Семінарське заняття №1

Вступ до курсу. Категорійно-понятійний апарат з

безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек.

Безпека життєдіяльності, як галузь науково-практичної діяльності людини

Безпека життєдіяльності - одна із наймолодших наук, яка спрямована на вирішення основної проблеми сучасного суспільства України - збереження здоров’я населення.

Виникнення дисципліни „Безпека життєдіяльності” історично пов’язане з багатьма об’єктивними аспектами розвитку суспільства, а саме:

1) необхідністю створення передумов соціального захисту;

2) державними завданнями щодо запобігання високому рівню захворюваності, травматизму, аваріям, катастрофам на новій якісній основі у сферах політики, правовому забезпеченні, науково-освітній діяльності, матеріально-економічному забезпеченні та ін.;

3) розбудовою єдиної глобальної системи освіти на базі ступеневої підготовки фахівців у будь-якій галузі;

4) відбудовою бази для всіх дисциплін, що вирішують питання „людського фактора”.

Нормативна дисципліна „Безпека життєдіяльності" становить фундамент для розвитку інших дисциплін циклу, що розглядають „людський фактор” (інженерну екологію, охорону праці, цивільну оборону, психологію та ін.), а також спеціальні дисципліни, які розвивають її положення в рамкахпроектних, технологічних, конструкторських, організаційних та інших рішень щодо запобігання небезпечним умовам життєдіяльності.

Предметом БЖД є закономірності виникнення небезпек і зниження наслідків збитків при її функціонуванні, а також забезпечення безпеки життєдіяльності людини та суспільства. Безпека розглядається як властивість СЛМС (система „Людина-машина-середовище") зберігати при функціонуванні такий стан, що виключає з деякою імовірністю виникнення збитків, пов'язаних з небезпечними подіями. Забезпечення безпеки повсякденної діяльності людини базується на нормативних актах, організаційних заходах та відповідних засобах безпеки.

Науковий зміст дисципліни - теоретичні основи БЖД людини у системі „людина-машина-навколишнє середовище” (СЛМС). У дисципліні розглядаються:

• загальні питання безпеки та екології;

• ергономічні проблеми БЖД;

• анатомо-фізіологічні наслідки дії на людину небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів НС;

• засоби та методи підвищення рівня безпеки технічних засобів та технологічних процесів;

• основи проектування та використання екобіозахисної техніки;

• методи дослідження стійкості функціонування об'єктів і технічних систем у надзвичайних ситуаціях;

• прогнозування НС та розробка моделей їх наслідків;

• розробка заходів захисту населення та виробничого персоналу і ліквідація наслідків аварій, катастроф та стихійних лих;

• правові, нормативно-технічні та організаційні основи безпеки життєдіяльності;

• контроль та керування умовами життєдіяльності людини.

Мета і завдання дисципліни

Мета вивчення дисципліни - забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, в першу чергу техногенного характеру, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров'я людини та сформувати необхідні в майбутній практичній діяльності спеціаліста уміння і навички для їх запобігання і ліквідації, захисту людей та навколишнього середовища.

Виходячи з сучасних уявлень безпека життєдіяльності є багатогранним об’єктом розуміння і сприйняття дійсності, який потребує поєднання різних стратегій, сфер, аспектів, форм і рівнів пізнання. Складовими цієї галузі є різноманітні науки про безпеку. У всьому світі велика увага приділяється вивченню дисциплін, пов’язаних з питаннями безпеки.

До них належать:

- гуманітарні (філософія, теологія, лінгвістика;

- природничі (математика, фізика, хімія, біологія);

- інженерні науки (опір матеріалів, інженерна справа, електроніка);

- науки про людину (медицина, психологія, ергономіка, педагогіка);

- науки про суспільство (соціологія, економіка, право).

Завдання полягає у чіткому розумінні небезпечних і шкідливих чинників у ситуаціях, що виникають у навколишньому середовищі, їх ідентифікація, пошук і обґрунтування оптимальних безпечних умов життя людини.

Об'єктом вивчення є людина у всіх аспектах її діяльності (фізіологічному, духовному, суспільному).

Предметом вивчення є аналіз негативного впливу різного роду небезпек на життя та здоров'я людини, а також методів, засобів і заходів захисту від них.

Кількість і складність проблем з БЖД вимагають певної структуризації розділів цієї дисципліни, послідовності викладу і вивчення її відповідно до внутрішньої логіки. У методологічних роботах автори це називають архітектонікою, композицією, структурою.

Життєдіяльність - специфічна форма активності людини, що охоплює різнобічні взаємодії людини з навколишнім середовищем.

Термін «життєдіяльність» походить із двох визначень: життя і діяльність.

Життя - вища, у порівнянні з фізичною і хімічною, форм існування матерії, що здатна до розмноження, росту, активного регулювання своїх функцій, до різних форм руху, діяльності. Вона виникає за певних умов навколишнього середовища. Термін «життя» уже якоюсь мірою  передбачає діяльність. Діяльність - необхідна умова існування людського суспільства, та й визначення людини - Homo agens, тобто людина діюча.

Діяльність - специфічна людська форма активного ставлення до навколишнього світу, утримування якого складає його доцільну зміну і перетворення. Усяка діяльність містить у собі мету, засіб, результат і сам процес. Форми діяльності різноманітні. Вони охоплюють практичні, інтелектуальні, духовні процеси, що протікають у побуті, суспільній, культурній, трудовій, науковій, навчальній та інших сферах життя.

У житті людини переважає трудова діяльність або просто праця.

Праця - це доцільна діяльність людини, що спрямована на зміну і застосування предметів природи на задоволення своїх потреб.

За всіх часів людина прагнула забезпечити собі безпеку, зберегти своє здоров'я при будь-якій формі діяльності.

Безпека - стан діяльності, при якому з визначеною ймовірністю виключений прояв небезпек або відсутність надмірної небезпеки.