2006Р. До Старосілля завітала фольклорна експедиція, яку очолив Сергій Вовк – художній керівник ансамблю пісні та танцю «Сіверські клейноди», заслужений діяч мистецтв України. [Фото 34]

Вони були вражені манерою виконання пісень нашого села, бо не зустрічали ніде подібного. Літні жінки Бебко П. С., Денисенко М. С., Денисенко Є. Ф. співали понад 2 години. Етнографам знадобилось два роки плідно працювати аби ознайомитись, розшифрувати особливості мови, виконання. І 5 липня 2008р. у Чернігові в Борисоглібському соборі (на Валу) ансамбль "Сіверські клейноди" презентував цикл традиційних пісень "Душа Сіверщини". В програмі переважали традиційні пісні села Старосілля Городнянського району. [Фото 35,36 ]

Сільський клуб як і в минулому столітті збирає глядачів у своєму залі. На сцену виходять все нові й нові покоління. Активну участь у художній самодіяльності беруть діти, молодь села. На всі свята намагаються розважити, здивувати глядача. Завідуюча клубом Заєць Надія Вікторівна. Вона дбає й про затишок у приміщенні: робить ремонти, оздобила стіни картинами місцевих художників.

Гордість села

Мисник Станіслав Павлович. Народився 20 січня 1940 р. в с. Старосілля Городнянського району в сім’ї селянина.

Закінчив Лемешівську середню школу в 1957 р., Московський медінститут ім. Сеченова в 1965 р.

Захистив кандидатську дисертацію в 1968 р. З 1991 р. — доктор медичних наук. Працював в Московському медінституті ім. Сеченова. Має більше 80 друкованих праць, серед яких — «Рак молочних залоз» (кандидатська), «Рак кишечника» (докторська).

Проживав в Москві. Помер у грудні 2013р.

Баранова Тетяна Онисимівна. Народилася 03.02.1922р. в селянській сім’ї. Під час Великої Вітчизняної війни в 1942р. була вивезена на примусові роботи до Німеччини. Потрапила до Берліна. Розвантажувала вагони з вугіллям. Для тих, хто важко працював давали додатково хлібину вагою 1 кг та 200 гр. маргарину або масла.

В чужій стороні, в полоні, тяжка праця, але ніщо не заважало українській бранці забути пісні та танці рідного краю. За вдале виконання отримувала додаткову порцію супу. Де Тетяна Онисимівна, там був сміх та гамір. Адже, вона ще й частівки складала про нелегке життя

Із роботи на роботу

Поліцаї нас ведуть.

Сорок раз перещитають,

Парахором адвезуть.

В останні тижні війни їх визволили. Але стільки було поранених, що змушені були залишитися й допомагати. Відправляли додому товарними потягами. [Фото 37]

Має сина Володимира та доньку Наталію.

Баранов Іван Єфремович (1926-2006рр.) - в’язень табору Бухенвальд. 15-річним хлопцем потрапив на завод протипожежного устаткування в Франкфурті-на-Майні. Одне необережно вимовлене слово обернулось покаранням: відправили до концентраційного табору Бухенвальд. Присвоїли номер 9861, який зняли з померлого поляка. Разом з ним перебували в’язні 32 національностей. Особливо жорстоко ставились до тих, хто був вихідцем з СРСР.

Працювати доводилось на будівництві. Людей доводили до виснаження, а потім спалювали в крематоріях. Проти поневолювачів створювались підпільні комітети опору. Молодий Іван працював у різних бараках, зустрічався з численними в'язнями. Підпільники використовували його як зв’язківця.

11 квітня 1945р. за командою Інтернаціонального комітету невільники здійснили штурм воріт, захопили вартових. Через 25 хвилин ввійшли американські війська і 21 тисяча в'язнів було звільнено. Ще два з половиною місяці Іван Єфремович перебував у стінах табору. Ув’язнених лікували та відгодовували. За участь у підпіллі Баранову Івану Єфремовичу було видано посвідчення партизана 1941-1945рр. [ Фото 37]

Після війни очолював рільничу ланку. За сильної засухи 1947-48рр. колгосп мав з гектара 17ц зерна, ланка Івана Єфремовича – по 18 центнерів. Завідував свинофермою.

1995р. для колишніх в’язнів було організовано поїздку до Бухенвальда [Фото 38], яка присвячувалась 50 річниці з дня визволення. Іван Єфремович в той час пережив всі жахіття юності.

Помер у восьмидесятирічному віці.