МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Відділ освіти Городнянської РДА
Автуницька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів
Городянської Районної Ради
Чернігівської області
ВСЕУКРАЇНСЬКА ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНА ЕКСПЕДИЦІЯ
«ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНИ»
Нарис-опис
2014
Чернігівська область
Городнянський район
с. Автуничі
Автуницька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів
Автор: Козир Тетяна Сергіївна, учениця 5 класу
Керівник: Козир Олена Миколаївна, вчитель історії
Робочий телефон: (04645) 39-307;
Мобільний телефон: 0986110149
Зміст
Анкета
Вступ
Сучасний стан села
Крізь призму віків
Історія виникнення села
Колективізація
Село у роки Великої Вітчизняної війни
Післявоєнна відбудова
Епоха трудових звершень та сьогодення
Релігія. Освіта. Медицина. Культура
Гордість села
Висновок
Список літератури
Додатки
АНКЕТА
Повна назва: Старосілля
Тип: село
Місце знаходження: Чернігівська область, Городнянський район.
Село розташоване на півночі Городянського району, на відстані 19 км від районного центру Городня, за 11 км від залізничної станції Хоробичі та за 10 км від кордону з Білорусією.
Адміністративне підпорядкування: Андріївська сільська Рада Городнянського району Чернігівської області
Історико-етнографічний регіон – Чернігово-Сіверщина
Тип населеного пункту - існуючий.
Чисельність населення: станом на 01 січня 2014р.: дворів - 86, населення 189 чоловік.
Географічні координати:
Північна широта: 52° 00'
Східна довгота: 31° 37'
Висота над рівнем моря:149 м
ВСТУП
Кожна людина повинна знати своє минуле, історію своєї держави і малої батьківщини, де народилась і виросла. Існує такий вислів: «Той хто не знає минулого, не вартий майбутнього». Села як люди. Кожне з них різне, кожне має свою автобіографію і разом з тим лише йому притаманну візитну картку — історичні місця і пов’язані з ними події сивої давнини.
Всебічне наукове дослідження історії населеного пункту допоможе вчителям, учням, студентам з’ясувати питання з історії села, сформувати громадську думку щодо подій, які відбувались на території Старосілля. Дослідження історії сіл важливе для підняття рівня національної свідомості кожного українця, для відчуття своєї єдності з усім народом.
Темою мого дослідження є історія с. Старосілля. Ніхто з науковців над цією темою не працював.
Об’єкт дослідження: в роботі я намагалася провести дослідження стосовно заселення території і дослідити та узагальнити історію виникнення села.
Предметом дослідження виступає висвітлення розвитку населеного пункту протягом різних історичних епох, культурно-духовного життя: від заснування до сьогодення. Вдалось з'ясувати певні періоди розвитку Старосілля і систематизувати матеріал згідно історичних періодів.
Хронологічні рамки проблеми охоплюють початок ХVІІІ ст.. до сучасності (ХХІст.).
В процесі написання роботи використано хронологічно-проблемний метод викладання матеріалу.
Реалізація означеної теми вимагає роз’язання наступних завдань:
розглянути джерельну та історіографічну базу досліджень;
дослідити історичний розвиток села від найдавніших часів до сучасності;
розкрити особливості культурно-духовного розвитку села в історичному процесі.
Працюючи над питанням конкретного часу заселення, виникнення села та його життя від заснування і в подальші роки, зустрічались зі старожилами села: Клименко Марією Пимонівною, Клименко Іваном Григоровичем, Приходько Любов’ю Дмитрівною, Милем Василем Пилиповичем, Барановою Тетяною Онисимівною, Денисенко Марією Степанівною; ветеранами праці Денисенко Ганною Матвіївною, Борисенко Володимиром Миколайовичем; також відвідали Андріївську сільську Раду, Державний Чернігівський обласний архів. У роботі над дослідженням використано роботи з історичної тематики, які стосуються історії Чернігівщини. Також опрацьовано місцеву періодичну пресу, яка була використана при дослідженні. Наукова новизна та значення полягає в спробі поглибити і розширити знання з даної теми. Окремі матеріали дослідження можуть бути використані під час підготовки до уроків історії, краєзнавства, у виховній та позакласній роботі.
Сучасний стан
На сьогоднішній день на території с. Старосілля діє фермерське господарство СВ «Зоряне». Засновник Бондаренко Олег Іванович (2006р.). Займається вирощуванням зернових культур, гречки, кукурудзи, картоплі.
Також орендатором земельних та майнових паїв жителів села є АПК «Старосільське» . Голова Пензєв О.Ф. У селі розташована контора господарства[ Фото 4], зерносклади, тракторний парк.
