2. У Чорному Лісі

По закінченні вишколу відправлено дві чоти — чоту Славка і чоту Юрка, — під командуванням к-ра Благого, назад до Чорного Лісу. Мене приділено до чоти Славка. Ці дві наші чоти стали зав’язком сотні к-ра Благого, що зросла ілвидко в курінь.

Вже другого дня після нашого прибуття до Чорного

Лісу нам довелось взяти участь, разом з відділом Різуна, що числив 220 бійців, і чотою узбеків, у бою з німцями. Курінь німецької поліції пробував прочистити від укра­їнських повстанців ліс, але, зустрівши гостру відсіч і заз­навши болючих втрат, відійшов. Це був перший бій, в яко­му я мав нагоду бачити командирський хист і бойову одчайдушність к-ра Різуна. Бій тривав понад п’ять годин.

З початком грудня 1943 р. пішла сотня к-ра Благого в рейд на Солотвиніцину, а решта відділу к-ра Різуна залишилась у Чорному Лісі. Під час рейду зліквідували ми в околиці Солотвини сильну польську боївку, здобувши один тяжкий і три легкі скоростріли, 20 крісів і багато пістоль, гранат і амуніції. По чотирьох тижнях ми вернулися до Чорного Лісу і знову, не вспівши добре відпочити, попали під обстріл наступаючих на ліс німецьких частин. Цим разом наступала німецька поліція разом з німецькими військовими частинами. Наші становища почала обстрілю­вати артилерія, і перше стріл ьно попало в бочку з капустою, викликавши серед нашого вояцтва вибух сміху. Та сили ворога були великі і тому наші частини відступили зруч­ним маневром вглиб лісу, не зазнавши ніяких втрат у людях. Німці знищили лісничівку, де приміщувалась ра­ніше кватира нашого командування і, захопивши як здо­бич кількох залишених коней, відійшли.

Після лікарського перегляду відіслано 18 стрільців, а між ними й мене, до польового шпиталю в околиці села Тязів. Там пробув я на лікуванні повних два місяці. Коли ж повернувся до свого відділу, то побачив з радістю, що за­лога Чорного Лісу не змаліла, а, навпаки, замітно зросла. Чота узбеків перетворилась уже в самостійну сотню під командою к-ра Кольцова.

В березні 1944 р. проведено біля с. Ленелів вдалу за­сідку на німецьку військову частину, що була в перемарші. 280 німців, заскочені українськими повстанцями, здались в полон. Ми забрали 25 возів зі зброєю й амуніцією і всіх полонених німецьких солдатів звільнили. Тиждень пізніше роззброїли ми в той самий спосіб 60 членів німецького Вермахту під селом Небилівська Слобода.

На початку квітня 1944 р. перевели ми акцію на „ліґек- шафт” у Пацикові. В перестрілці вбито 6 німців, харчі і худобу забрано, а „ліґеншафт” спалено.

В половині квітня 1944 р. ми зударились несподівано з большевицькими партизанами. На два наші рої, — рій Сапера і рій Холодного, — що кватирували в селі Грабівка, наскочила сотня большевицьких партизанів під командою Жоржа. Наші рої відступили з боєм за річку. Большевики вдерлись до села, запалили хати і зловили 22-ох молодих хлопців та двох священиків: усіх їх вони запровадили на поблизький цвинтар і розстріляли. Між розстріляними був от. Микитюк. Заалярмований боєм, прибув на допомогу нашим роям та селові курінь Різуна. Большевиків викине- іно зі села. Вони втратили в бою 6 партизанів вбитими, а один їхній сержант попав у наші руки живим і на переслу- ханні видав сітку большевицького зв’язку. З нашої сторони згинув тоді чотовий 1-ої чоти 1-ої сотні Мороз, а к-р Ріі- зун був ранений в груди.

З зізнань полоненого большевицького старшини довіду ємось, що сотня большевицьких партизанів під командою Жоржа є частиною великого большевицького загону, си­лою 2.000 партизанів, що ним командує червоний командир Шукаєв. Загін використав замішання, викликане проривом фронту, і продістався до Чорного Лісу.

К-р Різун організує наступ на большевицьких партиза­нів. Після другого бою завважено, що відділ Шукаєва від­ходить з Чорного Лісу в напрямі Сколє-Турка. К-р Різун залишає в Чорному Лісі тільки невелику залогу, а сам з відділами к-рів Благого, Яструба і Черника вирушає в по­гоню за большевицькими партизанами. Та до замітніших боїв з ними не дійшло, бо вони відійшли спішним маршем на Словаччину. Замість сподіваних боїв з большевицькими партизанами, прийшло тоді до кількох боїв з німцями.

Тим часом виявилось, що відділ большевицьких парти­занів, який відійшов з Чорного Лісу через Скільщину й

Турчанщину на Словаччину, був лише частинкою того від­ділу. Головні його сили залишились таки в Чорному Лісі і, після відходу відділів к-ра Різуна в погоню, почали насту­пати на залишені в Чорному Лісі залоги УПА. Під натиском великих сил ворога, слаба залога УПА відступає з Чорного Лісу до поблизьких сіл.

В міжчасі вертається зі своїми відділами заалярмований к-р Різун. Большевицьких партизанів замкнено щільно в Чорному Лісі, позбавивши їх змоги вийти до котрого-будь села за харчами. Весь травень пройшов у боях з больше- вицькими партизанами, що закінчились повним винйщен- ням їх.

У червні 1944 р. вирушає три курені УПА під командою к-ра Різуна з Чорного Лісу знову рейдом у Скольщину. В днях 7 і 8 липня зведено в тих околицях на горі Лопаті великий бій з німцями, що наступали силами двох дивізій. Разом з відділами к-ра Різуна брала участь в боях старі- шинська школа УПА під командою к-ра Поля. Німці зазна­ли важких втрат і відступили. Відділи к-ра Різуна перейшли в Турчанщину і тут розділились: два курені пішли далі на захід, а один курінь під командою к-ра Різуна завернув у напрямі Станиславівщини, щоб прорватись в большевицьке запілля.