Тема 13. Західноукраїнські землі наприкінці XVIII -у першій половині XIX ст.

Дата	Подія
70—80-ті рр. XVIII ст.	реформи Марії-Терезії та Йосифа II
1784 р.	заснування Львівського університету
1810—1815 рр., 1831р.	«холерні бунти» в Закарпатті
1810—1825 рр.	поширення руху опришків під керівництвом Мирона Штолюка в Прикар­патті
1816 р.	заснування в Перемишлі першого на західноукраїнських землях просвіт­ницького товариства
1833—1837 рр.	діяльність у Львові гуртка «Руська трійця»
1837 р.	видання «Руською трійцею» альманаху «Русалка Дністровая»
1843—1844 рр.	повстання під проводом Л. Кобилиці на Буковині
1846 р.	селянські повстання в Галичині
1848 р.	активізація національно-визвольного руху в західноукраїнських землях під час революції в Австрійській імперії, заснування Головної руської ради
липень 1848 р.— березень 1849 р.	робота австрійського парламенту, у якому вперше були представлені депу­тати від українського населення
листопад 1848 р.	збройне антиурядове повстання у Львові
1848 р.	скасування панщини в Галичині й на Буковині
1848—1850 рр.	масовий селянський рух на Буковині
1853 р.	скасування панщини в Закарпатті

ФАКТИ

Стислий довідник

Включення українських земель до складу Австрійської імперії.

Адміністративно-територіальний поділ західноукраїнських земель.

Реформи Марії-Терезії та Йосифа II та українські землі

Наприкінці XVIII ст. унаслідок поділів Речі Посполитої (1772 р., 1793 р., 1795 р.) Західна Україна (Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття) опинилися у складі Австрійської імперії. Галичина з деякими польськими землями, яка була виділена в окремий край із центром у Львові, отримала на­зву «Королівство Галіції та Лодомерії». Воно поділялося на 12 дистриктів (округів), окремим округом була Буковина. Закарпаття у складі Братиславського воєводства входило до Угорського королівства й поділялося на 4 жупи (регіони).

Населення Західної України складало 2,2 млн осіб (українці й представники інших національно­стей — поляки, євреї, румуни, угорці, німці). Уряд Австрійської імперії прагнув зміцнити свій контроль над українськими землями, тому проводив політику денаціоналізації (асиміляції) щодо українців.

Значний вплив на становище українців справили реформи австрійських імператорів Марії-Терезії (1740—1780 рр.) та Йосифа II (1780—1790 рр.), які охопили

сільське господарство (звільнення селян від особистої залежності від поміщиків, визначення розміру панщини — 30 днів на рік),

релігійне життя (зрівняння в правах віруючих католиків, греко-католиків і протестантів, відкриття семінарій, які готували греко-католицьких священників),

освіту (запровадження початкових шкіл з українською мовою навчання, відновлення діяльності Львівського університету (1784 р.), при якому діяв «Руський інститут», де на філософському й богословському факультетах навчалися українці).

Однак українське населення не встигло повною мірою скористатися наслідками реформ. Австрій­ські імператори Леопольд II (1790—1792 рр.) та Франц II (1792—1835 рр.) відмовилися від більшості нововведень своїх попередників.

Рис. 4. Реформи Марії-Терезії та Йосифа II

СЛОВНИК Поняття й терміни

Поділи Польщі — розподіли території Речі Посполитої між Австрією, Прусією та Росією 1772, 1793, 1795 рр.

Стислий довідник Економічний розвиток західноукраїнських земель. Соціальні рухи

Західноукраїнські землі були відсталими аграрними регіонами Австрійської імперії. Основною га­луззю господарства залишалося сільськогосподарське виробництво, у якому була зайнята переважна більшість населення. Земля належала поміщикам, у Галичині — польським, у Буковині — румун­ським,; у Закарпатті—угорським. Селянські наділи катастрофічно зменшувалися, зростало число без­земельних селян, збільшувалися селянські повинності (панщина, оброк).

Промисловість перебувала в тривалому застої, розвивалися другорядні галузі (текстильна, шкі­ряна, соляна, залізорудна, лісова, тютюнова). Ремісничо-мануфактурне виробництво не витримувало конкуренції з німецькою та чеською фабрично-заводською промисловістю.

Економічна відсталість західноукраїнських земель в умовах панування кріпосницької систе­ми призвела до погіршення стану значної частини населення й посилення соціальної напружено­сті.

У 1810—1825 рр. поширився рух опришків під керівництвом Мирона Штолюка в Прикарпатті.

У 1810—1815 рр., 1831 р. відбулися «холерні бунти», у Закарпатті, приводом до яких стали обмежен­ня, уведені у зв'язку з епідемією холери.

У 1843—1844 рр. спалахнуло селянське повстання на чолі з Лук'яном Кобилицею в Буковині.

