Підготовчі заходи перед проведенням глинолікування

Глину бажано брати в кар’єрах, котлованах, урвищах, на будівництві метро. Встановлено, що активність глибинних глин у декілька разів вища, ніж у тих, що виходять на поверхню. Особливо цінуються кембрійські маслянисті глини блакитного кольору. А червоні глини, помічено, відмінно допомагають при болях у суглобах.

Більшість сортів глини цілком відповідають терапевтичному призначенню, причому необхідно віддавати перевагу більш жирному, пластичному сорту. Якщо шматочок глини здрібнити до порошку і збовтувати в пробірці з водою, то жирні глини утворюють важко відстоювану рідину, у якій довго утримуються у зваженому стані дрібніші глиняні частинки. Виснажені глини дають добре відстоювану рідину з частинкаму піску на дні.

Зберігають глину у дерев’яних ящиках. Перед застосуванням просушують на сонці один-два дні — тисячоліття пролежавши в темряві, глина наповниться сонячною енергією й стане ще сильнішою. Потім подрібнюють, просівають через металеве сито для звільнення від сторонніх домішок, заливають теплою водою або 10% розчином кухонної солі і розмішують, підігрівають на водяній бані.

Якщо у глинистого мулу буде консистенція густої мазі, його можна використовувати для глинолікування без попередньої обробки.

Перш ніж застосувати глину з лікувальною метою, необхідно влаштувати їй нескладну перевірку. Перший спосіб: розвести водою невелику кількість глини: добра (жирна, масляниста) глина опускається на дно склянки повільно, а глина поганої якості — швидко. Другий спосіб перевірки якості глини запропонував Іван Йотов. Він відзначає, що глина вважається цілющою, якщо її статична хвиля дорівнює восьми метрам і більше. Можна дати хоча б приблизну оцінку якості глини за допомогою власного маятника. Для цього слід взяти в руку маятник-індикатор (причеплений за нитку вантаж: кільце, гайку тощо) і навести його на пласт глини. Маятник повинен показувати «плюс», тобто розгойдуватися назустріч до вас — від вас, а не на «мінус», при якому вантаж буде розгойдуватися вліво-вправо. Потім слід повільно і обережно відійти від пласта, продовжуючи стежити за маятником, на відстань вісім метрів. Якщо маятник продовжує розгойдуватися, показуючи «плюс», можна припустити, що знайдена глина енергетично міцна, цілюща. Найбільше придатна глина, з якої після змочування водою можна зробити бублик, що не ламається і не розтріскується від висихання. Найкраще брати глину з того місця, де ви проживаєте.

Глину використовують у вигляді мазі, пасти, припарювань, компресів, примочок, порошку, аплікацій, розтирань, бальзамів на основі різних добавок (меду, оцту, ароматичних трав тощо), лікувальних ванн, водних розчинів для клізми, пиття. Глину можна використовувати тільки один раз, бо вона поглинає з організму токсичні речовини.

При хронічних захворюваннях застосовують теплі компреси, а при абсцесах і нагноєннях — холодні. Теплове глинолікування протипоказане при кровотечах, недостатності кровообігу II і III ступеня, пухлинах, туберкульозі, а також у період менструацій. При тепловому використанні глину не кип’ятять і не ошпарюють кип’ятком, оскільки вона може втратити свої лікувальні властивості, а тільки підігрівають до 40–46 °С.