Колективізація

Радянська влада встановлена була в 1918 році. Велику роль у її зміцненні відіграла партійна організація, яка була організована в с. Старо­сілля 1922 року, а комсомольська молодіжна організація – 1924 р.

У жовтні 1921року В. Ленін вперше поставив питання про переведення державної промисловості на комерційний розрахунок. Сільське господарство почало поступово відновлюватись.

На селі організовувався комітет бідняків або комнезам (КНС - комітет незаможних селян). Туди входили безземельні або ті, хто мали до 3-х десятин землі, не могли самостійно прохарчуватися і йшли наймитами. Комітет спрямовував свою діяльність на підтримку колективного обробітку землі, виступав за розвиток кооперації та ліквідацію неписьменності.

У кінці 1930 року у Старосіллі 17 бідняків створили ініціативну групу, а у квітні 1931року організували колгосп. Комітет незаможних селян, а згодом колгосп «Нове життя» очолив Денисенко Григорій Васильович. Цей комітет розглядав справи поділу землі, вирішував різні життєві питання села.

За два роки колективізація була завершена. Але не для всіх вона пройшла безболісно. Усуспільнити землю, віддати з двору корову, худобу, реманент, врешті-решт будинок, для багатьох заможних сімей обернулося трагедією. Все, що набуте тяжкою працею, треба віддати, а за відмову образливе слово «куркуль». Адже, на базі проведення суцільної колективізації здійснювалась ліквідація куркульства як класу. Серед таких згадуються імена: Баран Григорій Степанович, Баран Андрій Йосипович, Денисенко Савелій Юрійович, Денисенко Сергій Савелійович (заслали в Сибір на 2 роки, коли повернувся , то за 10 тисяч рублів викупив свою ж хатину, туди забрав і батьків), Клименок Тихон, Клименок Феофан, Баран Сергій Степанович, Баран Степан Євдокимович та ін.. У 1931р. забрали будинок у Григорія Степановича Барана та відкрили в ньому клуб, який проіснував до 1966 року. Потім цей будинок слугував за приміщення фельдшерсько- акушерського пункту. Відібрані будинки перетворювали також на комори, приміщення для худоби, птиці.

Велику роль у здійсненні колективізації та зміцненні колгоспу відіграла Рубізька МТС. Яка надавала допомогу по обробітку землі.

Коли газети сповістили про досягнення О. Стаханова, то нарком праці СРСР у 1933 році переглянув норми відробітку і розцінки. Саме стаханівський рух підняв планку продуктивності праці навіть в сільському господарстві. Серед переможців-передовиків відзначився Мисник Михайло Гаврилович.

У володінні колгоспу була своя пасіка на 120 сімей, а займався нею Денисенко Степан Семенович та Баранов Данило Захарович. [Фото12,13]

Село у роки великої вітчизняної війни

Мирна праця селян-колгоспників була перервана віроломним нападом фашистської Німеччини на нашу країну. На фронт пішло - 81 чол., загинуло -56, а повернулось -25. На території села велись бойові дії.

В село ввійшли вороги восени 1941р. Серед них були переважно мадяри та німці. Взагалі, як згадують старожили, більшість із них були людьми непоганими. Ходили по хатах і попереджали до кого завтра йтимуть забирати харчі. Деякі дітей пригощали цукерками. Але зустрічались й такі, що знущалися з селян: відбирали останнє, заводили до хати на постій коней, змушували пекти їм хліб, годувати. Виявляється не таким страшним був ворог, як ті, що німцю служили. Таких запроданців називали «поліцаями». Старостою був обраний Іващенко Давид Іванович, а Клименок Федос служив при ньому писарем. Саме він зустрічав німців з хлібом-сіллю. Можливо старі образи не залишили в спокої. Адже, радянська влада його батька оголосила куркулем і забрала все нажите майно. (У будинку Клименка Тихона було відкрито поштове відділення). Бебко Костянтин займався вивезенням молоді на примусові роботи до Німеччини. З окупованого Старосілля у 1942 році німці вивезли 30 юнаків та дівчат. В поліцаї пішли Костюшков Федір, Іващенко Степан, Бебко Іван. Останній ховався в копиці сіна (коли ввійшли партизани в село), то жителька села побачила та й підказала. Його на місці партизани й закололи. (Спогади Клименко М. П. та Клименко І. Г.)

Винищувальна політика окупантів змушувала жителів підніматися на боротьбу. В середині 1942р. визначилася позиція основної маси селянства у боротьбі з ворогом. Все ширше розгорталась партизанська боротьба. Будучи старостою, Іващенко Д. І. підтримував зв’язок з партизанами через свого сина Василя Давидовича та Клименко Павла Яковича. Саме Павло Якович першим оголосив про те, що німці відступили.

Мужню боротьбу з окупантами вела підпільна організація. Пропагандистську діяльність розгорнула молодіжна група під керівництвом Бебко Федора Федотович. Народився 11.04.1915р. в с. Старосілля Городнянського повіту в селянській сім’ї. Помер у квітні 1991 в м. Городня. Під час німецької окупації працював в Городнянькій районній друкарні, де публікували антифашистські листівки і поширювали серед населення. Коли гітлерівці натрапили на слід організації, основна частина групи пішла в ліс, а друкарський верстат було перевезено до Старосілля і продовжено підпільну діяльність.[Фото14]; [12; 279]. Допомагали йому зв’язківець Клименко П. Я., Літош Є.Х. та вчитель Старосільської школи Фаєвцова Олександра Єфимівна [Фото15 ].