У 1846 р. відбулися селянські повстання в Галичині.

СЛОВНИК Поняття й терміни

«Королівство Галіції та Лодомерії» — провінція Австрійської імперії, що була утворена після включення до її складу українських земель унаслідок поділів Речі Посполитої.

Опришки (від лат. слова «оргезвог» — знищувач) — учасники національно-визвольного руху проти польського гніту в західноукраїнських землях.

ПЕРСОНАЛИ Історичний портрет Лук'ян Кобилиця(1812—1851)

Український громадсько-політичний діяч, керівник національно-визвольного селянського руху на Буковині Лук'ян Кобилиця народився 1812 р. в с. Путила-Сторонець (тепер с. Путила Чернівецької обл.) у сім'ї селянина-кріпака.

У 1839 р. Лук'жн був обраний селянами уповноваженим, якому до­ручалося відстоювати громадські інтереси. Проте звернення його та інших уповноважених у державні установи залишалися без наслідків. У 1843—1844 рр. Кобилиця очолив виступи селян 22 громад, які рішу­че відмовлялися відробляти панщину, самочинно переобрали сільську старшину, висунули вимоги відкриття українських шкіл, вільного ко­ристування лісами і пасовиськами, зажадали переведення їх на стано­вище державних селян. У березні 1844 р. повстання було придушено за допомогою урядових військ, а Кобилицю заарештовано й ув'язнено.

Під час революції 1848—1849 рр. в Австрійській імперії селяни Бу­ковини обрали Лук'яна депутатом парламенту. В австрійському пар­ламенті Кобилиця виступив за надання політичної автономії Буковині й приєднання її до Галичини, вимагав скасування панщини і передачі селянам землі без викупу. У листопаді 1848 р. на багатолюдних зборах у Вижниці закликав селян до повстання. Селянські виступи під його керівництвом тривали до літа 1849 р. У квітні 1850 р. селянський ватажок був заарештований у Жаб'єму.

Після катувань в ув'язненні він тяжко захворів. Кобилицю вислали до м. Гура-Гумора (тепер Гура-Гуморулуй, Румунія), де він і помер.

Стислий довідник

Початок національного відродження в Західній Україні. Діяльність «Руської трійці». Діяльність Головної руської ради (ГРР)

Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. у західноукраїнських землях почалося національне від дження, на чолі якого стало греко-католицьке духовенство. У 1816 р. у Перемишлі в Галичині свяі ник Іван Могильницький за підтримкою єпископа Михайла Левицького організував перше просвітницьке «Товариство грека-католицьких священиків», яке відкривало школи з українською мов навчання, видавало українські підручники й брошури для народу.

У 1833—1837рр. у Львові діяв культурно-просвітницький гурток «Руська трійця», засновника якого були студенти Львівського університету й одночасно греко-католицької духовної семінарії'.Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький.

У 1837 р. «Руській трійці» вдалося видати в Будапешті альманах «Русалка Дністровая», де були вміщені народні пісні, думи, перекази, історичні документи, що розкривали побут, культуру й героїчне минуле українського народу. Австрійська влада заборонила видання, конфіскувала й знищила майже весь наклад і притягнула його авторів до судової відповідальності.

Під час революції 1848—1849 рр. у Австрійській імперії в західноукраїнських землях активізувася національно-визвольний рух, під впливом якого австрійський уряд пішов на скасування панщин (1848 р.), проголошення політичних свобод і запровадження парламентського устрою.

Революція сприяла прискоренню самоорганізації українців. 2 травня 1848 р. представники уніатського духовенства й української інтелігенції сформували у Львові Головну руську раду на чолі з єпіскопом Григорієм Яхимовичем, яка була покликана представляти українців Галичини перед уряд Австрійської імперії.

5 травня 1848 р. у Львові стала виходити перша газета, друкована українською мовою «Зоря Галицька», яка сприяла швидкому піднесенню національної свідомості населення і готувала його участі в політичному житті.

10 липня 1848 р. почав роботу австрійський парламент, у якому інтереси українців представляли 39 депутатів. Вони запропонували парламентові розглянути питання про територіально-національний поділ Галичини на Східну (українську) й Західну (польську).

Однак революція 1848—1849 рр. зазнала поразки. Контрреволюційні сили в Австрії перейшли у контрнаступ: було придушено антиурядове повстання у Львові (1—2 листопада 1848 р.), розпущено австрійський парламент (8 березня 1849 р.), придушено селянське повстання під проводом Л. Кобилиці на Буковині (1848—1850 р.), розпущено Головну руську раду (1851 р.).

СЛОВНИК Поняття й терміни

«Руська трійця» — громадсько-культурна організація в Західній Україні (м. Львів), представники якої прагнули піднесення національної свідомості шляхом поширення використання української мови усіх сферах громадського життя.

