Додаткові методики глинолікування

Крім глиняних аплікацій та глиняних ванн при лікуванні застосовуються й інші методики.

Теплу глину накладають на печінку, нирки, сечовий міхур і суглоби. Для цього на марлю кладуть корж із глини завтовшки 1,5–2 см, трохи більшого розміру, ніж хворий орган. Глина може бути холодною або розігрітою. При лікуванні захворювань серця, вен і контузій спочатку кладуть компрес із глиняної води. Коржі й компреси покривають шерстяною тканиною, щоб зберігати тепло.

Гнійні абсцеси потребують заміни компресів через кожні 30–60 хвилин. На живіт, печінку й ноги компреси ставлять на 2–3 години, бо вони можуть викликати різну реакцію.

Можна застосовувати глиняну пудру замість дитячої присипки, при ушкодженнях шкірного покриву, бо глина антисептична й сприяє загоюванню ран. Глиняну пудру застосовують також від псоріазу та різних захворювань шкіри.

Використовують глину і для косметичних масок. Жінкам, які бажають мати ніжну шкіру обличчя, необхідно знати, що кращої маски, ніж глиняна, ще ніхто не винайшов. Наприклад, глину розводять соком огірка й водою (у рівних частинах), пасту наносять на лице на 10–30 хвилин. Потім змивають водою. Така маска потрібна раз на тиждень. Для лікування вугрів глиняну пудру змішують із маслиновою олією.

Для промивань та клізм беруть 3–4 столові ложки глини на 1 літр води, нагрівають до температури тіла (при болях, колітах, гінекологічних захворюваннях).

Корисно приймати глиняні ванни 1–2 рази на тиждень по 15–30 хвилин. Для цього не потрібно багато глини. Достатньо просто приготувати каламутну воду (37–39 °С). Така ванна чудово очищує організм. Приймаючи ванну, можна змащувати глиною лице й волосся на 15–20 хвилин. Це дуже корисно для організму в цілому й для шкіри зокрема.

Внутрішнє застосування глини

Глина належить до адсорбційних засобів — це фармакологічно індиферентні речовини, що мають властивості усмоктувати виділену при запаленні рідину при нанесенні їх на ушкоджені ділянки шкіри, а також поглинати різни шкідливі речовини.

Адсорбційні засоби, до яких належить і глина, усмоктуючи запальний ексудат, чинять підсушуючу дію і цим прискорюють загоєння рани. Крім того, вони механічно захищають ушкоджені ділянки від подразнювання шкідливими речовинами і зменшують їх усмоктування (обволікаюча дія). Утворюючи захисну плівку на поверхні тканини, вони перешкоджають дії подразнювальних агентів на чутливі нервові закінчення і таким чином здійснюють знеболюючу дію.

Адсорбційні препарати із глини призначають усередину при метеоризмі, ентероколіті, проносі, отруєнні сіллю, алкалоїдами важких металів. Адсорбційні засоби застосовують також як constituens для пігулок і таблеток, до складу яких входять медикаменти, що легко розкладаються в присутності органічних речовин (нітрату срібла, перманганату калію). Для медичних цілей біла глина відпускається обов’язково після стерилізації в сушильній шафі при температурі 160 °С протягом 90 хвилин. При прийманні усередину адсорбційні препарати перешкоджають виникненню рефлексів запаленої слизової оболонки шлунково-кишкового тракту і у зв’язку з цим чинять протирвотну, знеболюючу й протипроносну дію. Усередину ці препарати призначають дорослим (20–30 і до 100 г) і дітям (5–10 г).

Для призначення усередину придатна тільки жирна глина. Якщо вона має домішки піску, її проціджують через марлю. П’ють розчин глини за 30 хвилин до їди (1 чайна ложка глини — 200 г води; для дітей до 12 років — по 0,5 чайної ложки глини).

Під час інфекційних епідемій глиняну воду необхідно пити щодня. Для більш тривалої дії на кишечник глину можна ковтати шматочками розміром із кукурудзяне зернятко. При невеликих розладах травного тракту достатньо прийняти по одній такій «цукерці» уранці натще і надвечір, а при більш серйозних захворюваннях — один або декілька разів на день по 50–100 глиняних «цукерок», але з додержанням перерви на один тиждень після 12–15-денного приймання.

Якщо є відраза до глини, особливо у дітей, її можна підсолоджувати медом, доки організм звикне.

У домашній аптечці замість активізаторів, дезинфекторів, мінералізаторів тощо необхідно мати глину, яка не завдасть шкоди навіть у більшій кількості.

Отже, глинолікуванню підлягають усі хворі, яким показане теплолікування. Необхідно сказати, що механізм фізіологічної дії глини як лікувального фактора досі недостатньо вивчений. Проте лікувальний ефект очевидний при багатьох хронічних запальних і дистрофічних захворюваннях.

Література: Лікування глиною. Хромотерапія Проф.Кузів П.П.