. Ми підходили до села закри­тим яром, і як тільки шпіца нашої колони вийшла біля пер­ших хат на чисте поле, з першої хати посипались на нас кулі большевицьких скорострілів. Від них згинуло троє стрільців і чотовий, а к-ір Різун був важко ранений в обидві руки. Стрільці пішли в наступ і по короткому бою викинули большевиків з села. Переночувавши, ми відійшли на Різдво до села Майдан, а звідти вернулися в Чорний Ліс.

10 січня 1945 р. большевицькі літаки почали бомбити Чорний Ліс. Ми поділились на невеликі частини і відійшли до поблизьких сіл. Тільки поодинокі стрільці ходили по черзі до Чорного Лісу, щоб палити вогні і викликати в большевиків враження, ніби наші сили перебувають там. Підступ вдався знаменито, і большевики на протязі двох тижнів бомбили безперервно порожній ліс. А в міжчасі курені Прута і Чорного зробили вдалий наскок на Гру­шівку і знищили будинок школи, де закватирувалась час­тина НКВД.

20 березня 1945 р. проведено добре зорганізовану й удалу бойову акцію на с. Посіч, де закватирувалась була сотня НКВД. Акцією керував к-р Прут. Большевиків розі- бито дощенту: спалено 14 авт, захоплено дві гарматки й багато зброї, амуніції та харчів, в полон захоплено живи­ми 25 енкаведистів.

Курінь Хмари вирушив в останніх днях березня 1945 р. в рейд за Дністер. Курінь провів по дорозі кілька успішних акцій, але в бою 6 квітня біля с. Петрилів к-р Хмара був важко ранений і відійшов на лікування, а командування куренем перебрав к-р Чорнота, дотеперішній сотенний. Командирами сотень куреня Чорноти стали: 1-ої сотні к-р Сапер, 2-ої кір Явір, а 3-ої к-р Вовк.

4. В курені Чорноти

З кінцем березня повернулись ми до Чорного Лісу. Великодні Свята 1945 р. відсвяткували в одному з наших сіл між Станиславовом і Галичем. Зараз по святах к-р Чор­нота розділив свій курінь на сотні і вислав кожну окремо в рейди: сотню Сапера — в Галицький повіт, сотню Вовка — за Дністер, а сотня Явора залишилась покищо в Чорному Лісі. Рейди мали пропагандивний характер. Ми заходили до сіл і скликали там мітинги, на яких наші політвиховники з’ясовували населенню положення та цілі й методи нашої боротьби. Під час рейду приходило досить часто до сути­чок з відділами НКВД. Сотня Сапера зайшла одної ночі до Галича й обстріляла будинок НКВД, вбивши при тому кіль­кох енкаведистів. По кількох тижнях вернулись ми в Чорний Ліс.

У липні 1945 р. пішов к-р Чорнота знову з сотнями Сапера і Вовка в рейд за Дністер. Ранком 7 липня, коли ми відпочивали в лісі між селами Яблонів-Загір’я, заатаку- вали нас большевики. Ворог був сильний і після двогодин­ного бою ми відступили через села Хохонів-Дитятиін в ліси. Звідси мали ми перейти в Медуський ліс, але виявилось, що большевики бльокують в тій околиці великими силами Дністер, і тому ми завернули в Дубовецький ліс, а далі в Кінчацький. Тут зустрілись ми з куренем к-ра Чорного, що оперував в Товмаччині. 25 липня почав наступати на ліс невеличкий загін НКВД, не орієнтуючись, мабуть, що в лісі перебуває два наші курені. Загін НКВД розгромлено. Але на допомогу їм прийшли зараз же свіжі сили большевиків. Ми залягли в колишніх австрійських окопах і прийняли бій, що тривав аж до пізнього вечора. Большевики підсунулись були аж під наші окопи так, що, обкидуючись ручними гранатами, ми перегукувались, закликаючи їх, а вони нас до здачі. Щойно вечірній сумерк перервав бої. Большевики відступили до сіл. Відв’язавшись від ворога, ми подались до Чорного Лісу, а курінь к-ра Чорного в Товмаччину.

По короткому відпочинку, вирушає курінь к-ра Чорноти

у рейд в Перегінщиіну, а повернувшись з нього, в околицю сіл Павелче - Тязів - Сілець - Козина. Після цього приходить рейд Стебник - Іваніївка - Радче - Старе Листя.

В жовтні 1945 р. прибув до Чорното Лісу з рейду по Словаччині курінь к-ра Прута.

8 жовтня 1945 р. сотні Сапера й Вовка зробили засідку на загін НКВД при дорозі Посіч-Завій. Від наших куль зги­нуло 15 енкаведистів, а 9 попало живими в полон. Цілий той загін НКВД складався виключно з москалів.

Тиждень пізніше сотні Сапера і Вовка зліквідували в тій околиці большевицький відділ, що наглядав над виру­бом лісу. 1-ша чота Кори засілась зі скорострілами при шляху Калуш - Завій, а решта сотень пішла у ліс і вигна­ла большевиків прямо на засідку. Взятий у два вогні, ворог залишив на полі 65 своїх солдатів вбитими.

В грудні вирушив наш курінь у рейд на Закерзоння, але через сильну бльокаду околиць большевиками не зміг прорватись за Сян і завернув на схід. На самий Новий Рік 1946 застукали нас большевики при вечері в селі Буб- нище коло Сколього. Відбиваючись, ми відступили з села в напрямі Розгірча.

В бою ми провели і Йордан. Відступаючи в ліс, зустрі­лись з куренем к-ра Середнього і спільними силами перей­шли в протинаступ. Ворога відкинено, але це коштувало життя трьох стрільців з нашого куреня і вісьмох з куреня к-ра Середнього. По бою курінь к-ра Середнього залишив­ся в тому терені, а ми подались в Чорний Ліс. По тижневі добились туди, звівши по дорозі три бої.

- Та Чорний Ліс був все ще об’єктом большевицьких атак. Вже другого дня після нашого прибуття туди з’яви­лись над лісом шість большевицьких літаків і обкидали ліс запальними бомбами. Ми мусіли перейти в околицю села Гринівка і при переході звести одногодинний бій з боль- шевицькими заставами. В тому бою загинуло 14 наших стрільців, між ними наш кулеметник юґославець Славко. Натиск ворога кріпшає, бої наших відділів з большевикам ми розгоряються то тут, то там майже щодня. 17 лютого 1946 р. в бою біля села Грабівка загинув преславний коман­дир Різуїн, а з ним теж політвиховник ВО „Чорний Ліс” Боян і двоє стрільців. Командування „Чорним Лісом” пе­ребрав по смерті к-ра Різуна к-р Прут. Та вже 1 березня 1946 р. впав в бою і він в околиці є. Пациків. Велика бльо- када тривала ще шість тижнів, і щойно в половині квітня 1946 р. дивізії Червоної Армії почали відходити.