«Русалка Дністровая» — виданий «Руською трійцею» альманах, де були вміщені народні пісні, думи, перекази, історичні документи, що розкривали побут, культуру й героїчне минуле українського народу.

Головна руська рада — перша легальна політична організація українців Галичини (м. Львів), що була заснована під час революції 1848—1849 рр. і відстоювала інтереси краю перед урядом Австрій­ської імперії.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ Робота з історичним джерелом

З відозви Головної руської ради від 10 травня 1848 року

.. .Ми зібралися і працюватимемо у такий спосіб:

1. Першим нашим завданням буде зберегти віру й поставити наш обряд і права наших священни­ків і церкви нарівні з правами інших обрядів.

2. Розвивати нашу національність у всіх напрямках: досконаленням нашої мови, заведенням її у школах вищих і низших, видаванням часописів... поширенням добрих та корисних книжок в українській мові т прагненням завести нашу мову в усіх публічних установах і т. п....

1. У яких історичних умовах виникла організація, що виступила з цитованою відозвою? Хто входив до її складу?

2.Які програмні засади були проголошені Головною руською радою?

3. Яку роль відіграла Головна руська рада в українському національному русі?

ПЕРСОНАЛИ Історичний портрет Маркіян Шашкевич (1811 —1843)

Український письменник, етнограф, фольклорист, громадський і культурний діяч Маркіян Семено­вич Шашкевич народився 6 листопада 1811 р. в с. Підлиссі на Золочівщині в родині священика. Освіту здобував у львівській і бережанській гімназіях. Згодом навчався у Львівській духовній семінарії, паралельно відвідував заняття в університеті.

У той час в Україні панувало національне і духовне поневолен­ня. Українська мова і культура були на межі знищення. Маркіян Шашкевич, згуртувавши національно свідому молодь, разом зі сво­їми однодумцями Іваном Вагилевичем і Яковом Головацьким орга­нізовує літературний гурток «Руська трійця». Члени гуртка бажа­ли заявити про існування своєї прадавньої культури, національної мови, мистецтва. Прагнули об'єднати в єдину державу землі, що на той час перебували у складі двох імперій.

По суті, гурток інтелігенції у Львові «Руська трійця» очолив у 30-х роках XIX ст. боротьбу за національні права українського народу. Діяльність «Руської трійці» стала початком літературного і загальнокультурного відродження в західноукраїнських землях.

У 1837 р. за ініціативою Маркіяна Шашкевича видано альма­нах «Русалка Дністровая», що став провісником народження нової української літератури в Галичині.

За своє недовге життя Шашкевич залишив порівняно невелику поетичну спадщину. Проте її ви­соко оцінили І. Франко та пізніші дослідники. Перший вірш Маркіяна Шашкевича «Голос галичан» з'явився друком у 1835 р. У його творчому доробку, серед інших поезій чимало віршів патріотичного характеру, написано також і кілька ліричних поезій. Звичайно, є твори і на історичну тему, вірші про героїчне минуле народу: «Хмельницького обступлення Львова», «О, Наливайку», «Болеслав Кривоустий». Він один із перших зробив переспів «Слова о полку Ігоревім», переклав частину Святого Пись­ма (Євангеліє від Матфея й Іоана) народною мовою. А також видав брошуру «Азбука і АЬесасіїо», у якій виступив проти спроб уведення в українську мову латинської абетки. Уклав «Читанку для ма­лих дітей», що побачила світ у 1850 р., уже після смерті автора. Будучи священиком, упровадив у лі­тургію українську мову.

Помер Маркіян Шашкевич у тридцятидворічному віці в злиднях, хворий на туберкульоз, і був по­хований у Новосілках Лісних. У 1893 р. з ініціативи товариства «Просвіта» відбулося його перепоховання у Львові на Личаківському цвинтарі.

ПЕРСОНАЛИ Історичний портрет Іван Вагилевич (1839—1866)

У країнський поет, філолог, фольклорист, етнограф, громадський діяч Іван Вагилевич народився в сім'ї священника в с. Ясень (тепер Рожнятівського району Івано-Франківської області). Навчався у Львівській духовній семінарії, яку закінчив 1839 р. Під час навчання брав участь у польських конспі­ративних організаціях.

1833 р. разом із Маркіяном Шашкевичем і Яковом Головацьким організував «Руську трійцю». Через діяльність у ній Вагилевича ви­святили на священика лише через сім років після того, як він закін­чив семінарію.

Був одним із зачинателів нової української літератури в Галичині. Співавтор збірок «Зоря» та «Русалка Дністровая».

У 1846—1848 рр. був пастирем у с. Нестаничі (тепер Радехівсько-го району).