На території села знаходиться фельдшерсько-акушерський пункт. Завідуюча Новик Олена Іванівна. [Фото5 ]
Діє Старосільський сільський клуб. В ньому працюють гуртки: вокальний, танцювальний. А також дитячий клуб «Дивограй». [Фото 6]
Працює 2 магазини приватних підприємців, АТС, поштове відділення, яке обслуговує ще й населення сіл: Солонівка, Автуничі, Андріївка (завідуюча Дорошенко Л. М.). Також розташовані на території села 4 пункти прийому молока.
Село телефонізоване. Прокладено у 2006р. газопровід за рахунок жителів. Діє автобусне сполучення з районним та обласним центрами. Власником є приватний підприємець.
Національний склад – українці.
Водойми: річка Вербч [Фото7], штучні водойми. [Фото 8]
КРІЗЬ ПРИЗМУ ВІКІВ
ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ СЕЛА
Давнє село Старосілля, згідно легенди, яка дійшла до нас, розташовувалось на лівому березі річки Вербч. Там навіть була церква, на цей факт вказує назва урочища Церковище. Кажуть, у Великдень чути з-під землі церковні дзвони, якщо прикластися до землі вухом, то можна їх почути.
У 1700-1721рр. Російська держава вела війну зі Швецією. У вересні 1708р. шведська армія Карла ХІІ вторглася на Україну. Основні сили шведів вступили в північну частину Чернігівщини. Саме ця подія визначила долю поселення. Воно було повністю спалене шведами. Мешканці змушені залишити згарище та поселитися на протилежному березі річки Вербч. Своє селище назвали Старе Село. Поступово воно трансформувалось в іншу назву Старосілля. Сьогодні на тому місці росте ліс, розташоване й тваринницьке господарство АПК «Старосільське» [Фото 9] .
Дослідження чернігівських археологів у 80-90-х роках виявило поселення поблизу Рубежа. Знахідки вражаючі. Речові джерела вказували на заселення місцевості в ХІІ столітті. Так ось на місці колишнього Старосілля трапляються речі дуже схожі на ті, що знайдено під час розкопок. Можливо наше поселення бере початок з 12 ст.
Обираючи нове місце для заселення, люди шукали кращих земель. На правому березі повноводної річки виявилися родючі ґрунти. Що дало змогу вести господарство. Перші поселенці змушені були корчувати ліс, чагарники. Займалися й судноплавством. Про цей факт свідчить назва Пристань – місце, де зупинялись річкові судна, а також Зимівник, де зберігались човни взимку. Ще одним доказом є знаходження деталей човнів під час видобутку торфу на глибині 6-7 метрів.
Першими переселенцями древнього села були – Бебки. Навіть одна з частин вулиці називалась Бебківка [Фото10]. Далі селилися Борсуки, Денисенки, Барани, Клименки. На початку 17 ст. налічувалось всього 5 дворів.
«Нариси найстаріших дворянських родів Чернігівської губерніях» засвідчують, що у XVIII ст.. головним дворянським родом у Городні була династія Бутовичів, що нараховувала 35 чоловік. Степан або Стефан Іванович Бутович, з 1709 по 1717рр. генеральний осавул, (помер 1737р.) одружившись на доньці Чернігівського полковника Якова Кіндратовича Лизогуба, отримав від тестя село Солонівку. Лизогуб це пояснював так: «Дочці моїй старшій Марії, за чоловіком Степаном Бутовичем, теперішнім седнівським сотником, за їх доброзичливість, а особливо за зібране мені господарство, відписую два сільця, в т.ч. Солонівку в Городницький сотні»[ http://offtop.ru/gorodnya/].
Бутович захоплює сусідні землі під виглядом спадку його дружини. П. Полуботок не перешкоджав цьому. Але з приходом до влади І. Скоропадського, Полуботок стримує Бутовича, який на той час був генеральним осавулом.
Незважаючи на заперечення городнянських козаків, Степан, як ні в чому не бувало продовжував самовільно захоплювати сусідні землі. І після смерті своєї він залишив своїм нащадкам, крім Солонівки: Бутівку, Кузничі, Хотівлю, Смяч (Травневе) та Старосілля.
У Степана та Марії народилися діти: Уляна (померла 1726р.); Степан (помер 1803р.); Петро; Дем’ян; Агафія. Петро помер раніше матері. Марія Яківна в 1737 році склала свій духовний заповіт, згідно якого половина села Старосілля дісталося синам Петра – Івану(бунчуковий товариш у Чернігівському полку 1742р.) та Петру(?-1802р.). Друга половина с. Старосілля відійшла до Бутовича Степана Степановича (?-1803р.). [http://uk.rodovid.org].
По річці Вербч у бунчукового товариша Петра Бутовича був водяний млин на одне коло.[19; 38]
Саме у складі Седнівської, а потім Городнянської сотні згадується село Старосілля. Датується перша письмова згадка початком ХVIIIст.
Кількість населення помітно зменшувалась, якщо у 1791р. проживало 722 чол., то на початку ХХ століття, згідно перепису 1917 року, в селі мешкало 525 чоловік, дворів було 72, станом на 01.01.1979р. – 315 чоловік.