У 1848 р., під час «Весни народів», Вагилевич самовільно залишив парафію та виїхав до Львова. Він перейшов на полонофільські пози­ції, проповідував ідею польсько-українського союзу під зверхністю Польщі. І. Вагилевич став редактором газети «Дневник руський», яку видавало угруповання української шляхти «Руський Собор», і сфор­мулював на її шпальтах програмні засади модерного українського ааціоналізму.

Після придушення революції Вагилевич був позбавлений духо-зного сану за самовільне залишення ним парафії. У цій ситуації Вагилевич вирішив перейти в лютеранство. Таким чином він утратив

підтримку своїх покровителів — князя Лева Сапіги та графа Маврикія Дідушицького. Останній, який був куратором бібліотеки Оссолінських (тепер — Львівська наукова бібліотека їм. В. Стефаника НАН України), наполіг на його звільненні. Вагилевич пропрацював лише дев'ять місяців у 1851 на посаді директора бібліотеки.

Після звільнення Вагилевич ледве зводить кінці з кінцями, тяжко працюючи, аби прогодувати дру­жину та дітей: він був перекладачем української мови, друкував статті в «Газеті львівській», коригував виступи депутатів Галицького сейму, брав участь у підготовці нового видання словника польської мови Лінде. 1862 р. він одержав посаду міського архіваріуса, яку обіймав до самої смерті.

Іван Вагилевич помер 10 травня 1866 р. у Львові.

ПЕРСОНАЛИ

Історичний портрет

Яків Головацький

(1814—1888)

Письменник, філолог-славіст, фольклорист, педагог, громадський діяч Яків Федорович Головацький народився 17 жовтня 1814 р. в селі Чепелі Бродівського округу на Львівщині в багатодітній сім'ї свя­щеника. Початкову освіту здобув удома, згодом навчався у Львові. Разом з І. Вагилевичем і М. Шашкевичем Я. Головацький утворив гурток «Руська трійця». У студентські роки Яків багато подорожував по українських землях (Галичині, Буковині, Закарпаттю), збираючи зразки народної творчості. У 1834—1835 рр. він продовжував на­вчання в Кошицькій духовній академії та Пештському університеті. У 1837 р. Головацький організував у м. Буді видання альманаху «Ру­салка Дністровая», де опублікував низку власних поетичних творів, перекладів і наукових матеріалів.

У 1847—1848 рр. Яків Головацький проживав у с. Хмелева, тепер Заліщицький район. Після конкурсного іспиту священика йому за­пропоновано капелянство в с. Хмелева.

Під час революційних подій 1848 р. Я. Головацький їздить по се­лах, виступає на селянських зборах. 4 липня 1848 р. у Чорткові на н ародному вічі Я. Головацький виголосив чудову промову. На цьому вічі його було обрано секретарем місцевої руської ради.

Я. Головацькому прийшло запрошення на «Слов'янський конгрес» у Празі, пізніше на Собор русь­ких учених у Львів.

Місцеві політики були обурені діяльністю Я. Головацького, робили на нього доноси. Умови життя його погіршились. У цей час Головацького запрошують зайняти посаду професора української літера­тури Львівського університету, на що він і погодився. У 1864 р. Я. Головацький стає ректором універ­ситету.

Під впливом М. Погодіна, Д. Зубрицького Головацький у 50-х рр. перейшов на позиції москвофіль­ства, відцурався народної мови. У 1867 р. за участь у Московській етнографічній виставці був звільне­ний австрійським урядом із посади в університеті й виїхав до Росії. Не одержавши університетської кафедри, Головацький працював у археологічній комісії в м. Вільно (Вільнюсі), займався етнографією та фольклористикою. Заходами О. Бодянського в 1878 р. було надруковано цінне чотиритомне зібрання «Народнме песни Галицкой и Угорской Руси, собраннне Я.Ф. Головацким».

В останні роки життя Головацький стояв осторонь української літератури, не поділяв передових поглядів щодо її розвитку. Літературною працею займався Головацький у ЗО—40-х роках, пізніше ви­ступав як учений.

Помер Я. Головацький 13 травня 1888 р. у м. Вільно. Крім власного прізвища, свої твори підписував псевдонімами і криптонімами: Гаврило Русин; Балагур Яцько; Галичанин; Г-кій; Головацький Яро­слав; Я.; Я. Г; Я. Ф.; Я. Ф. І.

Робота з картосхемою «Українські землі у складі двох імперій»*

Покажіть на картосхемі:

• українські землі, які входили до складу Австрійської імперії;

• межі земель (королівств), що існували на українських землях у межах Австрійської імперії;

• центри видобутку нафти, кам'яної солі, розвитку ткацтва, виноробства;

• найбільші центри ярмаркової торгівлі;

• території, охоплені рухом опришків, «холерними бунтами», повстанням під проводом Л. Коби­лиці;

• міста, де діяли «Товариство греко-католицьких священиків», гурток «Руська трійця», Головна руська рада.